• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

АВАНГАРД

Перші десятиріччя XX ст. увійшли в історію світового мистецтва появою принципово нового художнього яви­ща, що дістало назву авангарду (аван­гардизму) (від фр.передовий загін) – поняття, що охоплює усі найновіші явища у мистецтві. Якнайактивнішу участь у його творенні брали й українські ху­дожники.

В українському (як і в усьому єв­ропейському) мистецтві авангардом прийнято вважати перші течії модер­нізму, які виникли упродовж трьох перших десятиріч. Йому властиві роз­рив із традиційним досвідом творчос­ті, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища. Він заче­пив усі види художньої творчості, але найяскравіше виявився саме в обра­зотворчому мистецтві, давши життя та­ким напрямам, як експресіонізм, ку­бізм, футуризм, сюрреалізм, концеп­туалізм та ін.

Відмітною ознакою модернізму ста­ло виникнення та поширення нового творчого методу - абстракціонізму (від лат. віддалений). Його ще назива­ють «безпредметним», або «нефігуративним», мистецтвом. Основна ознака абстракціонізму - принципова відмова від зображення реальних предметів і явищ. Твір абстрактного мистецтва створюється за допомогою формальних художніх елементів (кольорової пля­ми, лінії, геометричної або вільної фор­ми, фактури, об'єму тощо). Принцип композиційної побудови може бути як імпульсивно-стихійним, так і раціо­нально впорядкованим.

Отже, абстракціонізм - це не нап­рям і не стиль у мистецтві, а саме творчий метод. Він протилежний фігуративному методу, основою якого є відтворення конкретних життєвих форм. У деяких напрямах образо­творчого мистецтва (наприклад, в екс­пресіонізмі) можуть використовувати­ся обидва методи: як абстрактний, так і фігуративний. Між ними, як між двома протилежними полюсами, про­лягає безмежний простір, в якому від­бувалися творчі пошуки сучасного об­разотворчого мистецтва.

Щоб сприймати абстрактне мис­тецтво слід відкинути сте­реотипи, зрозуміти, що мистецький твір не обов'язково має містити кон­кретну інформацію. Абстрактні твори стимулюють фантазію, викликають певний настрій, емоції, асоціації. їх потрібно сприймати як музику - по­чуттям. Адже музика - це також абс­трактне мистецтво. Якщо музика тво­риться за допомогою впорядкування першоелементів - звуків, то в живо­пису цими першоелементами є кольо­ри, форми, лінії.

Одним із перших абстракціоністів був всесвітньовідомий художник Ка­зимир Малевич(1878-1935). Його творчість однаковою мірою належить як українському, так і російському мистецтву. К. Малевич - основопо­ложник принципово нового мистецько­го напряму - супрематизму (від лат. найвищий). Для цього напряму ха­рактерне поєднання найпростіших гео: метричних фігур різних кольорів і розмірів, що складають урівноважені асиметричні композиції, сповнені внутрішнього руху. Метою його були пошуки певних формальних першо­основ світобудови. Найвідоміший твір К. Малевича - знаменитий «Чорний квадрат», однак символом цього нап­ряму і програмним твором митця вва­жають картину «Білий квадрат», в якій поєдналися універсальні, на по­гляд художника, колір і форма.

У своїй творчості К. Малевич не об­межувався абстракціонізмом. Його пензлю належать цікаві фігуративні картини («Червона кіннота», «Селян­ський спас», «Автопортрет» та ін.). У них художник також шукав виразні, ефектні поєднання форми й кольору.

Один із провідних мистецьких на­прямів сучасного образотворчого мис­тецтва минулого століття, що захопив і Україну, - експресіонізм (від фр. вираження, виразність) – напрям в мистецтві й літературі ХХ ст.., для якого характерні яскравість, гротескність художніх образів. Художники-експресіоністи намагалися втілити в явищах зовнішнього світу внутрішні душевні поривання. їхнім творам при­таманні пристрасність, напруженість, загострена емоційність. Джерелом натхнення для багатьох представників цього напряму було мистецтво великого голландського живописця Вінсента ван Гога.

Яскраве емоційне враження справ­ляють твори українських експресіо­ністів Василя Седляра (ілюстрації до «Кобзаря»), Олександра Довгаля («Розподіл пайка»), Мойсея Фрадкіна («Похорон»), Марії Котляревської («Оплакування»), Леопольда Левицького («В'язниця»). Великою енергетичною силою просякнуті абстрактні експресіоністичні твори видатних ук­раїнських авангардистів Віктора Паль­мова («Спогад про Японію»), Василя Єрмилова («Знамення»),

Експресіонізм залишався одним із провідних художніх напрямів упро­довж усього століття. Розвивається він і в наші дні.

Чи не найпоширенішою модерніст­ською течією в образотворчому мис­тецтві першої чверті XX ст. був ку­бізм (від фр. куб). На перший пог­ляд, це мистецтво абстрактне та гео­метричне. Проте насправді воно по-новому відображує реальні об'єкти, які нібито «розплющені» на площині полотна так, що різні грані того само­го предмета можна спостерігати під різним кутом зору.

