Значним здобутком для України в період революції 1905-1907 рр. було скасування заборони на український друк. („Валуєвський” (1863 р.) та „Емський” (1876 р.) укази).

Починаючи з 1905 року в Наддніпрянській Україні одна за одною народжуються газети, місячники, альманахи. Багато з них велику увагу приділяли питанням культури, друкували літературні твори (особливо - щоденна «Рада», яку видавав Є. Чикаленко), Великої популярності зажив сатиричний журнал «Шершень», у якому співробітничали видатні українські письменники. Лише рік - 1906 - виходив журнал «Нова громада», але встиг донести до читачів ряд творів Лесі Українки, М. Коцюбинського, Б. Грінченка, А. Тесленка, А. Кримського, В. Самійленка, М. Вороного, Л. Яновської, X. Алчевської, П. Капель-городського, М.. Чернявського, С. Черкасенка, С. Єфремова. У журналі «Рідний край», редагованому Дмитриєвим, О. Пчілкою (1905-1907, Полтава; 1908-1914, Київ; 1915- 1916, Гадяч), друкувалися П. Мирний, О. Олесь, Грицько Григоренко, Н. Кибальчич, Л. Лазаревський, Д. Яворський та ін. Тут 1912 р. з'явилася одна з перших публікацій П. Тичини.

Місячник «Сяйво» (1913-1914) багато уваги приділив різним галузям українського мистецтва. На сторінках «Української Хати», часопису, кваліфікованого в радянському літературознавстві минулих десятиліть як «декадентський» і «войовничо-націоналістичний», виступали О. Кобилянська, О. Олесь, М. Рильський, М. Чернявський, Галина Журба, П. Тичина, М. Семенко, Я. Мамонтов, X. Алчевська, Г. Хоткевич, А. Хомик, критики і публіцисти М. Євшан та М. Сріблянський, а також Б. Лепкий, О. Грицай, М. Могилянський. Журнал мав на меті «пробудження національної свідомості серед нашого суспільства і розвиток рідного письменства, культури і штуки». Він виразно підтримував мо-дерністичні течії в літературі й мистецтві.

Сумнівну репутацію мав у радянському літературознавстві і урнал «Дзвін» (1913-1914), який обстоював політичну й організаційну самостійність українського робітничого руху, що зумовило відомий грубий критичний випад В. Леніна. Крім В. Винниченка, Д. Донцова, Л. Юркевича, на його сторінках виступали також А. Луначарський, Д. Мануїльський, а з художніми творами - Леся Українка, С. Васильченко, М. Вороний, С. Черкасенко.

Українська преса зазнавала цензурних утисків, тому переважна більшість видань проіснували недовго. Їх просто забороняли. Щоб легше було обходити цензурні рогатки, а також задля пропаганди української справи серед російської і європейської громадськості передова українська інтелігенція багато зусиль докладала для видання часописів у Росії та за кордоном. Так, 1906 р, українські депутати Думи видавали в Петербурзі тижневик «Украинский вестник»; редагував його М.Славинський, а серед співробітників були М. Грушевський, Д. Багалій, Д. Овсянико-Куликовський, М. Туган-Барановський, Д. Дорошенко, М. Могилянський, С. Русова, О. Русов. У 1912—1917 рр. у Москві виходить місячник «Украинская жизньз» під редакцією О. Саліковського (непостійний редактор) та С. Петлюри, за участю багатьох визначних українських і російських політиків, учених, письменників.

Українські видання німецькою мовою виходили у Відні й Будапешті, французькою - в Лозанні. Понад двадцять українських газет видавали в США, Канаді, Бразилії, Аргентині українські емігрантські громади. Всього в 1912 р., за підрахунками катеринославського часопису «Дніпрові хвилі», у світі функціонувало понад 80 українських газет і журналів (проти 13 у 1892 р.), зокрема у Галичині - понад 50, в Східній Україні - 12. Напередодні 'першої світової війни кількість їх зросла.

Як уже зазначалося, українська література і преса зазнавали значних цензурних утисків, переживали великі клопоти матеріально-фінансового характеру. Однак, незважаючи на це, вимальовується картина великого піднесення національно-культурного життя. Наголосити на цьому слід, оскільки впродовж багатьох десятиліть нам нав’язувалося спрощене уявлення, нібито розквіт укр. культури почався тільки після встановлення радянської влади на Україні. Насправді ж він розпочався на хвилі укр. національного піднесення ХІХ – поч. ХХ ст., особливо під час революції 1905 – 1907 рр.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні тенденції розвитку літературно-мистецького життя на початку ХХ ст.	\|	Революція 1917 та розвиток укр. культури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.