Обіцяючи негайно розв’язати всі проблеми, поставлені життям, задовольнити всі вимоги робітників і селян, більшовики почали готувати в Києві нове повстання, очолюване утвореним ними військово-революційним комітетом. Повстання було зірване військами Центральної Ради, які 30 листопада оточили казарми збільшовизованих частин, роззброїли їх і під вартою в ешелонах відправили до Росії.
За нових умов тактика більшовиків в Україні стала, гнучкішою. Вони почали враховувати реальність – існування суверенної української держави – УНР, уряд якої підтримувала більшість населення. Більшовики взяли курс на скликання Всеукраїнського з’їзду рад, спроможного об’єднати, незадоволених політикою Центральної Ради і здійснити внутрішній переворот – проголосити на терені УНР більшовицьку владу. З’їзд запланували на початок грудня.
Але надії на Всеукраїнський з’їзд рад, який сам зібрався в Києві, не виправдалися. Більшість делегатів становили селяни, що перебували під впливом українських есерів. За цих умов члени РСДРП(б) залишили з’їзд, звинувативши есерів у фальсифікації складу його делегатів. Насправді селянська частина з’їзду значно реальніше відбивала пануючі на той час в Україні настрої, ніж невелика група більшовиків, що покинули його. Таким чином, провалилася спроба здійснити мирний переворот, обрати новий, підконтрольний більшовикам орган, який би замінив Українську Центральну Раду і проголосив в УНР більшовицьку владу.