Групи крові

Група крові	Аглютиногени в еритроцитах	Аглютиніни у плазмі
І (О)	немає
ІІ (A)	A
ІІІ (B)	B
ІV (AB)	AB	немає

На початку ХХ ст. австрійський учений Карл Ландштейнер і чеський медик Ян Янський встановили групи крові (1902 р.). К.Ландштейнер сформулював два основних правила переливання крові: 1 — антитіла ніколи не виробляються проти своїх власних антигенів; 2 — в сироватці крові людини або тварин в нормі можуть бути антитіла тільки до антигенів, яких немає в цієї особини. Тому людям, які мають І групу крові, можна переливати лише І групу. Кров І групи можна переливати усім (універсальні донори). Особинам, які мають ІV групу крові, можна переливати кров усіх чотирьох груп (універсальні реципієнти). Особинам, які мають ІІ і ІІІ групи крові можна переливати тільки їх групи, або кров І групи. Перше переливання крові від людини людині було зроблено в 1819 році лондонським професором Бленделем, а в Росії - петербурзьким лікарем Г.С.Вольфом (1832 р.).

Крім груп, під час переливання крові слід враховувати і так званий резус-фактор(термін походитьвід назви мавп макак-резус, в яких уперше було виявлено цей чинник). Резус-фактор,який умовно позначають літерами Rh, присутній у 85% людей. Таких людей та їхню кров називають резус-позитивними, інших людей, у крові яких він відсутній , - резус-негативними. Резус-фактор є спадковим і незмінним протягом життя.Якщо кров, яка містить цю речовину, перелити людині, яка її не має, то у неї утворяться специфічні антитіла. Повторне введення такій людині крові, яка містить резус-фактор, може викликати аглютинацію еритроцитів і тяжкі ускладнення в організмі.

Резус-несумісність матері і плода (коли у плода кров резус- позитивна, а у матері резус-негативна) може призвести до утворення у матері антирезус-аглютинінів, відхилення від нормального протікання вагітності і до смерті плода і викидання (якщо концентрація антирезус-аглютинінів висока) або до народження плода живим, але з гемолітичною жовтяницею.

У практиці охорони здоров‘я з метою підбору сумісної крові для переливання визначають групову та резус-належність, а також проводять пробу на індивідуальну та біологічну сумісність. Кров переливають прямим (від донора до реципієнта) і непрямими способами. Для непрямого переливання використовують консервовану кров або її замінники. У деяких випадках переливають не цільну кров, а окремі складові її частини: плазму або еритроцити (для лікування недокрів’я), тромбоцити (при тяжких кровотечах). Широко використовують замінники крові — фізіологічний розчин, виготовлений на основі 0,9% розчину хлористого натрію. До складу замінника часто вводять білки, щоб поповнювати їх втрату під час кровотечі.

Питання для самоперевірки

1. Що таке внутрішнє середовище організму? За рахунок чого підтримується гомеостаз внутрішнього середовища організму?

2. У чому полягає біологічне значення міжклітинної речовини?

3. Що таке лімфа? Поясніть механізм утворення лімфи. Визначте функції лімфи.

4. Охарактеризуйте функції і склад крові.

5. У яких органах утворюються формені елементи крові?

6. Визначте взаємозв‘язок будови і функцій еритроцита (лейкоцита).

7. Що таке імунітет? Обґрунтуйте внесок І.І. Мечникова у створення вчення про імунітет.

8. Які види імунітету ви знаєте? Які структури організму беруть участь в імунній відповіді?

9. Обміркуйте, чи можна сказати, що якийсь вид імунітету корисніший за інший?

10. У чому полягає механізм зсідання крові?

З історії науки

· З давніх-давен люди вважали кров носієм життя і називали її "магічною рідиною". Давньогрецький лікар Гіппократ рекомендував важкохворим пити кров, одержану від здорових людей. У Давньому Римі патриції з метою омолодження пили кров помираючих гладіаторів.

· У середньовіччі спроби лікуватися кров‘ю продовжувалися. Є свідчення, що в ХV ст. з метою рятування життя папи римського Інокентія VІІІ з крові трьох хлопчиків для нього було зроблено "еліксир молодості". Однак він не допоміг помираючому.

· Відкриття лімфатичних судин належить професорові з Павії Каспару Азеллі (1585-1626). Праця з їх описом вийшла в світ у 1622 р. До цієї праці лімфатичні судини розглядалися як розгалуження нервів. Вивчення лімфатичної системи продовжував професор з Монпельє Пекета, який у 1667 р. описав грудну лімфатичну протоку, яку до цього вважали веною.

· Наукове вивчення питання імунітету почалося лише за часів Луї Пастера (1822-1895). Несприятливість до хвороби у людей, що перехворіли, Л.Пастер пояснював тим, що мікроби вичерпують в організмі всі потрібні для них поживні речовини.

· Епоху в справі розуміння імунітету становлять роботи І.І. Мечникова, який пояснив імунітет як наслідок успішної боротьби лейкоцитів-фагоцитів з мікробами. Далі було доведено, що фагоцитарна функція властива багатьом клітинам організму, яких об’єднано в систему мононуклеарних фагоцитів (В.К. Високович, А. Ашот).

· Англієць Салмон і американець Сміс (1886) довели, що вакцинацію можна робити мертвими культурами бактерій.

· Англійський учений А. Райт (1861-1947) і наш співвітчизник В.К. Високович (1854-1912) виготовили вакцину проти черевного тифу.

· В.А. Хавкіним (1860-1930) було виготовлено вакцину проти холери і чуми.

