МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Український авангардГ.Затиркевич. Дівоче прізвище – Ковтуненко. Мріяла про сцену, проте в 1874 році за наказом батьків мусила одружитися з поміщиком Затиркевичем, старшим за неї на двадцять років. В 1882 році аматори підготували виставу «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ`яненка, в якій ніхто з дам не хотів брати ролі Одарки – літньої жінки. Г.Затиркевич зіграла цю роль з шаленим успіхом, що і вирішило її майбутню долю. Цього ж року вона написала М.Кропивницькому і після тривалого листування дістала від нього згоду на виступ в його трупі. Згодом вона працювала і в трупах Садовського, Старицького, Суслова поряд з іншими акторами-корифеями – М.Заньковецькою, М.Садовським, П.Сакаганським тощо. Гастролювала в Одесі, Новочеркаську, Харкові, Воронежі тощо. В кінці 1886 року український театр приїжджає до Петербургу, де має великий успіх, який повторюється і під час гастролей 1890 року. В 1991-92 році Ганна Затиркевич разом з трупою Кропивницького відвідує Варшаву, а в 1898 році на деякий час від’їжджає з другим чоловіком, М.Карпінським, на північний Урал, проте, звідти зрідка навідує петербурзьку сцену. В 1907 році, після смерті чоловіка, повертається на сцену і до 1917 року працює в різних сценічних об’єднаннях. В 1908 році бере на себе керівництво трупою, відвідує з гастролями Чернігів, Конотоп, Кременчук, Олександрію та інші міста. Перенісши в 1919 році тяжкі хвороби, вона на деякий час залишає Київ, оселяється в селі Блошниці на Чернігівщині, де мріє про утворення театрального гуртка. У 1920 році вступає у об’єднання акторів з колишньої трупи М.Садовського, що утворюють в Ромнах український театр. Померла у 1921 році. М.Заньковецька. Народилася Марія в селі Заньки Чернігівської губернії в дворянській родині поміщика Адасовського Під час навчання у Чернігові словесність у Марії Адасовської викладав М.Вербицький За спогадами родичів, вдома Марія часто розважала рідних сценами з переодягненням Батьки були проти сценічної кар’єри Щоб вирватися з батьківського дому на волю, вона у 1877 році взяла шлюб з артилеристом Хлистовим Проживаючи із чоловіком у фортеці в Бессарабії, де брала участь у «живих картинах» та драматичних виставах, вона несподівано познайомилася з Миколою Садовським-Тобілевичем, що стало для її життя роковим Навесні 1882 року Марія одержала лист від Садовського, в якому він кликав її до новоствореної української театральної трупи М.Кропивницького. дебютувавши на єлісаветградській сцені, після чого Кропивницький одразу запропонував їй контракт. Щоб працювати в театрі, Марія пішла на розлучення з чоловіком, для якого була ще одна причина – фатальне кохання її життя, М.Садовський. Успіх Заньковецької та клопотання її брата Є.Адасовського сприяли скасуванню заборони грати в правобережній Україні та Києві. З 1915 року і до революції Заньковецька переносить свою працю переважно в Одесу, де вона намагається заснувати постійний український театр, і першим кроком для цього було заснування «Товариства українським артистів під орудою І.Мар`яненка». Лише у 1923 році вона ще раз виступила як актриса, проте вже в кіно, у фільмі «Остап Бандура». П.Саксаганський. Наймолодший з трьох братів – Тобілевичів Павло взяв псевдонім, похідний від назви річки Саксагани, неподалік від якої стояла батьківська хата. Захоплювався влаштуванням вистав ще школярем: на нього теж спричинив великий вплив аматорський гурток старшого брата та М.Кропивницького, в якому згодом він теж брав участь.Творче життя розпочав у 1883 році на сцені українського театру в трупі М.Старицького, потім працював в трупі Кропивницького (1885-1888 роки) та М.Садовського (88-90 роки), брав участь в першій гастрольній поїздці українського театру до Петербурга та Москви. У 1890 році організовує «Товариство російсько-малороських артистів», куди в 1898 році увійшов М.Садовський, а в 1900 – Кропивницький і Заньковецька. В 1909 році Саксаганський відмовляється від керівництва, залишає трупу, протягом 1905-1915 років гастролює в різних українських трупах. В 1915 році бере участь у створенні «Товариства українських артистів з участю М. Заньковецької …» В 1918 році створив в Києві Народний театр, який в 1922 році став Українським драматичним театром імені М.Заньковецької. Після революції активно працював, проявляв себе як режисер і літератор, а також театральний педагог. Саксаганського називали «кращим Голохвастовим української сцени». І. Карпенко-Карий. І.Карпенко-Карий – старший з братів-Тобілевічів, що взяв собі псевдонім за іменем батька – Карпа. Театральну діяльність розпочав в 1863 році, коли він зблизився з Кропивницьким і разом з ним грав в аматорських виставах Бобринецького аматорського гуртка. Восени 1883 року вступив до трупи М.