• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розділ 1. Характеристика сучасного стану боротьби з фінансовими злочинами у контексті зміцнення фінансової безпеки держави

1.1. Сучасний стан економічної безпеки держави

Безпека України у сучасному глобалізованому світі нерозривно пов’язана з різними проблемами економічного характеру. Рівень економічної стабільності нашої держави є результатом постійної діяльності стосовно вирішення цілого ряду перешкод. Повний спектр даних проблем досить широкий. Умовно його можна поділити на внутрішні і зовнішні проблеми. До внутрішніх відносяться дефіцит державного бюджету, неповна зайнятість населення, високий рівень „ тіньової економіки ”, незначний розвиток промислового виробництва, певна соціальна напруга в суспільстві, політична нестабільність та багато інших. До зовнішніх можна віднести посилення рівня глобалізації та економічного впливу з боку інших суб’єктів міжнародного права, які досить часто за допомогою певного економічного впливу вирішують власні політико-економічні проблеми. Здобуття належного рівня економічної самостійності України та вирішення названих проблем нерозривно пов’язане з підвищенням рівня економічної безпеки нашої держави.

Україна географічно знаходиться між потужними політико-економічними утвореннями. На сході ми межуємо з Російською Федерацією, яка постійно здійснює досить сильний ресурсно-економічний вплив на більшість держав Європи. На заході ми межуємо з Європейським Союзом, який, незважаючи на внутрішні протиріччя, залишається досить сильним політико-економічним утворенням. Також досить значний вплив на розвиток нашої (як і будь-якої іншої) держави здійснює світовий політико-економічний лідер – Сполучені Штати Америки. Досить швидко розвиваються і посилюють вплив держави Азії. До них відносяться Китай, Індія та Японія. Більшість світової переробної промисловості зосереджено саме в них. Вищезгадані держави, відстоюючи власні політико-економічні інтереси, впливають на економічні процеси у нашій державі. Іноді даний вплив стримує розвиток певних процесів. Саме мінімізація негативних наслідків економічного впливу ззовні є одним з провідних завдань економічної безпеки держави. Належний рівень розвитку економічної безпеки держави створює передумови як для внутрішньої стабільності державного функціонування, так і для ефективної реалізації перспективних потужностей нашої держави на міжнародній арені. Потрібно зазначити, що економічна безпека є провідною складовою національної безпеки держави, а її ослаблення (яке має місце останні 20 років) призводить до поширення і розвитку багатьох негативних тенденцій.

Також досить серйозним викликом для економічної стабільності та безпеки нашої держави є можливість повторення негативних економічних процесів у державах, які є економічними партнерами України. За минулий рік близько 30 % експорту нашої держави надійшло до держав, які входять до Європейського Союзу. Але ряд держав (Греція, Португалія, Ірландія, Іспанія, Італія), які входять до Європейського Союзу на найближчі роки характеризуються досить низькими прогнозними економічними показниками власного розвитку. На думку експертів Міжнародного Валютного Фонду існує значна загроза повторення економічних процесів 2008-2009 років і поступовий розвиток у світовому масштабі негативних економічних тенденцій. А нинішня світова криза має всі ознаки довготривалої глобальної системної кризи. Причин у даного явища досить багато. Але головною з них є вичерпаність сучасної моделі економічного розвитку, яка передбачає стрімке екстенсивне нарощування масового виробництва та занадто прискорене зростання ринку сучасних фінансових послуг. Частина дослідників навіть порівнює сучасну економічну кризу з Великою депресією 30-х років ХХ століття. Дійсно, існують деякі спільності даних економічних подій. Але Велика депресія практично не вплинула на економічні процеси у тогочасній Україні, яка була частиною Радянського Союзу. А світові економічні проблеми 2008-2009 років і донині здійснюють певний негативний вплив на економічні процеси в українському суспільстві.

Потрібно зазначити, що певні від’ємні показники розвитку як економіки певної держави, так і світової економіки не потрібно сприймати однозначно негативно. Видатні вчені у сфері економічної теорії стверджували, економіка розвивається циклічно, тобто поступово будь-яке економічне піднесення змінюється на спад і навпаки.

Сучасні процеси у світовій економіці мають глибокі передумови. Світова прискорена глобалізація вплинула на розширення світового споживання і почала сприйматися як спосіб успішної побудови та розвитку економіки. В результаті впровадження даної моделі виробництва виникла досить диференційована система міжнародного поділу праці. В ньому провідне місце посіли економіки найбільш розвинених держав світу. А фінансували даний процес державні та приватні економічні установи цих держав. В результаті саме економічно розвинені держави стали головними експортерами побудови ідеальної економіко-соціальної моделі суспільства в будь-якій державі. Переважна більшість інших держав виконували роль споживача за умов даної системи міжнародного поділу праці. Поступово виникла і почала стрімко поглиблюватися нерівномірність розвитку, яка і стала черговою глобальною проблемою світового суспільства. За даних умов найбільш вразливою виявилась фінансово-банківська сфера. Вона досить активно фінансувала дані процеси. Спочатку постраждала економіка Сполучених Штатів Америки, а потім, і інших розвинених держав.

Не залишилась осторонь даної проблеми і економіка нашої держави. За останні 20 років вона досить швидко інтегрувалась у світові економічні процеси. Економічні проблеми України також були зумовлені низкою факторів:

- низька енергоефективність вітчизняного виробництва;

- значна частина промисловості орієнтована на експорт сировини;

- залежність промисловості України від потреб зовнішніх ринків;

- значна зношеність основних фондів виробництва;

- досить слабка купівельна спроможність вітчизняного споживача.

Світова економічна криза продемонструвала специфічний характер розвитку нашої держави в умовах кризи. На відміну від населення переважної більшості європейських держав, значна частина нашого суспільства, переживаючи економічну кризу, також переживає складні і соціально-суспільні процеси. Дане явище носить деструктивний характер і призводить до поступового руйнування суспільної моралі. А з нею руйнуються довгострокові плани громадян по раціоналізації продуктивності праці, навчанню, реалізації творчого пошуку. Особлива небезпечність для рівня економічної безпеки нашої держави проявляється в тому, що ці деструктивні процеси впливають, в першу чергу, на перспективи економічного розвитку України.

