Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Заочна мандрівка «відеосалон» ВІДВІДАЙ ХРАМИ УКРАЇНИ

У подорожі будьте обачні, помірковані і обережні!

Почуй слово Боже!

Отримай цілющу енергію!

Освяти душу!

Навчись мудрості!

Попроси у Бога, що бажаєш!

Ми з класом недавно їздили в Зарваницю. Це — святе місце в Тернопільській області, де колись об'явилась Божа Матір.

В автобусі ми співали, жартували, милувались пейзажами за вікном. Коли ж побачили Зарваницький храм, одразу посерйознішали.

До нас підійшов гід. Це був брат нашої однокласниці. Він навчається в духовній семінарії.

Ми почали підніматися вгору Хресною дорогою. Навколо буяла свіжа зелень трав, повітря пронизували дивні пахощі весняних квітів.

— Дивись, Катю, — сказала Віра, — ось цвіте медунка і первоцвіт, — давай зробимо невеличкі букетики, щоб покласти до Богородиці, і попросимо в Неї здоров'я для своїх рідних.

Таємничий голос семінариста змусив нас прикипіти від несподіванки на місці.

— Дивіться, діти, — поважно мовив він, — такою дорогою Ісус Христос ішов на Голгофу, щоб страждати за людські гріхи і цим врятувати нас.

Пригрівало сонечко. Ми з Миколою уважно прислухались до розповіді. На душі було так сонячно і спокійно, що ми забули про бешкетування.

Згодом підійшли до Святого джерела, набрали в пригорщі смачної води і вмилися.

Насамкінець вирушили до Зарваницької сільської церкви. На порозі усіх зустрів старенький лагідний священик, який благословив нас та освятив хрестики, образки і медальйончики, які ми купили.

— Ростіть, діти, у святій вірі, будьте добрими християнами, — сказав на прощання панотець.

По дорозі додому ми зупинилися в лісі, аби ще раз на повні груди вдихнути пахощів весни.

— Романе, давай зберемо букетики лісових квітів для наших мам, — запропонував Олег.

Кожен дбайливо тулив квіточку до квіточки і вкладав у букетик частинку освяченої душі.

Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом, біля якого з'являлася Божа Матір. Зараз на цьому місці споруджено Зарваницький духовний центр — комплекс церковних споруд з Собором Зарваницької Матері Божої, що належать Українській греко-католицькій церкві.

За народними переказами, початки зародження Зарваниці пов'язуються з появою чудотворної ікони Богоматері. Місцина над Стрипою стала надійним прихистком християнства під час наступу монголів на терени Русі-України. Коли у 1240 році був дощенту зруйнований Київ, уцілілі монахи почали втікати на захід.

Легенда розповідає:

«Один із київських ченців чудом врятувався від ворожих наїзників і опинився на галицькому Поділлі в лісах над рікою Стрипою. Довге скитальство та нестерпний голод так знесилили його, що, умиротворений надією на допомогу Богоматері, чернець заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним серпанком долина, погаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним сяйвом. В його блиску з'явилася Мати Божа з двома ангелами, які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Вона із усміхом подала йому в руки край свого омофора. Пробудившись, побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках.

Чернець пригадав сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де зарвав його сон, назвав Зарваницею. Згодом він збудував біля кринички каплицю і примостив у ній ікону Богоматері.

Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. З роками у затишному видолинку виросли церква і монастир, селянські обійстя. Так почалася Зарваниця»

Острог — місто обласного значення в Україні, центр Острозького району Рівненської області. Місто розташоване за 16 км від залізничної станції Острог на лінії Здолбунів—Шепетівка, за 47 км від Рівного. Назва міста походить від його розташування на завороті річки Вілії, де утворюється гострий ріг. Існує ще одна версія етимології Острога: пагорб Замкова гора, розташований у місті, був оточений дерев'яною огорожею, яка складалася з загострених зверху колод — острог. Відоме з 1100 року. Статус міста з 1795 року. Місто обласного значення з 1995 року.

Що я знаю про своє рідне місто?

Наш древній Острозький край овіяний славою минулих віків. У багатьох випадках історія не зберегла нам імен хоробрих і відважних воїнів, які захищали свою батьківщину, імен тих, хто своїм життям творив історію, продовжував славу Острожчини.

Минали роки, століття, забувались події й імена... І тепер ми з великим інтересом не лише вивчаємо історію рідного міста Острога по документах, які збереглись, але з непереборною цікавістю читаємо легенди про минуле нашого краю.

Легенди органічно увійшли у всі жанри давнього українського письменства, іконопис і малярство, народну свідомість, відбились у народних колядках, щедрівках, лірницьких піснях, баладах, думах, казках та інших жанрах фольклору. Привертають увагу, історичні легенди, які цікаво слухати й читати.

Активним збирачем легенд був колишній випускник Острозької чоловічої гімназії, пізніше – громадянин Польщі Пантелеймон Васильович Юр’єв. Він записав 48 легенд. Його коментарі до легенд є коротким історичним оглядом острозького минулого. П.Юр’єв, буваючи в м. Острозі, спеціально цікавився й записував легенди та перекази з уст острожан.

Зі слів самого автора, острозькі легенди використовувались ним, як зразок своєрідної народної творчості, частково, як історичний матеріал, що характеризує окремих героїв або ж якісь моменти чи події Острозької давнини.

Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду, Той ім’ям не вмре ніколи в спогадах народу

Вічні скарбошукачі

У вежі, на Судовій горі, заховані від людських очей, глибоко в землі лежать незліченні скарби. Раз в рік у підземеллях Вежі чути стукіт і шум із землі, яку розкопують. Це копають скарбошукачі, які багато-багато років назад були засипані під час роботи обвалом. Вони оживають у річницю своєї смерті на кілька годин. Тоді вони намагаються відкопати себе, але це їм не вдається, бо як тільки вони докопуються до поверхні, настає північ і розкопана земля знову осипається та ховає їх.

Цю легенду записали в різний час Перлштейн, Ролле, С.Кардашевич. Їх записи трохи відрізняються від цієї. Ця легенда записана від острозьких старожилів – жителів Красної Гірки, Бельмажа, Нового Містечка.

Криниця з цілющою водою

Розповідають, що в Острозі була криниця на Татарській вулиці – недалеко від Татарської Вежі. Вона була дуже глибока, і вода з неї мала надзвичайні властивості. Зокрема, в давнину робила невразливим для ворожих стріл того, хто напився цієї води. Криниця була засипана в кінці минулого століття. До неї скидали каміння й будівельне сміття з фундаментів єзуїтського колегіуму, а також будинків, які згоріли під час великої острозької пожежі. Води у ній на той час не було.

Можливо воду з цієї криниці наділили чарівними й цілющими властивостями тому, що недалеко від криниці знаходилася єдина на той час аптека єзуїтів. Друга острозька аптека – на ринку старого міста – була зачинена після смерті власника – аптекаря Лаузенца .

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Діти від батьків розуму набираються	\|	Легендарний ненажера

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.