Форма та з’єднання кісток

В організмі людини налічують понад 220 кісток. За формою кістки поділяються на довгі трубчасті, до яких належить більшість кісток кінцівок (стегнова, плечова та ін.), які мають трубчасту будову; короткі (зап’ясткові, передплеснові), які мають приблизно однакові розміри, плоскі або широкі (лопатка, груднина, кістки кришки черепа), які мають значну довжину і ширину при невеликій товщині; змішані кістки (хребці, потилична, скронева) мають елементи коротких і плоских кісток.

Розрізняють неперервні (нерухомі, напіврухомі) і переривчасті(рухомі) з’єднання кісток, або суглоби.

Неперервні з’єднання кісток -такі з’єднання, в яких між кістками є прошарок сполучної тканини, відсутня щілина або порожнина. Вони мають велику пружність, але обмежену рухливість. Прикладом неперервно нерухомого з’єднання кісток за допомогою сполучнотканинного прошарку є шви (зубчасті, лускаті і плоскі) між кістками черепа (рис.21). Зубчастий шов утворюється між плоскими кістками і сполучає всі кістки черепа, крім скроневої, які з тім’яною кісткою утворюють лускатий шов. Плоскими швами сполучені кістки лицьового черепа.

Рис.21. Сполучення кісток за допомогою шва: А- частина правої тім‘яної кістки зсередини; Б - частина черепної кришки; 1 - край тім‘яної кістки; 2 - шов між двома тім‘яними кістками; 3 - шов між лобовою і тім‘яними кістками; 4 - шов між потиличною і тім‘яними кістками.

За допомогою хряща сполучені між собою тіла хребців, лобкові кістки таза (рис.22). Такі неперервні з‘єднання кісток напіврухомі, міцні та пружні.

Під час ходьби, бігу, стрибків хрящ діє як амортизатор, пом’якшуючи різні поштовхи, і захищає тіло від струсу.

Рис.22. Сполучення кісток за допомогою хряща:1 - хрящові прокладки між хребцями; 2 - хребці; 3 - м‘язи між хребцями в розслабленому стані.

До неперервного з’єднання кісток належать зв‘язки - товсті пучки, утворені еластичною сполучною тканиною. Зв‘язки прикріплені перехресно від однієї кістки до другої, що сприяє зміцненню суглоба, обмеженню надмірних рухів суглобів. Це запобігає їхнім вивихам.

Рис.23. Схема будови суглоба:1 - суглобова сумка; 2 - синовіальна оболонка; 3 - окістя; 4 і 5 - зчленовані поверхні кісток, вкриті суглобовим хрящем.

Рухомі з’єднання кісток зустрічаються частіше, вони забезпечуються справжніми суглобами. Суглоби - переривчасті з’єднання кісток (рис.23). У таких сполученнях кінець однієї кістки опуклий (суглобова головка), а другий — ввігнутий) (суглобова западина). Суглобові поверхні кісток вкриті шаром гіалінового хряща, який зменшує тертя під час рухів. Кінці кісток, що з’єднуються, замкнуті в суглобову сумку або капсулу. Суглобова порожнина являє собою щілиноподібний простір між покритим хрящем суглобовими поверхнями, який обмежений синовіальною мембраною суглоба і заповнений невеликою кількістю (2-3 мл) в’язкої синовіальної рідини. Ця рідина сприяє повільному ковзанню суглобових поверхонь кісток і усуненню тертя в суглобах. Суглобова порожнина замкнута герметично, тиск у ній нижчий за атмосферний. Тому вологі суглобові поверхні завжди щільно притиснуті одна до одної.

Характер рухів у суглобах в основному визначається формою їх поверхні. Суглобові поверхні за формою різноманітні: кулясті (плечовий, кульшовий), еліпсоподібні (променево-зап’ястковий), циліндричні (променево-ліктьовий), сідловидні, плоскі, блокоподібні тощо (рис.24).

Рис.24. Схема різних форм суглобів: 1 - кулястий; 2 - еліпсоподібний; 3 - сідлоподібний; 4 - плоский; 5 - блокоподібний; 6 - циліндричний.

Залежно від кількості з’єднуваних кісток суглоби поділяють на прості, коли з’єднуються дві кістки (наприклад, фаланги пальців), складні, в яких сполучається більше двох кісток (ліктьовий суглоб), і комбіновані — це два анатомічно самостійних суглоби, об’єднані функціонально (наприклад, приєднання нижньої щелепи до скроневих кісток, а також сполучення ребер до хребта).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Значення опорно-рухової системи	\|	Анатомічна будова кістки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.