• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

НОВАТОРСЬКІ ТЕАТРАЛЬНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ ЛЕСЯ КУРБАСА

Тема 13. ТЕАТРАЛЬНА КУЛЬТУРА

Змістовий модуль V. Українська художня культура ХХ ст.

Якщо картину розвитку україн­ського театру XX ст. уявити у вигля­ді генеалогічного дерева з розлогою гіллястою кроною, то кореневу систе­му цієї метафоричної рослини стано­витиме «Молодий театр» - колек­тив, очолюваний видатним україн­ським режисером і актором Лесем Курбасом,що існував у Києві в 1917-1919 рр. Фактично ця трупа, що скла­далася переважно з молоді, дала пош­товх творчому зростанню більшості провідних театральних діячів Украї­ни: акторам Г. Юрі, М. Терещенку, В. Васильку, Н. Ужвій, П: Самійленко, П. Долині, П. Нятко, художнику-сценографу А. Петрицькому, кіноре­жисерові О. Довженку, поетам П. Ти­чині й М. Семенку та багатьом іншим митцям.

На відміну від більшості європей­ських країн входження вітчизняного театру в нову мистецьку епоху, опано­вування ним модерністичної естетики в Україні не збіглося з початком сто­ліття. Новий етап у розвитку україн­ського сценічного мистецтва розпочав­ся, власне, завдяки діяльності Леся Курбаса.

Лесь Курбас здобував вищу освіту в університетах Відня та Львова, мав досвід акторської роботи в трупі, де працювали його батьки, - у театрі то­вариства «Руська бесіда» на Галичи­ні, а режисерської - в створеному ним колективі «Тернопільські театральні вечори». У 1916 р. він створив у Ки­єві театральну студію. Ця студія й ста­ла основою трупи «Молодого театру», яка, маючи за мету осягнути театраль­ну модель модерністського мистецтва, здійснила справжню революцію в сце­нічному мистецтві України.

«Молодий театр» проіснував лише два сезони: з осені 1917 до весни 1919 року. Це були роки страшних лихоліть: революції, війни, постійні зміни влади. У програмі його діяль­ності, сформульованій у маніфесті, видрукованому на шпальтах київської преси восени 1917 р., оприлюднюва­лися не тільки естетичні, а й грома­дянські, соціальні та етичні позиції митців нової генерації, які вбачали у театрі рушійну силу культурного роз­витку загалом. Тому практично кожна нова вистава цього колективу ставала своєрідною сходинкою в осягненні пев­ного мистецького напряму, естетичної течії, не пройденої театром раніше.

За короткий буремний відрізок ча­су «Молодий театр» здійснив понад десять вистав (режисерами переважно виступали Лесь Курбас та Г. Юра). Паралельно велася студійна робота з акторської майстерності, пластики, мистецтва слова тощо. Традиції іта­лійської комедії дель арте знайшли ві­дображення в спектаклі «Горе брехунові» за Ф. Грільпарцером, театраль­ний символізм - у постановці «Чорної Пантери...» В. Винниченка та драма­тичних етюдів О. Олеся, естетика психологічного театру - у виставі «Лікар Керженцев» за Л. Андреєвим.

Однією з найвідоміших вистав в іс­торії українського театру взагалі і «Молодого театру» зокрема стала по­становка Лесем Курбасом трагедії Софокла «Цар Едіп». Уперше репрезен­туючи на українській сцені давній текст, режисер та його сподвижники спромоглися мистецькими засобами втілити не лише міфологічний світ грецької античності, а й освоїти новіт­ні театральні течії, що розроблялися в Європі такими театральними діячами, як Жак-Далькроз та Дельсарт. Утім, принциповою у цій виставі була суго­лосність із сучасністю: Лесь Курбас (головну роль виконав він сам) сфор­мулював чи не найважливішу для того­часного українця проблему виживання в революційному вирі, схарактеризу­вавши у такий спосіб його світосприй­няття та світорозуміння. Адже у 1918 р., так само, як колись міфологіч­ний Едіп, пересічний житель України опинився на роздоріжжі і змушений був самостійно обирати свою майбутню долю, подекуди, наче засліплений, знищуючи своїх близьких і рідних.

«Молодий театр» припинив свою діяльність у 1919 р., коли його було об'єд­нано із Першим .театром Української Радянської Республіки ім. Т. Шевченка. Згодом на його основі було створено Дніпропетровський театр ім. Т. Шев­ченка. Молодотеатрівці частково роз­чинилися у новій трупі (1920 р. її зу­силлями було здійснено знамениту інсценізацію Шевченківської поеми «Гайдамаки» в режисурі Леся Курбаса). Інша частина акторів залишила Київ, і саме з молодотеатрівського ко­реня проросли паростки нового театру ім. І. Франка, який спільно з актора-ми-галичанами заснував у Вінниці в 1920 р. актор і режисер Гнат Юра. На початку 20-х років режисер Мар­ко Терещенкостворив експеримен­тальний колектив, що став основою майбутнього українського державного театру в Одесі, а в 1927 р. новий Червонозаводський театр у Харкові (зго­дом - Донецький український музично-драматичний театр) очолив Василь Василько - учень Леся Курбаса.

Упродовж 20-30-х років в Україні було створено мережу державних ста­ціонарних театрів, діяльність яких пізніше суворо контролюватимуть ідеологічні органи влади. Водночас стався принциповий примусовий по­ворот у діяльності театрів: від есте­тичних пошуків до виконання пропа­гандистських ідеологічних функцій. Визначні досягнення українського те­атрального авангарду 20-х років, сце­нічні експерименти режисерів Леся Курбаса, В. Василька, М. Терещенка, Ф. Лопатинського, Г. Ігнатовича, Б. Тягна, російського режисера Б. Глаголіна, який у 1925-1928 рр. поставив в Україні близько десятка вистав, а також сценографічні відкриття А. Петрицького, В. Меллера, О. Хвостенка-Хвостова, М. Драка - наприкінці 30-х років були повністю знівельовані наступом тоталітарної радянської сис­теми, яка для керівництва мистецтвом виробила так званий метод соціаліс­тичного реалізму.

Було також примусово припинено творче протистояння між художника­ми різних мистецьких напрямів", зок­рема між Лесем Курбасом та Г. Юрою й очолюваними ними театрами «Бере­зіль» та ім. І. Франка. У 1933 р. Леся Курбаса усунули від керівництва ство­реного ним у 1922 р. театру «Бере­зіль», а згодом репресували. У 1937 р. він загинув у соловецьких таборах ра­зом із багатьма іншими представника­ми української інтелігенції. А леген­дарний театр «Березіль», перейме­нований на Харківський академіч­ний український драматичний театр ім. Т. Шевченка, очолив його учень режисер і актор Мар'ян Крушельницький.Саме завдячуючи йому в ук­раїнській театральній практиці збе­реглося чимало з того, що започатку­вав реформатор сцени Лесь Курбас.

Читайте також:

1. Експерименти в економіці
2. Експерименти Д.Уотсона
3. Соціально-політичні експерименти 1958-1962 років.
4. Театральні елементи в іграх та обрядах
5. Театральні корифеї
6. Театральні корифеї
7. Часткова лібералізація політичного режиму в Україні під час «відлиги». Нові експерименти в економічній та соціальній сферах.
8. Часткова лібералізація політичного режиму в Україні під час «відлиги». Нові експерименти в економічній та соціальній сферах.
9. Що таке спін електрона? Які експерименти підтвердили наявність спіну у мікрочастинок?

Переглядів: 3494