Аналізуючи дії керівництва нашої держави протягом 2009-2012 років можна визначити ключові процеси, які зумовлюють поступовий вихід української економіки з кризи. До них можна віднести:

- значне підвищення авторитету держави, як ключового суб’єкта економічних процесів;

- початок впровадження нової системи управління фінансовими ринками в державі;

- впровадження механізмів, які мінімізують фінансові ризики;

- стимулювання інноваційного розвитку шляхом створення власної інноваційної інфраструктури, яка дає змогу досить швидко реалізовувати на практиці фінансові інновації;

- значне підвищення впливу на економічні процеси з боку міждержавних об’єднань (Митний союз);

- підвищення рівня дипломатичної підтримки вітчизняного виробника.

За останні роки було зроблено досить багато позитивних перетворень, зокрема, було реалізовано цілу низку важливих завдань зі стабілізації економіки і формування кардинально нового законодавства (Податковий та Бюджетний кодекси України), підвищення соціальних стандартів. В той же час, державі не вистачає інвестицій, без яких неможлива масштабна модернізація економічної безпеки. Інвестори оцінюють додаткові ризики і не завжди поспішають вкладати кошти в реальний сектор економіки. Негативним прикладом є досить часте внесення змін до вітчизняного податкового законодавства. А без стабільності у даній сфері підприємцям досить складно підтримувати масштабні проекти, які реалізовуються керівництвом держави. За ініціативи Президента України зараз реалізується досить велика кількість соціально значущих перетворень. Але реалізуються вони досить повільно. На цей неприємний факт неодноразово звертав увагу і Президент України. Адже реформи в економічному житті суспільства не ще не дали швидких результатів. Реформістські ініціативи не дійшли до переважної більшості сучасного громадянського суспільства у повній мірі. Але не потрібно забувати, що реформи – це процес. І процес досить тривалий у часі і нерідко вразливий для українського суспільства.

А в українській економіці вищезгадані перетворення можуть у часі співпасти з черговою „ хвилею ” світової економічної кризи. Як ми згадували раніше, промислове виробництво у нашій держави досить залежне від потреб зовнішніх ринків. Тому негативний вплив можливої наступної „ хвилі ” може значно знизити темпи розвитку вітчизняної економіки. І, як наслідок, сповільнити або мінімізувати результати проведення соціально значущих перетворень. Саме тоді рівень економічної безпеки нашої держави буде найбільш вразливим. Результативність та швидкість проведення реформ залежить від провідних галузей економіки, де сконцентрований потужний технологічний та професійний потенціал. Тому державна політика повинна бути спрямована на створення мотивацій і умов для розвитку експортних галузей промисловості : авіаційна, енергетика, машинобудування, металургія. Складність ситуації полягає в тому, що значна частина виробництв в державі функціонує із високою ресурсоємністю, значною зношеністю основних засобів. Тому існує високий рівень залежності від становища на зовнішніх ринках, зовнішніх фінансових „ вливань ”, слабка конкурентоспроможність більшості українських товарів за межами держави.

Поруч з реальним сектором економіки завжди є наука, бо без наукового осмислення неможливо ефективно проводити будь-які позитивні зрушення у галузях економіки. Досить важливим чинником є використання позитивного міжнародного досвіду. Також, потрібно підвищувати рівень професійної підготовки кадрів, особливо робітничих спеціальностей.

В зовнішньому вимірі вітчизняної економічної безпеки глобальне конкурентне середовище нині швидко видозмінюється, тому українська економіка поступово втрачає традиційні конкурентні переваги. Особливо негативним є те, що масштаби економічного спаду у нашій державі протягом кризи 2008-2010 років значно перевищують рівень аналогічних процесів у держав-сусідів (нерідко у рази). Раніше джерела зростання вітчизняного виробництва базувалися на основі нарощуванні низькотехнологічного та сировинного експорту, за рахунок дешевої робочої сили та економії на розвитку соціальної сфери. На сьогодні дані можливості практично вичерпані. Досить стрімко дорожчає сировина та енергетичні ресурси. Дорожчає і буде дорожчати праця робітників. Все сильнішими стають конкурентні виклики на традиційних для нас ринках.

Також підвищення рівня вітчизняної безпеки залежить від вітчизняного бізнесу, особливо – крупного, який має взяти на себе частку відповідальності за подальший розвиток сучасного виробництва, збільшення внутрішніх інвестицій. Для цього потрібний серйозний діалог влади та бізнесу щодо ефективної політики імпортозаміщення, розширення ринків збуту, нарощування потенціалу та можливостей внутрішнього ринку.

Досить перспективним є вихід на нові ринки збуту. Прикладом є торгівельно-економічна співпраця з Китайською Народною Республікою. Економіка даної держави є досить потужною і стрімко розвивається. За прогнозами експертів у найближчі 20 років вона випередить за обсягами навіть економіку Сполучених Штатів Америки, яка є найбільш потужною у світі з 40-х років ХХ століття. Підтвердженням даного припущення є і те, що протягом 2008-2010 років економіка Китайської Народної Республіки демонструвала лише позитивні тенденції розвитку. Тобто валовий внутрішній продукт КНР зростав на 5-15 відсотків за рік. У порівнянні з від’ємними показниками розвитку економік Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації дані показники є досить ґрунтовними. Дійсно, ринки Китайської Народної Республіки та інших держав Азії в даний час найбільш динамічно розвиваються. В цих державах проживає переважна більшість сучасного населення планети. На останньому з’їзді Комуністичної партії КНР було проголошено курс на стимулювання внутрішнього попиту населення. А внутрішній попит КНР – це попит 1,3 млрд. людей.

В такій ситуації промислові потужності даної держави не зможуть в повній мірі уже через декілька років повністю задовольнити зростаючі потреби власного населення. І досить перспективним є вихід українського товаровиробника на даний ринок. Але не лише з сировинною продукцією. Адже в нашій державі функціонує (не завжди на повну міру) частина високотехнологічних виробництв (особливо у оборонній сфері). Певні кроки позитивні кроки уже зроблені. У 2012-2013 році за допомогою українських танків та моторизованої техніки практично повністю переозброюються збройні сили Таїланду. Дійсно, ринки держав Азії досить місткі та можуть споживати значну частину української продукції, що робить їх пріоритетними торгово-економічними партнерами нашої держави. Існує значний інтерес частини азійських держав до технологічних можливостей України в авіабудівній, ракетно-космічній, військово-технічній галузях, електроенергетиці. Це відкриває можливості суттєвого поліпшення структури експорту до даного регіону, а також використання кредитно–інвестиційних ресурсів найбільших країн Азії для підтримання української економіки.

