• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Точки зору науковців щодо перспективного розвитку бухгалтерського обліку

1. Що являє собою інформаційне забезпечення обліку?

2. Хто на підприємстві відповідає за організацію інформаційного забезпечення обліку ?

3. Охарактеризуйте диференційований підхід формування інформаційних баз даних.

4. З яких дій складається режим функціонування баз даних ?

5. Як поділяється інформація в організації відповідей на запити ?

6. Перерахуйте складові інформаційного забезпечення.

7. Який склад інформаційного забезпечення в умовах створення на робочих місцях розподільних систем обробки інформації ?

8. Яким чином забезпечується взаємозв’язок завдань обліку з іншими підсистемами ?

9. На які рівні управління поділяється робоче місце бухгалтера за функціональними ознаками ?

10. Що включає в себе технічне забезпечення обліку ?

11. Наведіть риси, притаманні новій інформаційній технології ?

12. Чим забезпечується багатофункціональне застосування ПЕОМ ?

13. Яке призначення спеціальних програмних засобів комп’ютерного аудиту ?

14. Чим займається наука ергономіка та яка її кінцева мета ?

15. У чому полягає ергономічний підхід до раціоналізації трудової діяльності ?

РОЗДІЛ 12. Планування перспективного розвитку бухгалтерського обліку

Сучасний стан бухгалтерського обліку в Україні можна охарактеризувати як симбіоз адміністративних та ринкових концепцій, національних і міжнародних стандартів. За останні 5-6 років в Україні відбулися суттєві зміни у системі бухгалтерського обліку щодо її гармонізації з міжнародними стандартами. Однак, реформа бухгалтерського обліку не супроводжувалася необхідними змінами правового поля та системи організаційних заходів в таких сферах, як статистика, оподаткування, в системі права, науки, освіти. Негативними наслідками такої невідповідності є обмеженість бухгалтерського обліку (до якої можна віднести застосування подвійного запису та виключно грошового вимірника; пасивне застосування принципів «професійного судження», пріоритетність податкових правил тощо), неефективність наукових досліджень та, як наслідок, некомплексне та непослідовне реформування. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку – ЗПБО (General accepted accounting principles – GААР), сформульовані понад 100 років тому, і досі залишаються концептуальною основою стандартів бухгалтерського обліку. У сучасних умовах ЗПБО не лише гальмують розвиток бухгалтерського обліку, але є певною загрозою щодо довіри суспільства до фінансової звітності.

Головною практичною проблемою сьогодніє забезпечення в межах однієї системи потреб користувачів, інтереси яких суттєво відрізняються. Відмінності у змісті та структурі інформації, що її використовують інвестори, податкові та статистичні органи, управлінський персонал підприємства, зумовлюють потребу розробки та вдосконалення специфічних методів перетворення інформації. Складова бухгалтерського обліку, що охоплює діяльність з підготовки формалізованої фінансової звітності для зовнішніх користувачів (фінансовий облік) є підставою для аналізу (передусім, інвесторами) діяльності підприємства з використанням розгалуженої системи коефіцієнтів рентабельності, ліквідності, заборгованості, платоспроможності.

Реформування принципів бухгалтерського обліку на основі МСБО не модифікувало в повній мірі положень теорії бухгалтерського обліку, методів та прийомів методології бухгалтерського обліку. Зовсім інше правове поле (а відповідно, вимоги, методи) податкового обліку – окремого функціонального обліку з метою посилення контрольно-аналітичної функції обліку правильності нарахувань та сплати податків [90, с.14]. Залишається дискусійним питанням узгодження методології фінансового та управлінського обліку, який здійснюється для внутрішнього користування з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Управлінський облік є менш регламентованим, ніж фінансовий. Зазначені проблеми неможливо вирішити лише в межах системи рахунків бухгалтерського обліку на основі принципів національних облікових стандартів

Входження України в європейські та світові інституції призведе до різкого загострення конкурентної боротьби між вітчизняними та зарубіжними підприємствами. Тому існує необхідність вибору системи вимірювання результатів діяльності підприємств. Критика традиційних фінансових показників, джерелом яких є система бухгалтерського обліку та фінансової звітності, пояснюється тим, що інвестори та акціонери акцентують свою увагу на майбутніх результатах, тоді як фінансова звітність дає уявлення про результати діяльності підприємства за минулі періоди та його фінансовий стан. Ретроспективний характер цих показників суттєво зменшує їх цінність для прийняття стратегічних управлінських рішень. Система обліку повинна орієнтуватися на майбутній розвиток підприємства та покращення фінансових результатів його діяльності.

Серед сучасних вітчизняних вчених існують різні думки щодо визначення перспективних напрямів розвитку бухгалтерського обліку в Україні у контексті суспільних перетворень, що відбулися та відбуваються в світі в результаті інформатизації та глобалізації (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Точки зору науковців щодо перспективного розвитку бухгалтерського обліку

Можливість формувати фінансову звітність в умовах реального часу, доповнювати її прогнозною інформацією про наміри та можливості підприємства дає Інтернет, що забезпечує доступ до такої інформації широкого кола користувачів. Засобами всесвітньої мережі Інтернет відбувається перехід до системи здачі звітних документів у податкову інспекцію в електронному вигляді. З метою затвердження такого сервісу Державна податкова адміністрація України затвердила формат (стандарт) електронного документу звітності платників податків [83, с. 4].

