Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Майнова основа господарювання

Під правовим режимом майна суб’єктів господарювання в теорії господарського права розуміють встановлені правовими нормами: а) структуру цього майна, б) порядок його придбання (формування), використання і вибуття, в) порядок звернення на нього стягнення кредиторів.

Основою правового режиму майна суб’єктів господарюван­ня, на якій базується їх господарська діяльність, відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України є право власності, а також речові права осіб, які не є власниками, − право господарського відання і право опера­тивного управління. Зміст кожного з цих прав розкривають по­дальші статті ГК України.

Крім зазначених, господарська діяльність може здійснюва­тися також на основі інших речових прав, до яких відносяться, зокрема, пра­ва володіння, права користування.

Стаття 139 ГК України визнає майном сукупність речей та інших цін­ностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або вра­ховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Поняття речі вміщене у ст. 179 ЦК України, яка під річчю розуміє предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати ци­вільні права і обов’язки. З урахуванням положень ст. 190 ЦК України майном вважаються окрема річ, сукупність речей, а також май­нові права і обов’язки, проте для визнання цих об’єктів речами в розумінні ГК України необхідно, щоб вони відпо­відали ознакам, зазначеним в ч. 1 ст. 139 ГК України, а саме: а) мали вар­тісне визначення; б) вироблялися чи використовувалися у ді­яльності суб’єктів господарювання; в) відображалися в балансі цих суб’єктів або враховувалися в інших встановлених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Майнові цінності в залежності від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, можуть належати до основних фондів, оборотних засобів, кош­тів, товарів. Зміст цих понять та перелік об’єктів, що відносять­ся до тієї або іншої економічної форми, встановлені в ст. 139 ГК України, в законах та підзаконних нормативно-правових актах з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Право власності, як зазначено у назві ст. 134 ГК України, є основним речовим правом у сфері господарювання.

В економічному аспекті власність − це присвоєння матері­альних благ, суть якого полягає в належності наявних засобів ви­робництва і одержуваних продуктів праці державі, територіальній громаді, окремому колективу чи індивіду.

Сукупність зазначених правових норм, що регулюють від­носини власності, становить право власності в об’єктивному ро­зумінні.

Право власності в суб’єктивному розумінні є основним ре­човим правом у сфері господарювання, зміст якого складають повноваження (права) власника щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном при здійсненні госпо­дарської діяльності.

Володіння − це закріплення матеріальних благ за конкрет­ними власниками − індивідами і колективами, фактичне утри­мання речі у сфері господарювання цих осіб.

Користування − це вилучення з речей їхніх корисних влас­тивостей, які дають можливість задовольнити відповідні потре­би індивіда чи колективу.

Розпорядження − це визначення власником юридичної або фактичної долі речі.

Однією із форм правового режиму майна, закріпленого за суб’єктом підприємництва, є право господарського відання. Право господарського відання − правова форма, що згідно з ч. 1 ст. 136 ГК України застосовується для встановлення правового ре­жиму майна, закріпленого лише за суб’єктом підприємництва. При цьому, як випливає зі змісту ч. 2 зазначеної статті, такий суб’єкт підприємництва має бути заснований в організаційно-правовій формі підприємства.

Право оперативного управління − це речове право суб’єкта господарювання, який здійснює некомерційну діяльність, тобто самостійну систематичну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ч. 1 ст. 52 ГК України). Змістом права опера­тивного управління є повноваження володіння, користування і розпорядження майном, закріпленим за суб’єктом господарю­вання власником (уповноваженим ним органом). Проте реалі­зація зазначених повноважень здійснюється у межах, встанов­лених ГК та іншими законами, а також власником майна (упов­новаженим ним органом).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 76 ГК України майно казенного підприєм­ства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства. Казенне підприєм­ство не має права відчужувати або іншим способом розпоря­джатися закріпленим за ним майном без попередньої згоди ор­гану, до сфери управління якого воно входить (ч. 4 ст. 77 ГК України).

Визначення поняття «корпоративні права» містить ч. 1 ст. 167 ГК України, згідно з якою корпоративні права − це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної част­ки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі лік­відації останньої відповідно до закону, а також інші правомоч­ності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підпри­ємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження пев­ним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.


Читайте також:

  1. Nom. sing. Gen. sing. Основа
  2. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
  3. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
  4. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни
  5. Анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності.
  6. Б. Основа.
  7. Будова|споруди| |і/або|і принци|основа|п дії.
  8. Бухгалтерський облік як інформаційне джерело системи управління суб’єктом господарювання
  9. Валютні відносини, валютні системи як основа міжнародних фінансів
  10. Варіанти проведення реструктуризації суб’єктів господарювання
  11. Вестфальский мир як основа європейського правопорядку 1648-1815 рр.
  12. Вибір слова – основа культури мовлення




Переглядів: 2091

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Господарська діяльність та господарські правовідносини | Господарські договори

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.