Стійкі сполучення у науковому мовленні

Загальновизнано, що логічність, об’єктивність, послідовність і точність – ознаки, які вважають ідеалом наукової прози. Відсутність безпосереднього контакту між автором і читачем зумовлює необхідність підвищеної точності і аргументованості викладу інформації. Науковий текст характеризується не просто логічністю викладу як такою, а логічністю, вираженою спеціальними засобами, у першу чергу, мовними. Насамперед, серед них варто розглянути лексичні особливості мови наукового викладу. Інтерес до аналізу цих лексичних комплексів зумовлений, як правило, по-перше, авторськими проблемами його створення, а по-друге, проблемами сприйняття фахової інформації, тобто проблемами читача-фахівця конкретного напрямку підготовки.

Специфіка мови наукової літератури полягає в тому, що вона повинна передавати реальне співвідношення речей і явищ, і це, безумовно, вимагає специфічного добору мовних засобів. Такий добір здійснюється за рахунок термінології і ще в більшому ступені за рахунок великої кількості стійких словосполучень.Отже, стійкі і вільні одиниці відіграють істотну роль у науковій прозі, зокрема в науково-технічному тексті: вони є мовними засобами, що не просто забезпечують логічність викладу інформації, а виокремлюють її як найсуттєвішу рису викладу наукової інформації у формі різних жанрів.

Обговорювані стійкі словесні комплекси функціонують у загальнонаукових текстах (власне науковий академічний підстиль), наприклад: предмет дослідження, являє собою, вільна форма, зв’язана форма та ін. Усталені лексичні комплекси широко представлені і у інженерних текстах (науково-технічний підстиль).

Словосполученнями стійкого характеру будемо називати термінологічні сполуки, що відтворюються спеціалістами в однакових готових формах, як у науково-технічному тексті, так і у фахових термінологічних словниках, наприклад: метод регуляції (МТ), обмінна динамічна ємність (ПЕ і ОНС) тощо.

Вільні термінологічні словосполучення – це ті, які мають здатність вживатися кожного конкретного разу в лексично оновленій формі, тобто головне слово кожного конкретного разу може мати нові залежні компоненти або власно оновлюватися, наприклад: адсорбційне очищення нафтопродуктів (стійке, ЗКК) – очистка нафтопродуктів (вільне); централізоване теплопостачання (стійке) – децентралізоване теплопостачання (вільне, ХТ) та ін.

За такими рисами як здатність відтворення в готовому вигляді, неможливість членування без спотворення семантико-синтаксичної єдності термінологічні словосполучення стійкого характеру схожі з фразеологічними сполученнями, наприклад: електричні системи(термінологічна сполука); Дамоклів меч, ахіллесова п’ята(фразеологічні сполуки). До останніх відносять ті, що відображають історію та особливості розвитку національної мови.

Проте є і відмінне. У термінологічному словосполученні стійкого характеру відсутнє емоційне забарвлення, крім того, коли додається нове слово або один із компонентів змінюється, змінюється і зміст сполуки, тоді мова йде вже про нове поняття. Наприклад: температура сухого термометра (стійке) – непрогнозованатемпература мокрого термометра (вільне, ПЕ і ОНС).

Можна вважати, що стійкість термінологічних словосполучень і можливість відтворюватися безліч разів у готовому вигляді безпосередньо залежить від загальновизнаної серед спеціалістів конкретної змістовної інформації, зафіксованої і переданої цими формами. Отже, динамічні зміни стійкого термінологічного словосполучення пов’язані з необхідністю вираження нових значень. Порушення зчеплень компонентів, заміна їх породжує труднощі у спілкуванні фахівців.

Результати аналізу одиниць стійкого характеру, властивих науково-технічним текстам, за будовою дозволяють стверджувати, що вони являють собою двокомпонентні сполуки і багатокомпонентні у значенні одного слова, останні найчастіше мають у своєму складі 3 компоненти. Наприклад: твердість води (ХТ), зм’якшення води (ХТ), газовий пальник (ХТ), стічна вода (ПЕ і ОКС), точка роси (ПЕ і ОНС), період ґратки (МТ), зварні конструкції (МТ), втрати потужності (ЕСП),очищення стічних вод(ПЕ і ОНС), дифракція рентгенівських променів (ПМ) та ін.

Беручи до уваги широко відому думку, що фразеологічні одиниці можна співвідносити з різними частинами мови, якщо врахувати стрижневі компоненти цих одиниць, то, проаналізувавши усталені лексичні комплекси науково-технічного тексту за цією характеристикою, більшу групу термінологічних сполучень стійкого характеру можна визначити як іменникові. Наприклад: очищення стійких вод (ПС і ОНС), обмінна динамічна ємність (ПЕ і ОНС); газовий пальник (ХТ), чадний газ (ФЗХ), магнітна сепарація (ЕСП), квантовий дефект (МТ), та ін.

За будовою серед аналізованих усталених комплексів науково-технічного тексту переважають утворені за схемою: прикметник + іменник, наприклад, критичний струм (ПМ), термічна обробка (ТО), поверхневі плівки (МТ).

Отже, серед термінологічних одиниць науково-технічного тексту чітко вирізняються ті з них, що мають визначення як утворення стійкого характеру. Як правило, вони існують у формі:

а) простих двокомпонентних словосполучень стійкого характеру;

б) багатокомпонентних (у основному трикомпонентних) сполучень у значенні одного слова;

в) складових частин як простих вільних словосполучень, так і складних;

г) за морфологічною характеристикою головного слова вони являють собою іменникові утворення.

Інтерес до вивчення особливостей утворення і функціонування стійких словосполучень у науково-технічному тексті зумовлений проблемами, що виникають у автора під час перекладу російського інженерного тексту на українську: не врахування необхідності збереження повної форми термінологічного словосполучення стійкого характеру зумовлює труднощі у професійному спілкуванні фахівців. Наприклад: матем. обернене число(стійке)– протилежний напрям ( вільне) – рос. обратный(число, направление); плавний рух (вільне) – плавальна кома (стійке) – рос. плавающий (движение, точка).

Контрольні запитання:

1) Чим можна пояснити інтерес науковців і фахівців різних галузей

знань до науково-технічного тексту?

2) Якого плану проблеми виникають у Вас під час опрацювання науково-технічного тексту: проблеми автора чи проблеми читача?

3) Які термінологічні словосполучення можна віднести до словосполучень стійкого характеру?

4) Яким чином можна розрізнити словосполучення стійкого характеру і вільні термінологічні словосполучення?

5) У чому полягає схожість термінологічних сполучень?

6) На основі чого можна вести мову про відмінність термінологічних словосполучень стійкого характеру і фразеологічних сполучень?

7) Які групи за будовою виділяють серед одиниць стійкого характеру?

8) Як визначають термінологічні словосполучення стійкого характеру за морфологічною характеристикою головного слова?

ЗАВДАННЯ 7. Перечитайте текст попереднього завдання «Стійкі сполучення у науковому мовленні». Спираючись на виділені у науковому тексті стійкі сполучення і його інформацію, підготуйте усне повідомлення.

ЗАВДАННЯ 8. Перекладіть з російської мови на українську текст за Вашою спеціальністю. У перекладеному тексті знайдіть і підкресліть стійкі словосполучення. Зроблений вибір аргументуйте.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 2. СТІЙКІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ У НАУКОВОМУ МОВЛЕННІ	\|	ІІ. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ВПРАВИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.