• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Правові основи фінансового контролю в Україні

Фінансове право регулює суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності держави щодо планомірного утворення (формування), розподілу й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) із метою реалізації завдань держави.

Невід’ємною складовою частиною фінансової діяльності держави та адміністративно-територіальних одиниць є фінансовий контроль. Фiнансовий контроль є однiєю iз завершальних стадiй управлiння фiнансами.

Більшість науковців визначають фінансовий контроль як цiлеспрямовану дiяльнiсть законодавчих i виконавчих органiв публiчної влади i недержавних органiзацiй, спрямовану на забезпечення законностi, фiнансової дисциплiни i рацiональностi в ходi мобiлiзацiї, розподiлу i використання коштiв централiзованих i децентралiзованих грошових фондiв держави з метою найефективнiшого соцiально-економiчного розвитку усiх суб’єктiв фiнансових правовiдносин.

Систему фінансового контролю можна уявити у вигляді сукупності таких елементів:

- суб’єкти фінансового контролю, серед яких слід виділити суб’єктів контролю, до яких відносяться контролюючі суб’єкти, тобто уповноважені фінансовим законодавством на здійснення контролю за дотриманням приписів фінансового законодавства органи та підконтрольні суб’єкти, тобто особи, фінансова діяльність яких підлягає контролю;

- об’єкт контролю - це реальна фінансова діяльність учасників щодо здійснення дій, передбачених фінансовим законодавством, тобто це є власне фінансова діяльність;

- предмет контролю - це встановлені фінансовим законодавством фінансові показники діяльності підконтрольних суб’єктів.

Державний фiнансовий контроль охоплює не лише процес формування i виконання Державного бюджету, але й мiсцевих бюджетiв, оскiльки державою повинен здiйснюватись контроль при: видачi регiональним i мiсцевим бюджетам дотацiй (субсидiй) i кредитiв із Державного бюджету на фiнансування їх поточних та капiтальних видаткiв; санкцiонуваннi випуску мiсцевих позик, гарантованих урядом; реалiзацiї урядових програм.

Виходить за рамки державного фiнансового контролю фiнансовий контроль, що здiйснюється у сферi дiяльностi монополiй i приватного пiдприємництва самими власниками фiнансового капiталу чи його окремих складових. На цьому рiвнi в структурi органiзацiї фiнансового контролю в ринковiй економiцi має мiсце аналогiя з внутрiвiдомчим фiнансовим контролем, що дiяв у країнах з адмiнiстративно-командною системою управлiння при державнiй формi власностi. Однак, якщо в ефективності внутрішньовідомчого контролю в найбільшій мірі зацікавлена була держава, то в ринковій економіці в ефективності внутрішнього, власного фінансового контролю зацікавлені безпосередньо самі власники капіталу.

В юридичнiй лiтературi фiнансовий контроль також визначається як:

- засiб забезпечення законностi та фiнансової дисциплiни, запобiгання правопорушенням;

- обстеження фактичного стану показникiв фiнансової дiяльностi суб’єктiв фiнансових правовiдносин порiвняно iз заданими показниками;

- дiяльнiсть державних органiв i недержавних органiзацiй щодо забезпечення законностi, фiнансової дисциплiни при мобiлiзацiї, розподiлi та використаннi коштiв i матерiальних цiнностей.

З метою більш поглибленого усвідомлення змісту та суті фінансового контролю уявляється доцільним здійснити його класифікацію. Але слід зазначити, що не існує єдиного підходу щодо класифікації фінансового контролю.

В залежностi вiд фактору часу проведення контролю видiляють:

- попереднiй контроль, який здiйснюється на етапi розгляду i прийняття рiшень із фiнансових питань. Це стосується насамперед процесу визначення обсягу фiнансових ресурсiв держави на плановий перiод та їх основної частини, що акумулюється в Державному бюджетi, а також їх розподiлу мiж окремими суспiльними потребами та одержувачами державних фiнансових ресурсiв.

- поточний фiнансовий контроль - це контроль за безпосередньо оперативною фiнансовою дiяльнiстю, тобто за власне фiнансовим процесом. Вiн полягає в систематичнiй перевiрцi дотримання фiнансової дисциплiни, тобто дотримання вимог фiнансових норм i нормативiв, насамперед - неухильного дотримання встановлених показникiв з обов’язкових платежiв до бюджету i державних позабюджетних фондiв. Вiн справляє найбiльший вплив на процес формування i використання фiнансових ресурсiв у всiх структурах суспiльного виробництва. Як правило, вiн здiйснюється органами безпосереднього управлiння фiнансовою дiяльнiстю, хоч у цьому видi контролю задiянi усi суб’єкти фiнансових правовiдносин.