1.2. Поняття фінансового злочину

У чинному законодавстві України не має чіткого визначення поняття „фінансовий злочин”. Хоч визначення можна сформулювати таким чином : фінансові злочини – це злочини, які спрямовані проти фінансових інститутів (як державних, так і приватних) і вчинені з використанням фінансових систем та відносин, за допомогою фінансових документів.

Критеріями віднесення злочинних діянь саме до фінансових є:

1) наявність певного предмета посягання — матеріальних коштів (грошові кошти, валютні кошти, цінні папери, інші матеріальні кошти);

2) порушення процесу їх нормального, законного руху, або ж створення умов порушення вказаного процесу;

3) в цілому єдність видового об'єкта посягання — правовідносин у сфері фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.

Метою вказаних злочинів є порушення нормального руху фінансових і матеріальних коштів, що призводить до переміщення їх до «зацікавлених» осіб або до утримання у цих осіб.

Боротьба з фінансовими злочинами у сучасному світі є однією з найактуальніших проблем. Не дивлячись на те, що останні складають всього 10-15% від загальної кількості злочинів, вони завдають багато клопоту правоохоронним органам держав. Зокрема, останнім часом злочинці все частіше використовують світову банківську систему і офшорні зони для легалізації прибутків, отриманих від ухилення від сплати податків та різних видів шахрайства. Це значно ускладнює процес розкриття і розслідування таких злочинів.

Банківське шахрайство. Найбільшу кількість злочинів в банківському секторі складають незаконні дії з пластиковими картками, які включають їх підробку, використання підробленої або чужої (викраденої/знайденої) пластикової картки. Різке зростання кількості користувачів карток ускладнює контроль та профілактику злочинів з боку як банків, так і правоохоронних органів. У Кримінальному кодексі України встановлена відповідальність за незаконні дії з розрахунковими документами, в тому числі і пластиковими картками.

Іншим видом злочинів, що вчиняється у банківській сфері, приводять до величезних збитків і завдають певних труднощів для правоохоронних органів щодо їх попередження і розслідування є зловживання електронними системами розрахунків. Більшість з них вчиняється працівниками банків і саме банки, турбуючись про свою репутацію, беруть на себе функцію розслідування. Інша ситуація складається, коли на банки посягають аутсайдери або “хакери”, які отримують доступ до рахунків клієнтів банків через Інтернет шляхом порушення електронних систем захисту банку.

Легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом. Легалізація - це ніщо інше, як схеми менеджменту, тобто управління, матеріальними цінностями, які були отримані злочинним шляхом. Злочинці по-різному використовують здобуті кошти та матеріальні цінності: продають, використовують особисто, купують нерухомість, автотранспорт тощо. Крім того, вони вкладають їх в легальний або нелегальний бізнес, пенсійні фонди тощо.

Останнім часом легалізація злочинних прибутків набула нових форм. Так, злочинці все частіше використовують фіктивні підприємства, банківські рахунки яких знаходяться за кордоном. Також активно використовуються поштові грошові перекази, договори позик (в більшості випадків з нульовими процентами), інвестиційні проекти, контрабанда готівки. З урахуванням цього прослідити рух коштів і доказати нелегальне джерело їх походження правоохоронним органам буває досить важко.

На колоквіумі відзначалося, що боротьба з легалізацією вимагає удосконалення законодавства. Вона завжди пов’язана з розкриттям банківської таємниці, тому потребує спеціального законодавчого врегулювання. Особливої уваги заслуговує законодавче закріплення обов’язків банків доповідати правоохоронним органам про сумнівні операції та саме визначення сумнівної операції. Традиційно до таких операцій відносяться: зняття/внески великої кількості готівки, відкриття банківського рахунку за 1-3 дні перед операцією тощо. Особлива увага повинна приділятися дослідженню руху грошових коштів на щойно відкритих рахунках, а також використання так званої політики “знати свого клієнта” та градація клієнтів банку в залежності від їх прихильності до легалізації злочинних прибутків. Такі заходи сприяють більш ефективному виявленні “брудних” грошей в момент їх обігу у банківських розрахункових системах.

Боротьба з легалізацією злочинних прибутків у країнах Європи здійснюється на національному та міжнародному рівнях за трьома напрямками: банківському (коли юридичні та фізичні особи вступають до фінансових відносин та здійснюють відповідні операції); поліцейському (при здійсненні оперативно-розшукових заходів та розслідуванні викритих злочинів); та міжвідомчому (взаємодія між банками та правоохоронними органами шляхом обміну інформацією, включаючи оперативно-розшукову).

1.3.Система заходів щодо розслідування фінансових злочинів

Основне місце в розслідуванні фінансових злочинів займає фінансове розслідування. Таку форму розслідування було виділено окремо групою провідних європейських вчених. Вони визначили його так: фінансове розслідування – це збирання, комплектація, вивчення і аналіз фінансової та/або пов’язаної з нею інформації для забезпечення цілей правоохоронної діяльності. Воно має тактичні та стратегічні завдання. До тактичних відносяться: пошук та отримання доказової інформації; виявлення, арешт та конфіскація коштів; блокування незаконних прибутків. Стратегічні включають: 1) збір інформації тактичного характеру по окремим видам правопорушень (наприклад, легалізація коштів, добутих злочинним шляхом), по галузям торгівлі та виробництва (наприклад, торгівля нерухомістю), або по суб’єктам, які входять до категорії ризику (наприклад, працівники офшорних компаній) та іншої інформації, яка потенційно може бути трансформована у докази; 2) визначення індикаторів ризику ведення бізнесу та відхилень від стандартної бізнесової практики, які приводять до вчинення правопорушень; 3) підтримка політики попередження злочинів бізнесменами шляхом визначення способів вчинення злочинів в окремих регіонах та галузях, а також засобів (технічних та фінансових), які можуть бути ефективно використані у боротьбі зі злочинністю; 4) підвищення ефективності розслідування шляхом аналізу попереднього досвіду з послідуючим його вдосконаленням; 5) розробка державної політики з попередження злочинності як то: внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, реформування правоохоронних органів та структур, розвиток слідчих навичок. Фінансове розслідування притаманне корисливому злочину, оскільки при його розслідуванні виникає необхідність пошуку, вилучення матеріальних цінностей та відшкодування шкоди потерпілим.