М.Метьюс і М.Перера, узагальнюючи власні думки та погляди інших авторів, зазначають, що необхідність гармонізації бухгалтерського обліку на міжнародному рівні стала явною. Така гармонізація дасть змогу, зокрема, підвищити порівнянність бухгалтерської звітності різних країн; активізувати оборот капіталу; підвищити загальний методологічний рівень бухгалтерського обліку; більш оптимально розподіляти світові ресурси.

Вчені стверджують, що в сучасних умовах цю роботу можна виконати за допомогою гармонізації, стандартизації та уніфікації обліку, розуміючи під ними наступне:

гармонізація – узгодження різних систем бухгалтерського обліку і звітності введенням їх у рамки загальної класифікації, тобто стандартизація форми із збереженням істотних відмінностей;

стандартизація – обмежений набір альтернативних методів для підтримання гнучкості бухгалтерського обліку;

уніфікація – це вилучення альтернативних методів обліку господарських операцій, подій та обставин.

На даний час проти МСБО виступають багато авторів, пояснюючи це тим, що національні стандарти мають одночасно відповідати міжнародним, але одночасно враховувати унікальність місцевих умов діяльності підприємств.

М.Метьюс і М.Перера зазначають, що гармонізація бухгалтерського обліку доцільна, якщо вона здійснюється у регіональній структурі, тобто в рамках групи країн із подібними соціально-економічними та політичними умовами. При цьому вирішення проблем щодо гармонізації бухгалтерського обліку на світовому рівні відбудеться завдяки: управлінню обліком всередині такої групи; створенню міжнародних бухгалтерських стандартів для регіонального рівня; ознайомленню IASC та інших регіональних груп зі специфічними проблемами регіону. Країни ЄС також прагнуть досягти подібності у взаємовідносинах між своїми членами та у побудові бухгалтерського обліку. На користь розвитку такого напряму розвитку обліку свідчить і те, що для країн певного регіону характерною, зазвичай, є певна подібність щодо раніше існуючої системи обліку, що спрощує підготовку переходу на міжнародні стандарти.

Як приклад, В.Моссаковський наводить країни СНД, де раніше існуюча система обліку була єдиною й досить розвиненою, мала низку особливостей [47]:

1. До моменту переходу економіки на ринкові умови діяльності облік був орієнтований на державну власність і централізоване керівництво, що полегшувало проведення на аналізу та контролю господарської діяльності.

2. Для характеристики стану та тенденцій розвитку економіки статистичні органи збирали звітність усіх підприємств (на відміну від більшості держав світу, де для цього, зазвичай, використовували вибіркове обстеження).

Слід визнати, що спостерігаються досить істотні відмінності щодо використання Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) в різних країнах. Їх дозволено використовувати у країнах Південної Америки, крім того, у 31 країні, включаючи Латвію, Литву, Естонію, Росію. Обов’язкові МСБО та МСФЗ для компаній, що котируються на національних фондових ринках: всі – у 32-ох країнах, у тому числі у Вірменії, Грузії, Естонії, вибірково – у 10 країнах, у тому числі в Україні (для банківських фінансових установ).

Успіх запровадження міжнародних тсандіртів був би вагоміший, якби цьому не протистояли США та Канада, облікові системи яких визнані провідними у світі завдяки найбільшому й досить розвиненому фондовому ринку.

Проте країни СНД перебувають на різному рівні щодо впровадження цих стандартів, а також щодо юридичного та податкового законодавства, тому об’єднувати зусилля науковців і практиків на процес розробки регіональних стандартів, про що йшлося раніше, стає недоцільним.

Прийняття урядом України рішення щодо вступу до складу ЄС та СОТ потребує розгляду питань щодо гармонізації системи бухгалтерського обліку України відповідно до вимог цих організацій. Особливі труднощі щодо стандартизації обліку зумовлені вимогами ЄС. Існує стурбованість тим, що за певних обставин національні стандарти можуть втратити сенс, якщо вони повністю відповідатимуть міжнародним стандартам. П(С)БО, хоч і ґрунтуються на МСБО та МСФЗ, все одно відрізняються від них, зокрема [10]:

· українські стандарти не охоплюють усі мінародні;

· українські стандарти не передбачають певних альтернативних методів обліку, встановлених МСБО 8, МСБО 20, МСБО 23, МСБО 39 тощо;

· П(С)БО 7 передбачає можливість застосування податкової амортизації в бухгалтерському обліку;

· національні стандарти встановлюють жорсткі форми фінансової звітності, що обмежує можливість підприємства об’єднувати або виділяти окремі статті залежно від їх суттєвості;

· українські стандарти дуже стислі за обсягом і не містять пояснювальних параграфів, які наведено в МСФЗ;

· українські стандарти вимагають повного розкриття інформації лише від підприємств, що оприлюднюють річну фінансову звітність.