- наступний фiнансовий контроль - це контроль за фiнансовими результатами дiяльностi. Вiн провадиться пiсля здiйснення фiнансових операцiй (виконання фiнансових зобов’язань перед державою, одержання i використання грошових коштiв вiд держави на певнi потреби) i, як правило, пiсля завершення певних етапiв дiяльностi із метою з’ясування її ефективностi. Це база для аналiзу й оцiнки не лише ефективностi використання фiнансових ресурсiв, а й ефективностi органiзацiї фiнансової роботи, застосування контрольних фiнансових норм i нормативiв у цiлому. Участь в цьому видi контролю приймають усi суб’єкти фiнансово-правових вiдносин, з тiєю рiзницею, що кожен з них здiйснює наступний фiнансовий контроль на своєму рiвнi та в межах, наданої йому державою компетенцiї.

Залежно від підстави проведення контролю видiляється обов’язковий та iнiцiативний фiнансовий контроль. Обов’язковий контроль здiйснюється :

- в силу вимог нормативних актiв (контроль із боку Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету по пiдсумках року, що завершився);

- за рiшенням компетентних органiв держави (рiшення податкової адмiнiстрацiї з метою з’ясування повноти виконання платниками податкiв фiнансових обов’язкiв перед державою).

Iнiцiативний фiнансовий контроль здiйснюється на пiдставi власних рiшень господарюючих суб’єктiв.

За суб’єктивним складом органiв, що здiйснюють фiнансовий контроль видiляють:

- фiнансовий контроль органiв законодавчої влади i мiсцевого самоврядування;

- фiнансовий контроль Президента України;

- фiнансовий контроль органiв виконавчої влади загальної компетенцiї;

- фiнансовий контроль органiв виконавчої влади спецiальної компетенцiї;

- фiнансовий контроль фiнансово-кредитних органiв;

- внутрішньогосподарський фiнансовий контроль;

- громадський фiнансовий контроль;

- аудиторський фiнансовий контроль.

Вiдповiдно до Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит - це перевiрка публiчної бухгалтерської звiтностi, облiку, первинних документiв та iншої iнформацiї щодо фiнансово-господарської дiяльностi суб’єктiв господарювання з метою визначення достовiрностi їх звiтностi, облiку, його повноти i вiдповiдностi чинному законодавству та встановленим нормативам.

Залежно від суб’єктів ініціювання фінансового контролю і його здійснення виділяють такі його види:

- державний фінансовий контроль;

- муніципальний фінансовий контроль;

- фінансовий контроль власника; фінансовий контроль споживача.

Державний фінансовий контроль залежно від того, чи формують суб’єкти контролю критерії (норми) контролю і чи є вони ініціаторами можна поділити на два підвиди:

- загальний, який здійснюють Верховна Рада України (в цілому як орган чи її комітет або народні депутати), Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство фінансів України, органи прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки, Верховна Рада й Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації. Особливість цих суб’єктів полягає в тому, що вони є як ініціаторами, так і виконавцями контролю і не тільки в галузі фінансів.

Верховна Рада України та її органи. Відповідно до ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює фінансовий контроль в ході розгляду проектів та затвердження Державного бюджету України і звітів про його виконання.

Рахункова палата України, яка відповідно до ст. 98 Конституції України від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням Держаного бюджету України. Повноваження Рахункової палати визначено Бюджетним кодексом України, Законом України «Про Рахункову палату» та іншими актами.

Президент України. Контрольні функції Президента України в сфері фінансової діяльності випливають із його статусу як глави держави. Він безпосередньо здійснює свої контрольні функції, наприклад, підписує фінансові закони.

Кабінет Міністрів України. Згiдно ст. 113 Конституцiї України Кабiнет Мiнiстрiв України є вищим органом у системi органiв виконавчої влади, яку складають центральнi i мiсцевi органи. Як вищий колегiальний орган, вiн здiйснює владу як безпосередньо, так i через центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх дiяльнiсть. Правове положення Кабiнету Мiнiстрiв визначається Конституцiєю України; нормативно-правовими актами Президента України та Кабiнету Мiнiстрiв України.

- спеціалізований, який у свою чергу, можна поділити на позавідомчий та відомчий. Позавідомчий спеціалізований державний фінансовий контроль складається з парламентського і урядового контролю й охоплює суб’єкти господарювання незалежно від форми власності. Парламентський контроль здійснює Рахункова палата, а урядовий − Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба України, Державна митна служба України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України, державні позабюджетні фонди. Відомчий спеціалізований державний фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади тільки у підпорядкованих міністерствам і відомствам структурах.

Муніципальний контроль, контроль власника і контроль споживача (кожен із цих видів) також поділяється на два підвиди:

- прямий (безпосередній), який здійснюється керівниками, тимчасовими контрольними групами, ревізійними комісіями, контролерами або бухгалтерами місцевих рад, об’єктів контролю чи споживачами;

- опосередкований (представницький), який здійснюється аудиторськими фірмами, аудиторами та іншими суб’єктами, наприклад, опосередкований муніципальний фінансовий контроль, як правило, проводиться органами державної контрольно-ревізійної й податкової служб.