Розслідуванню злочинів, як і всьому карному процесу, властиво організаційний, плановий початок. Планування розслідування не зводиться до складання плану, що є лише зовнішнім вираженням цього процесу, завершенням і в більшості випадків письмовим оформленням певної стадії планування. Зміст планування значно ширше і являє собою організаційну й творчу сторону роботи слідчого, що починається з початку розслідування й триває до його закінчення. Вона припускає: а) побудову версій: б) визначення всіх версій, що випливають із аналізу, обставин і питань, що підлягають з'ясуванню; в) визначення слідчих дій, оперативно-розшукових і інших перевірочних і профілактичних заходів, необхідних для дослідження висунутих версій, з'ясування питань, що випливають із них, установлення предмета доведення в справі й рішення інших завдань розслідування; г) визначення конкретних виконавців намічених заходів, строків і черговості їхнього виконання. Всі елементи планування знаходять своє конкретне вираження в плані розслідування в справі. Організувати розслідування - це значить:

- завчасно розробити погоджений план розслідування;

- налагодити належну взаємодію в процесі розслідування між слідчим, оперативними працівниками, фахівцями, співробітниками контролюючих органів і представниками громадськості, притягнутими до участі в розслідуванні;

- забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою, у випадку її створення для роботи із кримінальної справи;

- чітко розподілити обов'язку між членами групи;

- організувати регулярні оперативні наради слідчо-оперативної групи з обговоренням результатів і чергових завдань розслідування;

- налагодити систематичний обмін інформацією між учасниками слідчо-оперативної групи;

- спланувати роботу слідчого з обліком всіх справ, що одночасно перебувають у нього у виробництві, скласти календарний план його роботи;

- забезпечити технічну оснащеність і необхідні умови роботи слідчого;

- підібрати й вивчити необхідний нормативний матеріал (відповідні накази, інструкції, устави, правила й т.д. ), що буде потрібно в процесі розслідування в справі;

- ужити заходів, що гарантують неприпустимість розголошення даних попереднього наслідку й методів оперативно-розшукової діяльності;

- здійснити інші організаційні заходи, необхідні для успішної роботи зі справи.

1.4. Загальна характеристика повноважень органів державної влади у сфері фінансових розслідувань

Всі державні органи, які прямо чи опосередковано реалізують власні повноваження у сфері фінансових розслідувань можна умовно поділити на дві групи. До першої групи можна віднести органи державної влади, які на основі статті 214 Кримінального процесуального кодексу України є органами досудового слідства та мають право здійснювати фінансові розслідування. Розмежування підслідності даних органів державно влади більш детально проводиться у статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. До другої групи відносяться ограни державної влади, які надають допомогу органам державної влади, зазначеним у першій групі, але не мають права самостійно здійснювати фінансові розслідування.

До першої групи відносяться:

- підрозділи Генеральної прокуратури України;

- підрозділи Міністерства внутрішніх справ України;

- підрозділи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (податкової міліції);

- підрозділи Служби безпеки України.

До другої групи можна віднести:

- підрозділи Міністерства фінансів України;

- підрозділи Міністерства доходів та зборів України;

- підрозділи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

- підрозділи Рахункової палати України;

- підрозділи Національного банку України;

- підрозділи Фонду державного майна України;

- підрозділи Пенсійного фонду України;

- підрозділи Державної казначейської служби України;

- підрозділи Державної служби фінансового моніторингу України;

- підрозділи Державної фінансової інспекції України;

- підрозділи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

- підрозділи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Охарактеризуємо більш детально правовий статус кожного з даних органів державної влади у сфері фінансових розслідувань.

Підрозділи Генеральної прокуратури України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до 1-3 категорій посад, суддями та працівниками правоохоронних органів.

Підрозділи Міністерства внутрішніх справ України здійснюють фінансові розслідування у переважній більшості злочинів, зокрема:

-порушення авторського права і суміжних прав(ст. 176 КК України);

- майнові злочини (ст. 185,186, 187, 189, 190, 194, 198 КК України);

- злочини із застосуванням підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків (ст. 199, 200 КК України);

- незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва (ст. 203-1 КК України);

-зайняття гральним бізнесом(ст. 203-2 КК України);

- фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України);

- протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК України);

- використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ст. 306 КК України);

- інші злочини.

Підрозділи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (податкової міліції) здійснюють фінансові розслідування у таких справах:

- незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України);

- ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212 КК України);

- ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ст. 212-1 КК України);

- незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України);

- доведення до банкрутства (ст. 219 КК України);

- інші злочини.

Підрозділи Служби безпеки Україниздійснюють фінансові розслідування у таких справах:

- фінансування тероризму (ст. 258-5 КК України);

- контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (ст. 305 КК України);

- інші злочини.

ПідрозділиМіністерства фінансів України відповідно до покладених на них завдань:

- затверджують порядок проведення заліків надміру сплачених або невідшкодованих податкових платежів платника податків;

- здійснюють узгодження рішення про надання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року;

- залучають суб'єктів господарювання для представництва органів державної влади в судах у справах про стягнення заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також за кредитами з бюджету, в тому числі у процесі банкрутства, щодо стягнення якої відмовлено;

- здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законодавством;

- здійснюють регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо суб'єктів господарювання, які проводять лотереї або будь-які інші азартні ігри, суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, аудиторів, аудиторських фірм, фізичних осіб – підприємців, які надають послуги з бухгалтерського обліку, Державної казначейської служби України та Державної фінансової інспекції України;

- забезпечують співробітництво міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- здійснюють нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій, митній сферах, у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Підрозділи Міністерства доходів та зборів України, які складаються з колишніх підрозділів Державної податкової служби України (1) та Державної митної служби України (2)наділені повноваженнями:

1: - звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень;

- звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

- звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини;

- звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;

- складати стосовно платників податків - фізичних осіб
та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному законом;

- виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

- у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів;

- вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, припинення дій, які перешкоджають здійсненню законних повноважень службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби, усунення виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та контролювати виконання законних вимог службових (посадових) осіб органів державної податкової служби;

- застосовувати до платників податків фінансові
(штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових
фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, стягувати
суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед
державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету;

- за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів;

- звертатися у випадках, передбачених законом до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;

- звертатися до суду щодо нарахування та сплати
податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін;

2: - складання протоколу про порушення митних правил;

- витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил;

- вилучення товарів, транспортних засобів і документів;

- митне обстеження;

- пред'явлення товарів, транспортних засобів та документів для впізнання;

- призначення експертизи;

- взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Підрозділи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України здійснюють загальне управління економічними процесами в державі, збирають, обробляють та при потребі надають певну інформації стосовно економічних процесів у державі до правоохоронних органів.