Крім того, в одних випадках П(С)БО містять дещо ширші вимоги, ніж МСБО, а в інших, навпаки, – значно вужчі.

Одночасне застосування юридичного та економічного підходів до обліку призвело до уніфікації форм фінансової звітності.

Для забезпечення диференціації фінансової звітності та задоволення вимог різних користувачів необхідно відмовитися від жорстких форм фінансової звітності з обов’язковими кодами рядків.

Потребує подальшого розвитку функція П(С)БО в питаннях уніфікації. Міжнародні стандарти зазвичай дають кілька варіантів вирішення певної проблеми, а у національних його слід чітко визначити (наприклад, метод оцінки витрачених запасів у П(С)БО 9, метод амортизації відповідно до П(С)БО 7, метод нарахування резерву безнадійних боргів в П(С)БО 10 та ін.). Це дало б можливість спростити роботу бухгалтерів-практиків і підвищити порівнянність звітної інформації, що дуже важливо для України.

Фінансова звітність України має будуватися на єдиних засадах. Без цього не може бути досягнута порівнянність результатів діяльності окремих господарюючих суб’єктів та країни загалом.

Враховуючи реальні потреби, на мікро- та макрорівнях стратегічними напрямками розвитку бухгалтерського обліку в Україні можуть бути наступні:

- адаптація нормативно-правової бази бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- удосконалення методологічних засад облікової політики суб’єктів державного сектору економіки;

- реформування бухгалтерського обліку діяльності, що фінансується бюджетними коштами (бюджетних установ та організацій);

- удосконалення державного регулювання у сфері бухгалтерського обліку і аудиту з метою створення ефективної інформаційної інфраструктури ринкової економіки, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату;

- удосконалення обліку виробничих затрат та калькулювання продукції;

- удосконалення бухгалтерського обліку діяльності непідприємницьких (неприбуткових) організацій

- удосконалення методології управлінського обліку;

- удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності для суб’єктів малого підприємництва;

- розвиток бухгалтерської професії, правове регламентування рівня професійного визнання бухгалтера та ін.

Потреба розробки та вдосконалення специфічних методів перетворення інформації для задоволення різнопланових вимог користувачів фінансової звітності очевидна. Система обліку повинна орієнтуватися на майбутній розвиток та покращання фінансових результатів діяльності підприємства. Це дасть можливість забезпечувати користувачів, особливо управлінців та інвесторів, інформацією для прийняття рішень з урахуванням дійсного й прогнозного фінансового стану підприємства.

Гармонізацію бухгалтерського обліку в Україні зумовлено необхідністю порівнянності бухгалтерської звітності різних країн. Гармонізація обліку в рамках регіональної структури для країн СНД, що перебувають на різному рівні щодо впровадження МСФЗ, а також щодо юридичного та податкового законодавства, є недоцільною, як і повна відповідність національних стандартів МСФЗ. Для створення належної національної системи обліку в Україні потрібно, щоб у П(С)БО були визначені на основі МСФЗ окремі положення і принципи, які мають бути єдиними для всіх підприємств України. Необхідно відмовитися від жорстких форм фінансової звітності з обов’язковими кодами рядків, зберігши загальну структуру фінансових звітів і мінімальні вимоги до розкриття інформації.

Доцільним є перегляд досить жорсткої регламентації бухгалтерського обліку, заміна Інструкції до плану рахунків методичними рекомендаціями щодо його застосування. Все це дасть можливість підвищити порівнянність звітної інформації окремих господарюючих суб’єктів та країни загалом, що дуже важливо для України на даному етапі її ринкового становлення.

Питання для контролю

1. Як можна охарактеризувати сучасний стан бухгалтерського обліку в Україні?
2. У чому полягає мета розробки концепції подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні?
3. Який результат відмінностей у змісті та структурі інформації, яку використовують інвестори, податкові, статистичні органи, управлінський персонал?
4. Чи відбулася при реформуванні бухгалтерського обліку в повній мірі модифікація положень теорії, методів і прийомів методології обліку?
5. До чого може призвести входження України в європейські та світові інституції?
6. На чому акцентують свою увагу інвестори та акціонери?
7. Які цілі повинні бути орієнтиром системи обліку?
8. Дайте характеристику можливостям, які надає користувачам фінансової звітності Інтернет.
9. Що М.Метьюс і М.Перера розуміють під термінами „гармонізація”, „стандартизація” та „уніфікація”?
10. За рахунок чого спрощується підготовка переходу на міжнародні стандарти країн одного регіону?
11. За яких умов успіх запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності буде вагомішим?
12. Назвіть відмінності, що існують між положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та міжнародними стандартами.
13. Яким чином можна підвищити порівнянність звітної інформації і спростити роботу бухгалтерів-практиків?
14. Якими можуть бути основні стратегічні напрямки розвитку бухгалтерського обліку в Україні на мікро- і макрорівнях?
15. Які заходи необхідно здійснити для створення належної національної системи обліку?

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
8. Автоматизована форма обліку
9. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму
10. Автоматизовані форми та системи обліку.
11. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
12. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості

Переглядів: 1270