Урок 23 Вчимося бути терплячими і лагідними

Чудесне зіллячкоЙосип Паульсон

Одного разу шляхом у місто йшли дівчатка — Ганнуся і Марійка. Кожна несла кошик з ягодами.

Ганнуся все зітхала й охала, а Марійка все жартувала та сміялася. Ось Ганнуся і каже Марійці:

— Як ти можеш сміятися? Невже тобі легко? Адже твій кошик навіть важчий за мій і сили в тебе небагато.

— Це так,— відповіла Марійка, — але в моєму кошику є чудесне зіллячко; якщо його покласти у кошик, — ноші не відчуватимеш.

— Яке ще зіллячко? — вигукнула здивована Ганнуся. — Дай його мені. Марійка засміялася та сказала:

— Дати його тобі я не можу, та якщо хочеш, то скажу, як воно називається. Зілля це — терпіння.

ü Чому вважається, що одна з найцінніших чеснот людини — терпіння?

ü Чи завжди тобі вистачає терпіння для творення добрих і корисних справ?

Лагідність — один з дев'яти плодів Святого Духа. У Святому Письмі сказано, що Цар — Ісус Христос приходить у смиренності і лагідності. Закликаючи стражденних прийти до Нього для розради, Ісус сказав про Себе, що Він лагідний і сумирний серцем. Серце лагідної людини відкрито для Слова Божого, для того, щоб Господь учив її правді, навчав шляхам Божим. Лагідність має величезну силу діяти добро, спонукувати людей до милосердя і прощення

Послання святого апостола Павла

«Браття, радуйтеся завжди в Господі, і ще раз кажу, радуйтеся. Лагідність ваша нехай буде знана всім людям. Господь близько. Ні про що не журіться, але в усьому молитвою і молінням з благодаренням висказуйте ваші прохання до Бога. І мир Божий, що перевищає всякий ум, нехай збереже серця ваші і розуміння ваші у Христі Ісусі.

Як Марійка стала великою С. Пермяк

Маленька Марійка дуже хотіла вирости. Дуже. А як це зробити, вона не знала.

Усе перепробувала. І в маминих туфлях ходила. 1 в бабусиному пальті сиділа. І зачіску, як у тьоті Каті, робила. І намисто приміряла. І годинник на руку одягала. Нічого не виходило. Тільки сміялися з неї та жартували.

Якось Марійка надумала підлогу підмести. І підмела. Та так гарно підмела, що навіть мама здивувалася:

— Марійко! Та невже ти в нас великою стаєш?

А коли Марійка чисто-пречисто вимила посуд та сухо-насухо витерла його, тоді не тільки мама, а й батько здивувався. Здивувався і при всіх за столом сказав:

— Ми й не помітили, як у нас Марія виросла. Не тільки підлогу підмітає, а й посуд миє.

Тепер усі маленьку Марійку великою називають. І вона дорослою почувається, хоч і ходить у своїх крихітних туфельках і коротенькому платтячку. Без зачіски. Без намиста. Без годинника.

Не вони, очевидно, маленьких великими роблять.

По волосинці В. Сухомлинський

Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого внука Петрика до лісу.

Першокласник Петрик був ледаченьким хлопчиком. Бабуся дала йому нести вузлик з їжею й водою, але Петрикові вузлик здавався дуже важким. Бабуся понесла їжу сама, а Петрикові дала тільки пляшку з водою.

Прийшовши до лісу, бабуся з онуком сіли відпочити. Вони побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. У дзьобику вона принесла волосинку. Петрик тихенько підвівся й глянув на кущ. Він побачив велике волосяне гніздо.

Пташка швидко летіла до гнізда, щоразу приносячи по волосинці.

Петрик від подиву й хвилювання стояв, широко розплющивши очі.

— Бабусю, — пошепки запитав він, — невже вона по волосинці носила й збудувала таке велике гніздо?

— Так, по волосинці, — відповіла бабуся.

— Це працьовита пташка.

Петрик замислився. За хвилину він сказав:

— Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто…

СТОРІНКА ДЛЯ ДИТИНИ І ВСІЄЇ РОДИНИ

Терпеливий павучокВ. Сухомлинський

Восьмирічна Тетянка любила допомагати мамі: то поливала квіти, то ходила в магазин, то бралася в’язати й шити. А от на копітку роботу в неї не завжди вистачало терпіння.

Якось Тетянка сиділа в саду і шила своїй ляльці Каті сукню, та раптом вколола палець і з досади закинула шиття.

Після обіду вона спробувала продовжити своє заняття, але стібки виходили нерівними, нитки рвались і врешті заплуталися так, що потрібне було велике терпіння, щоб розплутати їх, а його у Тані не було. На очі дівчинки навернулися сльози, вона злилася і на ляльку, і на голку, і на сукню. Вона сердито подивилася на неї й закинула далеко у траву. Тетянка сердилася навіть на яблуньку, біля якої сиділа.

Коли сльози почали висихати, вона помітила на деревці павутинку, яку старанно плів маленький павучок. У цю ж мить подув вітер, і від тонкої павутинки залишились одні обривки. Наляканий павучок втік на одну з гілок і, весь зіщулившись, сидів там до тих пір, поки вітер не вщух.

А потім розпрямив лапки, повернувся на попереднє місце і знову почав тягнути свою срібну нитку. Його рухи були незвичайно швидкими, і перед очима дівчинки почав вимальовуватися дивний візерунок. Майстра нітрохи не засмучувало те, що сталося з його першою роботою.

Таня, подумавши над побаченим, розшукала закинуте шиття і взялася до роботи. Через деякий час, коли павучок довгими ніжками погладжував свій візерунок, сукня для ляльки теж була готова.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЦЕ ЦІКАВО Шість судів над Ісусом Христом	\|	ПОВЧАННЯ Оптинських старців

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.