Зазвичай діяльність органів Державної казначейської служби Українирозглядають як суто технічну – ведення бухгалтерського обліку, складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, а також управління ресурсами. При цьому, поза увагою залишається одна із головних казначейських функцій – контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і здійсненні витрат. Але зазначена норма відома всім розпорядникам бюджетних коштів і передбачає здійснення певних контрольних дій з боку органів Державного казначейства. Цей контроль має різні зовнішні прояви і може здійснюватися за різними формами і критеріями.

Для органів Державного казначейства зовнішніми базовими критеріями є як планові бюджетні показники, на що орієнтуються органи Державного казначейства при здійсненні аналізу та прийняття управлінських рішень по виконанню бюджетів і кошторисів, так і норми, встановлені законодавчо-нормативними актами.

Внутрішніми факторами у системі органів Державного казначейства, що приймаються за основу при здійсненні державного фінансового контролю, є регламенти функціонування рахунків, норми ведення бухгалтерського обліку, складання та консолідації фінансової звітності, що встановлюються самим Державним казначейством України.

Держказначейство, виконуючи функцію обслуговування державного і місцевих бюджетів, здійснює попередній і поточний контроль, що по суті є запобіжним заходом для бюджетних установ щодо можливих порушень при використанні ними бюджетних коштів і кроком до реалізації аудиту як форми фінансового контролю у державі.

Державна служба фінансового моніторингу України відповідно до покладених на неї завдань:

- співпрацює з органами виконавчої влади, іншими державними органами, діяльність яких пов'язана із запобіганням та протидією легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- у разі наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція або сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, подає правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення згідно з кримінально-процесуальним законодавством, а також розвідувальним органам для провадження оперативно-розшукової діяльності відповідні узагальнені та додаткові матеріали і одержує від них інформацію про хід їх розгляду;

- у разі наявності достатніх підстав підозрювати, що фінансова операція або клієнт пов'язані із вчиненням діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, що не стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, подає інформацію відповідному правоохоронному або розвідувальному органу у вигляді узагальнених матеріалів;

- бере участь у міжнародному співробітництві з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- проводить аналіз методів та фінансових схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

- проводить узагальнення стану здійснених державними органами заходів щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму в державі;

- розробляє у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму нормативно-правові акти;

- вимагає від суб'єктів первинного фінансового моніторингу дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, і в разі виявлення порушень законодавства вживає заходів, передбачених законами, а також повідомляє про це орган, що здійснює нагляд за таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу;

- забезпечує координацію діяльності державних органів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- забезпечує організацію та координацію роботи з перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів органів державної влади з питань фінансового моніторингу та працівників суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальних за проведення фінансового моніторингу, щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;

- надає відповідно до законодавства суб'єктам державного фінансового моніторингу інформацію для підвищення ефективності здійснення нагляду за додержанням суб'єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань:

- вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

проводить аналіз стану додержання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування;

готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення та запобігання причинам і умовам, які призвели до допущення недоліків і порушень;

здійснює контроль за виконанням вимог і пропозицій, поданих Держфінінспекцією України та її територіальними органами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування за результатами державного фінансового контролю, та інформує про це Кабінет Міністрів України і Мінфін України;

застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законодавства;

передає правоохоронним органам матеріали ревізій у разі встановлення порушень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь; інформує правоохоронні органи про факти інших виявлених порушень законодавства;

- отримує та аналізує звітність про роботу контрольно-ревізійних підрозділів у структурі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

- розглядає листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань, вживає згідно із законодавством відповідних заходів для їх усунення.

1.5.Правове забезпечення діяльності оперативно-розшукових апаратів та слідчих підрозділів

Оперативно – розшуковий апарат та слідчі підрозділи в свої діяльності керується чинним законодавство та нормативно – правовою базою в своїй діяльності, а саме:

– Конституцією України;

– Податковим кодексом України;

– Бюджетним кодексом України;

– Кодексом про адміністративне правопорушення;

– Кодексом про адміністративне судочинство;

– Кримінальним кодексом України;

– Кримінальним процесуальним кодексом України;

– ЗУ „Про міліцію”;

– ЗУ „Про оперативно – розшукову діяльність”;

– ЗУ „Про СБУ”;

– та іншими нормативно правовими актами в тому числі положеннями, указами, постановами, інструкціями і рішення як ВСУ, КСУ так і інших судів України з точки зору практики.

Предмет правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС складають цілі, завдання, функції, принципи, форми, методи та процедури їх діяльності, правовий статус та їх організаційна структура, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, нагляд та контроль за нею, організаційно-правові основи її забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове тощо).

Суспільні відносини, що утворюють предмет правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС, можна звести до двох груп. До першої з них відносять відносини внутрішнього управління системою слідчих підрозділів ОВС. Ці відносини, як правило, мають субординаційний характер, тобто відносини влади та підпорядкування (наприклад, відносини між начальником слідчого підрозділу та слідчим). До другої групи відносяться суспільні відносини зовнішнього управління. У цих відносинах одним з обов’язкових учасників є слідчий, іншим обов’язковим учасником є інша особа.

Правові норми, що діють у даній сфері, об’єднано в такі групи:
1) правові норми, які регулюють поведінку людей, якими визначені права й обов’язки фізичних осіб як учасників кримінального процесу; 2) особливу групу правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері діяльності слідчих підрозділів ОВС складають норми, що визначають правовий статус слідчих (завдання, функції, повноваження, підслідність, відповідальність, адміністративні процедури їх діяльності тощо).