Старицького, проте у 1884 році його було заарештовано за неблагонадійність і заслано, через що він, власне, і розпочав драматургічну діяльність, змушений перервати артистичну. С 1889 року і до кінця життя працював як актор на сцені українського театру. В рік його смерті – 1907 року – стараннями його брата М.Садовського в Києві був створений перший стаціонарний український театр. Особливості. - Театр корифеїв був насамперед акторським театром («театр зірок»). - Літературоцентризм (грали тільки справжню літературну драму, часто постановниками були самі автори, або автори брали участь у виставі як виконавці чи як порадники); - Міцний синтез з іншими мистецтвами, особливо з музикою. - Культурологічна епоха романтизму, що наступила, обумовила міцне лірико-романтичне начало і в класичному театрі. Проте, деякі актори театру цієї доби мимохіть і справді переходили межу, «за якою ліризм переходить у слізливу розчуленість, романтична піднесеність – у галасливу патетику», наявність надмірностей і штампів. - Життєва правда: в контексті посиленої на тодішній провінційній сцені так званої «театральщини» саме театр корифеїв приємно вражав глядача натуральними костюмами, ілюзорними декораціями і, що в даному дослідженні найважливіше, природною грою актора. - Соціокультурна ситуація тієї епохи зумовлювала велику залежність драматургії від цензури царського уряду, від політики «царату». М.Кропивницький. Дебютував в Одесі в ролі Стецька, одразу отримавши контракт. Перші 10 років гастролював по різних антрепренерських трупах. Працюючи в трупі Г.Ашкаренка в Кременчуці в сезон 1881-1882 років – звичайній провінційній трупі з переважно російськомовним репертуаром – Кропивницький умовив Ашкаренка надіслати телеграму до міністерства внутрішніх справ з проханням дозволити кілька українських вистав, на яку була одержана позитивна відповідь. Саме з цього часу було започатковано новий український театр – почалася його «золота доба», епоха корифеїв, яка тріумфально відкрилася виставою «Наталка-Полтавка». Вперше в історії українського театру репертуар складався цілком з українських п’єс. Трупа зіграла і в Маріїнському театрі (Петербург) – вперше українська трупа з’явилася на сцені імператорського театру. В 1896 році в Одесі було урочисто відзначене двадцятип’ятиріччя творчої діяльності Кропивницького.В 1900 році була створена «Малоруська трупа М.Кропивницького під урядом М.Садовського і О.Саксаганського при участі М.Заньковецької» (малоросійським Олімпом). В 1902 році Кропивницький почав глухнути і мусив піти з постійної роботи в театрі, проте, порушуючи рекомендації лікаря, все одно виїздив на гастролі. У себе на хуторі він організував дитячий театр, для якого власноруч робив декорації і костюми. Писав власні п’єси, в яких грав і сам («Пошились у дурні», «Гаркуша», «Глитай, або ж павук» тощо). Бездоганно грав куркулів. Більш відомий як драматург («100 тисяч», «Хазяїн»). Середній брат-Тобілевич Михайло псевдонім «Садовський» утворив від дівочого прізвища матері. У 1881 році поїхав до Кременчуку до трупи М.Кропивницького, дебютувавши в ролі Миколи з «Наталки-Полтавки». Літнього сезону 1888 року разом із Заньковецькою заснував власну трупу, яка проіснувала близько десяти років. В 1905 році дістав запрошення про очолення галицького українського театру, погоджується, підписуючи контракт на один рік. Звідти виїхав до Києва, де в 1906 році разом із Заньковецькою створює свій театр, який в 1907 році стане першим стаціонарним українським професійним театром. За два тижні підготували шість вистав для створення репертуару. 15 вересня 1906 року театр відкрився виставою «Мартин Боруля» Карпенка-Карого. Восени 1907 року вдалося отримати суборенду приміщення Троїцького народного дому (зараз Київський театр музичної комедії) Він зробив ремонт, створив завісу, яка зображала дівчину-«Україну», одяг обслуговуючий персонал в українські жупани і шаровари і зобов’язав розмовляти українською мовою (!), щоб глядач з перших хвилин одразу потрапляв в українське оточення. У листопаді 1907 року відбулася прем’єра «Ревізора» Гоголя українською мовою у перекладі Садовського. Потім було багато поневірянь – то розпаду трупи, то її відновлення, еміграція, повернення. В 1930 році Садовський знявся в головній ролі у фільмі «Останній лоцман», негатив якого зник під час Великої вітчизняної війни. Помер в 1933 році. На зламі епох відбувається функціональна перебудова культури, а відтак і театру – “зміна коду, шифру культури”, коли культурі (читай: театру) треба встановити нову впорядкованість, самозбалансуватися — і тоді з’являється особистість, яка дає “ім’я добі”. Саме ця функція випала Лесеві Курбасові — він став знаковою особистістю епохи модерного національного театру, який ще називали“класичним авангардом” та “українським Відродженням”. Читайте також:
|
||||||||
|