Будова серця і судин

Рух крові по замкнутих порожнинах серця і кровоносних судинах називається кровообігом. Система органів кровообігу підтримує сталість внутрішнього середовища організму. Завдяки кровообігу до всіх органів і тканин надходить кисень, поживні речовини, солі, гормони, вода і виводяться продукти обміну. Через малу теплопровідність тканин передача тепла від органів людського тіла (печінка, м’язи, тощо) до шкіри і в навколишнє середовище здійснюється, головним чином, за рахунок кровообігу.

Кровообіг забезпечується діяльністю серця і кровоносних судин. Судинна система складається із двох кіл кровообігу — великого і малого.

Рис.45. Серце людини (розтин): 1 - м‘язова оболонка правого шлуночка; 2 - сосочкові м‘язи; 3 - сухожильні нитки; 4 - тристулковий клапан; 5 - права вінцева артерія (перерізана); 6 - перегородка між шлуночками; 7 - отвір нижньої порожнистої вени; 8 - праве вушко; 9 - праве передсердя; 10 - верхня порожниста вена; 11 - перегородка між передсердями; 12 - отвори легеневих вен; 13 - ліве вушко; 14 - ліве передсердя; 15 - двостулковий клапан; 16 - м‘язова оболонка лівого шлуночка.

Серце — порожнистий м’язовий орган з порожнинами конусоподібної форми, який розташований у грудній клітці (рис.45). Маса серця у дорослої людини 250 – 350 г. Стінки серця складаються з трьох шарів. Внутрішній (епітеліальний) шар називається ендокардом(від грец. endon - внутрішній, cardia - серце). Він вистилає камери серця всередині і утворює серцеві клапани. Середній шар (м’язовий) утворений особливою посмугованою м’язовою тканиною і називаються міокардом(від грец. myos - м’яз, cardia - серце). Зовнішній шар, представлений серозними клітинами, вкриває поверхню, і називається епікардом(від грец. еpi - над, cardia - серце). Серце розташоване в навколосерцевій сумці — перикарді(від грец. peri - навколо, cardia - серце), яка виділяє рідину, що зменшує тертя серця під час скорочень.

Основна маса серцевого м’яза представлена типовими для серця волокнами, які забезпечують скорочення відділів серця. Їхня основна функція скоротність. Це типова, робоча мускулатура серця.

Крім того, в серцевому м’язі є атипові волокна, з діяльністю яких пов’язане виникнення збудження в серці і проведення його від передсердь до шлуночків.

Суцільною поздовжньою перегородкою серце поділяється на дві частини праву і ліву. У верхній частині знаходиться праве і ліве передсердя, в нижній частині правий і лівий шлуночки. Серце у людини чотирикамерне. У правій частині знаходиться венозна кров (збагачена вуглекислим газом), а в лівій — артеріальна (збагачена киснем). Передсердя і шлуночки сполучаються між собою передсердношлунковим отвором, який має стулкові клапани. В правій половині серця цей клапан має 3 стулки, в лівій — 2 стулки (митральний клапан). Стулки відкриваються, якщо кров виштовхується нормально, і герметично закриваються, щоб попередити зворотну течію крові. Відкривання і закривання клапанів відбувається внаслідок скорочення і розслаблення серця.

В аорті на межі з лівим шлуночком і в легеневому стовбурі на межі його з правим шлуночком є клапани у вигляді трьох кишень, дно яких звернене до серця — півмісяцеві клапани. При зменшенні тиску в шлуночках кров не може повернутись у серце, бо при цьому вона витікає в кишені півмісяцевих клапанів, розтягує їх, і заслінки клапана змикаються.

У процесі серцевої діяльності серцевий м’яз виконує велику роботу. Тому він потребує надходження поживних речовин і кисню та виведення продуктів розпаду. Це забезпечується через коронарні артерії серця, по яких кров надходить до серця, та через власні вени, по яких кров іде від стінки серця в праве передсердя. По коронарних судинах протікає приблизно 5% хвилинного об’єму крові, при важкій роботі цей потік може збільшитись в 4 рази. Причиною руху крові по кровоносних судинах є різниця тисків в артеріях і венах. Ця різниця тисків створюється і підтримується ритмічним скороченням серця. Серце людини в стані спокою скорочується 65 – 75 разів за хвилину, перекачуючи 5 л крові.

У системі кровоносних судин людини розрізняють артерії, вени, капіляри.

Артерії (від грец. аrteria–судинa) — це судини, по яких кров рухається в напрямі від серця. Стінки артерій складаються з трьох шарів: внутрішнього ендотеліального (шар плоских клітин, які щільно прилягають одна до одної), середнього м’язового і зовнішнього сполучнотканинного. Середній шар — найтовщий, складається з кільцевих гладеньких м’язів.

Вени — це судини, по яких кров надходить від органів тіла, рухається в напрямі до серця. Стінки вен складаються з таких шарів як і артерії, хоча м’язовий шар у них менш розвинений і еластичних волокон мало. На відміну від артерій, усередині вен є кишеньковоподібні клапани, які під час руху крові в бік серця притискуються до стінок судин, а при зворотному русі крові розправляються і перегороджують їй шлях.

Капіляри (від лат. capillaris – волосяний)— це найтонші судини, які зв’язують дрібні артерії з найдрібнішими венами. Стінки капілярів складаються з одного шару плоских епітеліальних клітин, які дістали назву ендотелію. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров’ю і тканинами. Загальна кількість капілярів великого кола кровообігу 2 млрд., а загальна довжина їх 100 тис. км. Унаслідок того, що кров у капілярах знаходиться під тиском і рухається повільно, в артеріальній її частині вода і розчинені в ній поживні речовини просочуються в міжклітинну рідину. У венозній частині капілярів тиск крові зменшується і міжклітинна рідина надходить знов у капіляри.

Загальні дані (розмір, швидкість руху крові, кров’яний тиск) про кровоносні судини подано в табл. 7.

Таблиця 7.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література	\|	Загальні дані про кровоносні судини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.