· 1888 року Е.Ру (1853-1933), співробітник Л.Пастера, вивчаючи дифтерійну і правцеву палички, відкрив бактерійні токсини. Це дало змогу німецькому вченому Е.Берингу (1854-1917), японцю С.Кітазато (1856-1931) виготовити протидифтерійну сироватку. Майже одночасно цю сироватку було добуто Е.Ру в Парижі і Я.Ю.Бардахом (1857-1929) в Одесі.

Важливо знати, що ...

Якщо мікроорганізми, які попадають в організм через шкіру та слизові оболонки і не знезараджуються такими природними хімічними сполуками, як ферменти, що містяться в сльозах та слині, то розпочинається запалення, тобто імунна відповідь організму.

Деякі мікроорганізми, які спричинюють захворювання, здатні розпочати запалення. Такий тип захисту називають неспецифічним, бо знищується не конкретний мікроорганізм, а ушкоджувальні агенти. У цій ділянці ураження (в даному випадку це бронхи) збільшується кровонаповнення та з’являються нейтрофіли, що поглинають та знешкоджують цих агентів. Хвороботворні мікроорганізми ушкоджують локально тканини, що зумовлює виділення ними біологічно-активних речовин – простагландитів та гістаміну. Ці субстанції не тільки спричинюють набряк та біль, але також притягують нейтрофіли та інші види лейкоцитів. Мікроорганізми, виділяючи токсини, стимулюють вихід нейтрофілів з кров’яного русла, які через тоненькі пори ендотелію судин прямують у місця ураження тканин. Це явище називається діапедезом. Нові нейтрофіли мають рецептори, якими вони розпізнають антитіла. Як антитіло, так і мікроорганізм приєднуються до нейтрофілів. Нейтрофіли формують псевдоподії, якими обхоплюється та поглинається мікроорганізм. Перетравлення мікроорганізму здійснюється ферментами, що містяться у лізосомах – дрібних, сферичної форми органелах. Цей процес називається фагоцитозом.

Швидка неспецифічна відповідь організму може попередити поширення інфекції. Якщо ж інфекція стійка або поширюється, можуть активізуватись два типи специфічного захисту: продукція антитіл або клітинний імунітет. Такий захист називають імунною відповіддю; він залежить від активності лейкоцитів, В- та Т- лімфоцитів і забезпечить захист проти інфекції у майбутньому. В-лімфоцити, які розпізнають сторонні білки або антигени хвороботворних мікроорганізмів, відрізняються генетично від білків організму людини. Антигени стимулюють В-клітини до розмноження, утворюючи плазматичні клітини, які секретують антитіла-білки, що атакують і знищують антигени.

Т-лімфоцити розвиваються в тимусі. Т-клітини-кілери (вбивці) реагують на залишки знищених антигенів та на інші інфіковані клітини своїми сильнодіючими білками-лімфокінами. Т-клітини-хелпери (помічники) активують В- та Т-клітини, тоді як Т-клітини-супресори пригнічують уражуючий агент.

У крові циркулюють понад 25 неактивних протеїнів, що утворюють систему комплементу та активуються антитілами або лімфокінами. Вони нейтралізують токсини бактерій і комплекси антиген-антитіло. Протеїни проникають через мембрану хвороботворного мікроорганізму, який розривається під тиском внутрішньоклітинної рідини.

Цікаво знати, що:

· Бактеріологи Зальбургського університетувинайшли, що ручки, якими медперсонал клініки користується для ведення записів, є притулком для близько 15 видів мікроорганізмів, серед яких зустрічається небезпечний, стійкий до антибіотиків золотистий стафілокок.

· У Санкт-Петербурзькому Інституті мозку Російської академії наук розроблено принципово нову тест-систему, яка дозволяє зафіксувати поодинокі випадки прийому наркотиків протягом трьох років після останнього вживання. Тест-система контролює наявність у людини антитіл до уламків опіатних рецепторів нервових клітин мозку, які руйнуються під дією наркотиків. На відміну від самих наркотичних речовин антитіла знаходяться у крові тривалий час, що й використовує унікальний метод контролю.

· У медицині запалення означають так: до назви органа, в якому розвивалося запалення, додається суфікс "іт" або "ит", наприклад, гепатит, енцефаліт, перитоніт та ін.

· Чи існує можливість зараження СНІДом через кровососних комах?ВІЛ може проникати всередину клітин комах. Але там, всередині, він не розмножується. Спрацьовує якийсь блокуючий механізм. Отже, приводу для побоювання поки ще немає.

· Чи існує можливість зараження СНІДом через зубну щітку, посуд і столові прибори, рушники, постільну білизну, при користуванні спільною ванною, обіймах і братерсько-сестринських поцілунках? Наука стверджує, що перерахованими шляхами хвороба не передається. Однак як запобігти навіть мінімальному ризикові зараження? Треба знати, що спільна дія високої температури й побутових миючих засобів, так само, як і звичайні запобіжні заходи, ефективно руйнують розбавлений водою вірус. Тому звичайне миття досить добре стерилізує одяг, столові прибори, посуд. Плями людської крові, який би мізерний ризик вони не становили, треба знезаразити гіпохлоритом (відбілювачем) і ретельно замити. Можливість передавання ВІЛ через слину не підтверджено, з цього випливає, що при зупинці дихання будь-якій людині можна робити штучне дихання за методом "рот у рот".

· Чи існують симптоми, що викликають підозру у лікарів про захворювання на СНІД ще до результатів аналізів? Існують, хоча й досить відносні. Через зниження захисних сил організму - клітинного імунодефіциту - пацієнт хворіє на такі недуги, які вражають тільки дуже ослаблених людей. Або ж у молодої людини виявляють захворювання, яке виникає тільки після 60-65 років (онкологічне захворювання - саркома Капоші).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Групи крові	\|	Література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.