Фiнансовий контроль здiйснюється рiзними методами. Пiд методом фiнансового контролю розумiють засоби, прийоми i способи його здiйснення. Методи фiнансового контролю обираються в залежностi вiд сукупностi факторiв: суб’єкта контролю, об’єкта контролю, мети i завдань, що стоять перед суб’єктом контролю та вiд пiдстав виникнення контрольних правовiдносин, а також вiд iнших обставин. Найчастіше використовуються такі методи фiнансового контролю: ревiзiя; перевiрка; iнспекцiя; обстеження;

спостереження; заслуховування доповiдей, iнформацiй посадових осiб про фiнансову дiяльнiсть на сесiях органiв мiсцевого самоврядування, засiданнях органiв державної виконавчої влади.

8.2.Поняття та значення бюджету для функціонування держави та територіальних громад

Бюджет є невід’ємним атрибутом будь-якої держави, важли­вим інструментом реалізації економічної й соціальної політики. Адже досягнення стійкого економічного зростання, стабільного соціально-економічного розвитку як регіонів, так і держави зага­лом неможливе без створення оптимальної системи бюджетних відносин. Досвід вітчизняного державотворення свідчить, що для розвитку економіки України та поліпшення добробуту гро­мадян в усіх регіонах необхідно вдосконалити бюджетну й по­даткову політику, децентралізувати місцеві фінанси.

Термін «бюджет» походить від давньофранцузького bouge, bougette (від кельтського bulga) − шкіряний мішок, сумка. Піс­ля завоювання Англії норманами це слово поступово перетвори­лося на budget та стало одним із термінів, що їх уживав парла­мент у процесі формування державної скарбниці та витрачання коштів із неї. У певний день канцлер казначейства Англії від­кривав свій бюджет, тобто сумку, в якій були папери або рахун­ки, в сучасному розумінні − проголошував законопроект.

Бюджет в економічному розумінні становить сукупність грошових відносин між державою (територіальною громадою) і юридичними й фізичними особами з приводу формування, роз­поділу, перерозподілу та подальшого використання централі­зованого фонду коштів, призначеного для забезпечення вико­нання державою (органом місцевого самоврядування) функцій, спрямованих на задоволення публічних інтересів. Основним джерелом формування бюджету є ВВП.

За матеріальним змістом бюджет становить централізо­ваний фонд коштів держави або територіальної громади. Обсяг бюджету − це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Бюджет − не стала категорія, навпаки, він перебуває у постійно­му русу, оскільки щодня до нього через єдиний казначейський рахунок надходять кошти і здійснюється фінансування видат­ків.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим пла­ном, в якому відбивається діяльність держави та місцевих орга­нів. Його можна розглядати як розпис грошових доходів і видат­ків держави або територіальних громад. У такому розумінні бюджет посідає провідне місце у діяльності держави та органів місцевого самоврядування, оскільки визначає їх можливості та пріоритети, їх роль і форми реалізації закріплених функцій. Фак­тично бюджет відображає соціально-економічну, міжнародну, управлінську, оборонну та фінансову політику.

Політичне значення бюджету полягає в тому, що законо­давчий орган своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків та доходів бюджету на планований рік і в такий спосіб бере уряд під свій контроль. Бюджет є документом, що обмежує і розпо­діляє фінансові ресурси, які уряд використовуватиме для на­дання допомоги і послуг із метою поліпшити добробут народу. Бюджет − це результат компромісу між альтернативними по­глядами на бажані масштаби й характер діяльності уряду.

У зв’язку з постійним рухом та завданнями, що їх має бю­джет як основний фінансовий план держави, з’являється потре­ба в чітко налагодженій системі управління бюджетом, щоб за­безпечити своєчасне й повне надходження доходів, та в системі раціонального, цільового, планового й ефективного використання коштів. Саме з цього випливає юридичне значення бюджету у вигляді нормативно-правового закріплення бюджетних повно­важень суб’єктів бюджетних відносин. Бюджет, затверджений на рівні закону (рішення органу місцевого самоврядування) на поточний бюджетний період, надає фінансовій діяльності орга­нів виконавчої влади обов’язкового характеру, оскільки припи­си закону мають конкретно-адресний характер і зобов’язують ці органи їх виконувати.

8.3. Бюджетна система України: поняття та принципи побудови

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. IV. Питання самоконтролю.
3. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
4. Авангард в Україні
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Автоматизація контролю та діагностування вузлів РЕА
7. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
11. Адміністративне судочинство в Україні
12. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр

Переглядів: 1204