1.6. Вплив декриміналізації національного законодавства на формування фінансової безпеки держави

В Україні почали активно відбуватися процеси, які свідчать про початок удосконалення чинної системи правових норм та адаптації їх до законодавства Європейського Союзу. Зміни спрямовані на реформування багатьох галузей права: кримінального, кримінально-процесуального, фінансового, митного, господарського, адміністративного права та адміністративного процесу. Ініціатором таких масштабних перетворень є Президент України.

В той же час, що декриміналізація – це зворотний процес, визнання діяння незлочинним, здійснюється шляхом скасуванням кримінальної відповідальності за його вчинення, зокрема, встановленням за нього інших видів відповідальності, наприклад, адміністративної. Тобто, практично усі покарання буде замінено на фінансові санкції.

Але, чому ж у нашій державі така значна кількість діянь підпадає під сферу дії кримінального законодавства? Дана ситуація виникала поступово, внаслідок зміни моделі економіки держави з планової на ринкову. Але процеси в економіці України розвивалися у більш швидкому темпі, ніж змінювалася свідомість наших співгромадян.

Потрібно зазначити, що становлення підприємницької діяльності в Україні проходило в умовах досить складних та суперечливих, як з економічної, так і з правової точки зору. Адже попередні процеси в економіці були переважно плановими. А кримінально-правові заходи захищали власність держави на засоби виробництва від посягань на них з боку приватних осіб. І навіть після того, коли держава на законодавчому рівні підтримала приватну власність та побудовану на основі її приватну підприємницьку діяльність, загальносуспільна ідея „кримінальності” приватного бізнесу не була викоренена як у підсвідомості співробітників правоохоронних органів та звичайних громадян.

Дані процеси обумовили виникнення в Україні і на території більшості держав колишнього СРСР такого явища як штучна криміналізація бізнесу. Звичайно ж, дані процеси не стосуються Естонії, Латвії та Литви, які в даний час є членами Європейського Союзу, і де підприємницька діяльність є основною опорою для підтримання економічного добробуту суспільства. У нашій державі на основі розширеного тлумачення норм кримінального права частина закономірних відносин у сфері економіки (як для держави з розвиненою ринковою економікою) піддається кримінальному переслідуванню з боку правоохоронних органів України.

Але не потрібно забувати, що в ідеалі кримінальне право повинне реалізовувати механізм впливу на суспільні відносини та сприяти реалізації державної політики у сфері регулювання економічних процесів. В той же час, у нашій державі не розроблені чіткі параметри державного втручання до питань формування та функціонування ринкової економіки. А заборона законодавством певних діянь повинна не тільки створювати умови для реалізації всебічного контролю над даною ситуацією, але й надавати реальну допомогу добросовісним учасникам економічних відносин. Дана допомога має, перш за все, виражатися у впливі на учасників економічних відносин, які здійснюють порушення чинного. На практиці створюється ситуація, коли кримінальне законодавство не просто охороняє даний вид правовідносин від неправомірних посягань, але у значній мірі здійснює його регулювання. Цим значно погіршується становище добросовісних підприємців та значно зменшується бажання іноземних інвесторів здійснювати фінансові вливання до нашої економіки. А це вже пряма загроза як фінансовій, так і економічній безпеці України, адже всередині держави створюються перепони для ведення добросовісного приватного бізнесу.

А за умов проведення досить непростих економічних перетворень в нашій державі певні економічні ресурси відіграли б досить позитивну роль. Одним із джерел вищезгаданих економічних ресурсів є підвищення дохідності Державного бюджету внаслідок проведення декриміналізації частини кримінально караних діянь. З точки зору наукової літератури, термін „декриміналізація” визначається як юридична перекваліфікація частини кримінально караних діянь та переведення їх до розряду адміністративних, дисциплінарних чи інших правопорушень або правомірних діянь.

Отже, декриміналізація економіки є необхідною умовою ринкового реформування та забезпечення фінансової безпеки нашої держави. Дані заходи також будуть всіляко сприяти виведенню економіки України з кризового стану та допоможуть їй оминути „другу хвилю” світової економічної кризи. А згодом це створить реальні передумови входження України до складу держав Європейського Союзу. Але в сучасних умовах Європейський Союз, звичайно ж, досить рішуче налаштований вирішувати власні економічні проблеми. За економічними показниками декілька держав Європейського Союзу практично не мають змоги самостійно вирішувати власні економічні проблеми (Греція, Португалія). Тому від економічної допомоги Україні найближчим часом Європейський Союз, скоріше всього, утримається. Але досить складні економічні проблеми України все ж таки потрібно вирішувати. Складним тягарем для нашої економіки є величезний зовнішній борг, який був накопичений у 2008-2010 р.р. На нашу думку, в умовах даної ситуації досить ефективною дією з боку керівництва нашої держави буде вивільнення частини фінансових резервів нашої економіки, які раніше створювали позитивний ефект лише для невеликої частини українського суспільства. Мова йде про „тіньову економіку”, зменшення частини якої в нашій державі може стати потужною економічною підтримкою як існуючого рівня добробуту українського суспільства, так і служити для його покращення, фінансово наповнюючи цілу низку економічних перетворень, що зараз проходять в Україні.

Також для вирішення цього питання необхідно обмежити або повністю ліквідувати фактори, що сприяють криміналізації економічної діяльності. Це стосується джерел живлення економічного криміналітету, механізмів реалізації злочинів у сфері економіки, мотивації економічної злочинності, ліквідації зон правового вакууму, що сприяють криміналізації економічних відносин.

Декриміналізацію в сучасних умовах доцільно побудувати таким чином, щоб злочинці в повній мірі відшкодували заподіяні збитки. Питання декриміналізації потрібно вирішувати використовуючи зважений, диференційований підхід. Доцільно удосконалити комплекс господарсько-правових, адміністративно-правових і кримінально-правових заходів, спрямованих на запобігання розвитку і процвітанню кримінальних проявів діяльності у економічній сфері. Необхідно підвищити рівень організаційних та практичних заходів усіх державних органів щодо запобігання та протидії криміналізації підприємницького середовища. Україна повинна наслідувати світову тенденцію скорочення в законодавстві кількості злочинів, за скоєння яких передбачено позбавлення волі громадян. Декриміналізацію, як важливий процес, в даний час проводять наші сусіди – західні і східні. Нещодавно були внесені поправки до Кримінального кодексу Російської Федерації, які пом'якшують відповідальність за нетяжкі злочини, зокрема, економічні. Європейський досвід також продемонстрував ефективність шляху декриміналізації економічних злочинів.

