В англійській мові слід розрізняти три типи умовних речень (conditional sentences):
1. Умовні підрядні речення першого типу виражають реальні умови в минулому, теперішньому і майбутньому часі для реальних дій чи фактів, виражених у головному реченні:
We bought stamps and envelopes, if went to the post-office. – Ми купували марки та конверти, якщо ми ходили на пошту.
We buy stamps and envelopes, if we go to the post-office. – Ми купуємо марки та конверти, якщо ходимо на пошту.
We shall buy stamps and envelopes, if we go to the post-office. Ми купимо марки та конверти, якщо підемо на пошту.
2. Умовні підрядні речення другого типу виражають неймовірні або малоймовірні припущення, які належать лише до теперішнього або майбутнього часу:
We should buy stamps and envelopes if we went to the post-office (today or tomorrow). – Ми купили б марки та конверти, якби пішли на пошту (сьогодні або завтра). (Тобто, тут є ще припущення, що ми можемо придбати марки і конверти).
У головному реченні вживається допоміжне дієслово should або would і інфінітив смислового дієслова, а в підрядному реченні – форма, яка збігається з формою Past Indefinite.
3. Умовні підрядні речення третього типу виражають нереальні умови для дій, виражених у головному реченні, оскільки стосуються минулого часу і тому не можуть бути виконані:
We should have bought stamps and envelopes, if we had gone to the post-office yesterday. – Ми придбали б марки та конверти, якби ми вчора пішли на пошту. (Надій на те, що ми придбаємо марки та конверти, вже немає).
У головному реченні вживається допоміжне дієслово should або would і перфектний інфінітив, а в підрядному реченні – форма, яка збігається з формою Past Perfect.