Основоположниками кубізму в жи­вопису були французькі художники Пабло Пікассо та Жорж Брак, у скульптурі - українець Олександр Архипенко (1887-1964). Творчість цього митця має всесвітнє значення. Він створив понад тисячу скульптур, чимало з яких виходять за стилістич­ні межі кубізму. Широковідомі твори видатного скульптора - «Мати й дитина», «Карусель П'єро», «Білий торс», «Мадонна», портрети Т. Шев­ченка, І. Франка та ін. О. Архипенко запровадив у мистецтві скульптури ба­гато новацій, які досі використовують скульптори всього світу. Він винайшов рухому скульптуру, що складалася з різноманітних елементів, став вико­ристовувати колір, розширив пластич­ні можливості скульптури введенням наскрізних отворів та увігнутих по­верхонь. Творам майстра притаманні бездоганне відчуття форми, вираз­ність силуетів, вишуканість і гармо­нія. О. Архипенко - одна з найвагомі­ших постатей у мистецтві української діаспори.

Кубізмом у 10-20-х роках XX ст. захоплювалося багато українських митців: Олександра Екстер («Місто»), Олександр Богомазов («Портрет дру­жини»), Володимир Бурлюк («Пор­трет батька»), Лазар Лисицький («Ком­позиція»), Казимир Малевич («Авіа­тор»), Іван Кавалерідзе (пам'ятники Артему в Артемівську і Слов'яногорську) та ін.

Близьким до кубізму був футу­ризм (від лат. майбутнє) - один із провідних напрямів авангарду, запо­чаткований італійським поетом Філіппо Марінетті. Послідовники цього напряму вбачали своє завдання у звільненні від тягаря минулого й ус­лавленні сучасності.

Футуризм швидко набув популяр­ності в Росії та Україні, як у літера­турі, так і в образотворчому мистец­тві (пригадаймо футуристичний період творчості Володимира Маяковського, українського поета-футуриста Михайля Семенка та ін.). Футуристи бу­ли у захваті від техніки, нових засо­бів пересування та зв'язку й прагну­ли передати ілюзію руху та швидкос­ті. Для досягнення ефекту динаміч­ності вони використовували кутасті форми та різкі контури, поєднували зображення одного предмета в різних положеннях. Футуристи вважали, що під впливом світла й руху тіла втра­чають свою матеріальність. Тому во­ни намагалися створити ілюзію одномоментності дій, які насправді відбу­ваються послідовно.

В Україні цей напрям знайшов, роз­виток у творчості Олександри Екстер («Київ, Фундуклеївська уночі», «Рух кольорів»), Олександра Богомазова («Київ, Львівська вулиця», «По­тяг»), Вадима Меллера («Компози­ція»), Давида Бурлюка («Час») та ін.

У поглядах на завдання мистецтва й творчі методи кубісти й футуристи мали багато спільного. Тому вони швидко об'єдналися, утворивши єди­ний напрям - кубофутуризм.

В образотворчому мистецтві та ар­хітектурі України 10-х початку 30-х років XX ст. вагоме місце посідав конструктивізм (від лат. побудова). Його прихильники - під гаслом «конструювання навколишнього сере­довища» - намагалися досягти під­кресленої простоти, зверталися до імі­тації форм і методів сучасного техно­логічного процесу. Конструктивіст­ська скульптура створювалася безпо­середньо з продуктів промислового виробництва. У живопису аналогічно­го ефекту - досягали використанням абстрактних форм і несподіваних фак­тур. Значного поширення конструкти­візм набув у декоративно-ужитковому, театрально-декораційному мистецтві, книжковій графіці та дизайні. Яскравим представником україн­ського конструктивізму був Василь Єрмилов (1894-1967) - талановитий майстер композиції. Його сміливі но­ваторські твори «Арлекін», «Портрет художника О. Почтенного», «Гітара», «Композиція з літерами» приваблю­ють довершеною гармонійністю побу­дови.

Загалом напрямів було набагато більше, оскільки авангардизм - це надзвичайно об'ємне та різноманітне явище.

У чому полягало його значення? Чи немає перебільшення в тому, що авангардизм вважають великим? При­хильники цього напряму довели, що мистецтво може і має право бути різ­ним, що творчий пошук не знає обме­жень. І хоч український авангард на початку 30-х років було заборонено, він залишив яскравий слід у вітчизня­ному мистецтві. Його ідеї та знахідки використовують сучасні українські художники, які працюють в умовах повної свободи творчості.

Читайте також:

1. Авангардизм
2. Поняття авангардизму. Авангардистські течії у світовій літературі
3. Проблема сприйняття та розуміння художнього авангарду
4. Термінологічна картина художнього авангарду
5. Український авангард
6. Український авангард

Переглядів: 2854