Чим швидше держава буде спроможна перевести власну економіку у нове нормативно-правове середовище, тим більше можливостей з’явиться щодо обмеження економічно небезпечних, насамперед, криміналізованих складових економіки.

1.7. Проблеми взаємодії суб’єктів фінансових розслідувань

Правоохоронні орга­ни спеціально створюються для виконання правоохоронної діяльності і наділені відповідними повноваженнями. Вони є незалежними один від одного й утворюють єдину систему, системоутворюючим фактором якої є пріоритетне завдання, що полягає у забезпеченні законності та правопорядку.

Серед проблем, від вирішення яких безпосередньо залежить виявлення й підвищення рівня оперативної розробки й попереднього розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, однією з основних є проблема організації взаємодії різних органів, закладів і організацій. Відомо, що правильно організований зв'язок, чіткий розподіл обов'язків між особами, кінцевою метою яких є досягнення позитивного результату, дозволяє отримати його швидше і з меншими витратами сил і засобів. У будь-якій діяльності, що виконується групою чи колективом людей, одне з основних місць при вирішенні питань про шляхи її поліпшення посідають проблеми координації взаємодії.

Законодавець розосередив діяльність по виявленню й розслідуванню злочинів, вчинених організованими злочинними спільнотами, по різних правоохоронних органах і спецслужбах. Однак цей механічний поділ функцій зовсім не свідчить, що інтереси цих органів, служб і їхніх співробітників, які вирішують спільні завдання, ніколи не перетнуться при вжитті різних заходів, пошуках тих самих суб'єктів, фіксації інформації кримінального чи розвідувального характеру і т. ін. Особливо це належить до пошуку інформації на території, на якій здійснюється оперативно-розшукова діяльність різними відомствами і яка підлягає перевірці зусиллями підрозділів, що мають різну відомчу підлеглість. Те саме може мати місце і при оперативній перевірці якого-небудь напряму комерційної, економічної, банківської чи іншої діяльності. У Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" з метою боротьби з організованою злочинністю й корупцією передбачена взаємодія органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України між собою, а також з такими державними органами, як Національний банк України, Міністерство доходів та зборів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет України, Міністерство юстиції України, й іншими міністерствами й відомствами.

Провести тверде розмежування компетенції в даній сфері між МВС і СБУ, навіть виходячи з підслідності, украй складно. Як відомо, організована злочинність і корупція - явища більшою мірою кримінологічні зі складною структурою соціальних компонентів ніж чисто правові. Практика показує, що за багатьма злочинними співтовариствами, що потрапили в поле зору оперативних апаратів, простежується цілий "букет" злочинів, які перебувають у різній підслідності (від "замовлених" вбивств і утримання кубел до контрабанди і терактів).

Для виявлення й розслідування організованої злочинної діяльності, що супроводжується корумпованими зв'язками, важливе значення має чітка взаємодія спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю з контрольно-ревізійними управліннями. Ревізійний фінансовий контроль, як і внутрішній фінансовий контроль, може значною мірою сприяти як запобіганню, так і виявленню злочинних посягань.

Для виявлення економічної основи діяльності організованої злочинної спільноти немаловажне значення має взаємодія спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю й податкової міліції.

Через свою вузькоспрямовану діяльність податкова міліція всі свої зусилля зосереджує на виявленні фактів приховання доходів від оподатковування. У процесі перевірки тих чи інших комерційних структур податкова міліції одержує цілісне уявлення про напрями підприємницької чи іншої діяльності, а також про можливість причетності представників даної структури до організованої злочинної діяльності, що може становити значний інтерес для спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, не кажучи вже про те, що в матеріалах податкової міліції знаходяться повні дані про керівників і засновників комерційних структур.

Взаємодія органів МВС і ДПМ, на наш погляд, має виражатися в даний час у створенні й діяльності постійних координаційних робочих груп із представників зацікавлених главків, управлінь, відділів і підрозділів, діяльність яких має бути спрямована на координацію дій зазначених органів при виявленні й розслідуванні "податкових" злочинів, правопорушень у сфері економіки, споживчого ринку тощо, в яких простежується участь організованих злочинних спільнот.

При цьому спецпідрозділам по боротьбі з організованою злочинністю доцільно, на наш погляд, здійснювати взаємодію з ДПМ, в основному інформуючи органи податкової міліції про виявлені порушення податкового законодавства з боку юридичних і фізичних осіб. Інформація подібного роду, як правило, може бути отримана при розслідуванні економічних злочинів.

Також для створення ефективної системи взаємодії між відповідальними органами виконавчої влади необхідно:

- удосконалення механізму взаємодії правоохоронних органів в рамках порушених кримінальних справ;

- використання можливостей Національного центрального бюро “Інтерполу” у провадженні діяльності щодо запобігання та протидії легалізації незаконних доходів і протидії фінансуванню тероризму;

- удосконалення механізму взаємодії між правоохоронними та іншими органами виконавчої влади у боротьбі з фінансовими злочинами, а також забезпечення проведення всебічного, повного і об’єктивного досудового розслідування кримінальних справ;

- забезпечення вдосконалення функціонування Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

- забезпечення здійснення функцій регулювання та нагляду, спрямованих на підвищення ефективності суб’єктами фінансового розслідування;

- залучення правоохоронними органами до проведення дослідчих перевірок з питань запобігання та протидії легалізації незаконних доходів і фінансуванню тероризму представників суб’єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

- забезпечення розроблення методичних рекомендацій з питань фінансових злочинів, та техніки їх розслідування.

1.8.Міжнародні стандарти правового забезпечення та співробітництво у сфері протидії фінансовим злочинам

Аналіз міжнародного досвіду боротьби з фінансовими злочинами свідчить про те, що за сучасних умов їх прояви стали тими чинниками, що створюють реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку більшості країн світу, негативно впливають на всі сторони суспільного життя.

На сьогодні кримінальні елементи певною мірою змінили форми і методи протиправної діяльності, дедалі частіше спрямовують свої зусилля на встановлення контролю над найбільш прибутковими сферами економічних відносин, залучають до реалізації корисливих задумів корумпованих представників органів влади, намагаються проникнути до управлінських структур різних рівнів для лобіювання власних інтересів. Значна частина кримінальних формувань має тісні міжрегіональні та міжнародні зв’язки.

Незважаючи на багатоаспектність природи виникнення та поширення злочинних проявів у кожній окремій державі, до основних факторів, що сприяють їх поширенню, можна віднести, з одного боку, зростаюче зубожіння широких верств населення, погіршення криміногенної ситуації, високі показники нерівності розподілу прибутків, відсутність системи соціального захисту в одних країнах, а з іншого – нарощування економічного потенціалу та щорічне збільшення фінансових надходжень у вигляді іноземних інвестицій – в інших країнах.

Чинники успішної протидії фінансовим злочинам вже давно відомі та запроваджені міжнародною спільнотою. Це, насамперед, відкритість влади, прозорість та зрозумілість процедур прийняття державних рішень, дієві механізми контролю за діяльністю державних органів з боку громадянського суспільства, свобода слова, свобода та незалежність засобів масової інформації.

Однією з головних складових формування і реалізації ефективної системи боротьби з даними злочинами є чітка взаємодія держав, у першу чергу їх правоохоронних органів, на регіональному і міжнародному рівнях, участь у заходах боротьби з цими негативними явищами, запроваджених у межах Організації Об’єднаних Націй, Радою Європи, Інтерполом, Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та іншими міжнародними інституціями.

Найважливішими серед документів з даного питання є:

Палермська конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000 р.) та додаткові Протоколи до неї

Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльностівідкрита підписання в Страсбурзі 8 листопада 1990 р.,. її учасниками є 42 країни, зокрема Австралія, які не є членами Ради Європи. Україна ратифікувала Конвенцію 17 грудня 1997 р., вона набрала чинності для України і 1 травня 1998 р.

Рекомендації FATF. Сорок рекомендацій представляють собою вичерпну основу режиму протидії відмиванню коштів та призначені для застосування усіма країнами. Встановлюючи міжнародні стандарти у сфері ПВД/ФТ, Рекомендації FATF дозволяють державам виявляти певну гнучкість при їх впровадженні з урахуванням особливостей національної правової системи.

Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (1988)

Міжнародна Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999) Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (2004)

Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції (2004)

Резолюції Ради Безпеки ООН

Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р.

Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів від злочинної діяльності та фінансування тероризму 2005 р.

Перед Україною стоїть невідкладне завдання - приведення своєї кримінально-правової системи у повну відповідність до міжнародного права. Україна прагне до активної співпраці у сфері протидії злочинності. Затягування прийняття і ратифікації договорів з питань протидії злочинності є невиправданим. У той же час без поглибленої та системної роботи, що передує ратифікації, участь держави у міжнародно-правових угодах у сфері міжнародного кримінального права є неефективною і не більше ніж декларативною. Доцільно здійснити комплексний і детальний моніторинг кримінального законодавства України з точки зору його відповідності до міжнародних стандартів криміналізації. Кожен законопроект про внесення змін до кримінального законодавства повинен проходити наукову експертизу на його відповідність міжнародним кримінально-правовим стандартам.

Важливою умовою ефективності сумісних зусиль держав у протидії злочинності є адекватна сучасним умовам законодавча регламентація екстрадиції та інших видів міждержавної співпраці у сфері кримінальної юстиції. Поряд з удосконаленням кримінального та кримінально-правового законодавства у цій сфері, необхідно прийняти Закон про організаційно-правові основи міжнародної співпраці України у сфері протидії злочинності. Цей закон повинен відповідати меті здійснення співпраці в якомога більш широкому масштабі: для виконання цього завдання до нього слід включити положення, відповідно до якого міжнародне співробітництво здійснюється на підставах і в порядку, передбаченому законодавством України, у відповідності до багатосторонніх і двосторонніх договорів чи інших домовленостей про взаємну правову допомогу. За відсутності таких домовленостей Україна може здійснювати співробітництво відповідно до її законодавства і на підставі принципу взаємності. У Законі повинно бути відображено положення про неприпустимість видачі підозрюваного правопорушника, якщо є вагомі підстави вважати, що прохання про видачу було направлене з метою переслідування чи покарання особи з причини його раси, віросповідання, громадянства, етнічного походження чи політичних переконань чи, що задоволення цього прохання завдало б шкоди становищу цієї особи з будь-якої із цих причин.

Характер і масштаби сучасної злочинності вимагають глобального реагування на неї на основі широкого міжнародного співробітництва за умови дотримання прав людини. Не викликає сумнівів необхідність функціонування дієвої системи міжнародної кримінальної юстиції, яка забезпечує судове переслідування міжнародних злочинців у відповідності до фундаментальних принципів міжнародного права і неухильного дотримання прав людини. У зв’язку з цим ратифікація Верховною Радою України статуту Міжнародного кримінального суду є не тільки доцільною, але й абсолютно необхідною. Загроза, яку несе в собі міжнародна злочинність, настійливо вимагає прояву політичної волі і готовності до міжнародної взаємодії. Правове забезпечення ефективності міжнародного співробітництва у сфері протидії злочинності, імплементація міжнародних стандартів кримінального права і правосуддя є одним із пріоритетних завдань законотворчої діяльності та юридичної науки.

Розділ 2.Способи вчинення фінансових злочинів

2.1. Поняття ухилення від оподаткування кримінального характеру

Ухилення від сплати податків - це протиправні дії по зменшенню податкових зобов'язань, наслідками яких, у випадку їх виявлення може бути відповідальність за порушення податкового законодавства. А у відповідності з діючим законодавством застосовуються наступні види відповідальності за порушення податкового законодавства: штрафні (фінансові) санкції, адміністративна, дисциплінарна та кримінальна відповідальність.

В Оксфордському толковому словнику уникнення податків розглядається як таке що є наслідком

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
4. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
5. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
6. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
9. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
10. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
11. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
12. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях

Переглядів: 767