• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Безготівковий оборот грошей та роль банків у його організації. Платіжні системи

Як відомо з курсу «Гроші та кредит», оборот грошей у без­готівковій формі здійснюється переміщенням їх по рахунках у бан­ках за дорученнями платників (розпорядників грошей) без виходу за межі банківського сектору. Таке переміщення грошей (платежі) технічно здійснюють банки, зменшуючи на відповідну суму залишок коштів на рахунках платників і збільшуючи в цьому самому обсязі залишок коштів на рахунках одержувачів грошей. Ініціато­рами платежів у більшості випадків є самі платники, які дають від­повідні доручення своїм банкам із зазначенням підстав для платежу й усіх потрібних координат одержувачів грошей. Отже, в економіч­ному розумінні платежі здійснюють самі платники-власники (розпорядники) грошових коштів на банківських рахунках.

Проте такі відносини економічних агентів і банків у забезпе­ченні платежів не знижують ролі банків в організації безготівко­вого обороту грошей. Їх діяльність, яка відбувається у формі роз­рахункових операцій, відіграє важливу роль у забезпеченні безперебійності грошового обороту, що сприяє успішному пере­бігу економічних процесів на мікро- та макрорівнях. Концентра­ція в банках переважної частини грошових потоків сприяє орга­нізації дієвого суспільного контролю за їх виникненням і призначенням, забезпеченню спротиву розвитку тіньової еконо­міки, кримінального бізнесу і т. п. Здійснення безготівкових роз­рахунків через банки сприяє оптимальному залученню вільних грошових коштів до складу ресурсної бази банків та їх раціона­льному використанню на потреби розвитку економіки. У всіх цих випадках розрахункова діяльність банків спрямовується на задо­волення загальносуспільних потреб, має важливе значення для вирішення завдань макроекономічного рівня.

Для клієнтів банків розрахункові операції забезпечують одер­жання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи по­слуги, оплату необхідних для виробництва матеріальних ресур­сів, виплату заробітної плати працівникам, оплату зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому чим швидше та надійніше банки здійснюють розрахункове обслуговування своїх клієнтів, тим кращі умови створюються в останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, оздоровлення фінан­сового стану, а в кінцевому підсумку — для підвищення життєвого рівня їх працівників.

Разом з тим розрахункова діяльність банків посідає важливе місце в діяльності самих банків. За своїм характером ці операції по суті є чистими послугами, і за них банки стягують плату з клі­єнтів у вигляді комісійної винагороди, а не процента. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів розра­хункових операцій є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності. Бі­льше того, своєчасне і надійне здійснення банками розрахунко­вих операцій прискорює надходження коштів на рахунки їх кліє­нтів, підвищує довіру останніх до таких банків, що сприяє кон­центрації ними своїх вільних коштів саме в таких банках. Завдя­ки цьому в останніх зростають обсяги ресурсної бази та підвищу­ється у ній частка відносно дешевих коштів, що сприяє розвитку активних операцій банків, зміцненню їх конкурентних позицій на ринку, зростанню прибутковості їхньої діяльності.

Важлива роль своєчасного здійснення грошових розрахунків у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумов­лює необхідність створення на базі банків спеціальних платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконувати свої платіжні зобов'язання.

Платіжна система в широкому розумінні— це сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, а та­кож механізмів та процедур їх застосування всіма суб'єктами грошового обороту. Учасниками платіжної системи є всі види підприємств, державні структури, громадські організації, насе­лення, комерційні та центральний банки. Установлення в межах платіжної системи для всіх її учасників визначених законом норм та правил поведінки ставить їх у рівні умови, захищає інтереси кожного з них. Тому створення високоефективної, дійової та надійної платіжної системи є одним із ключових економічних за­вдань держави.

Особливе місце в платіжних системах посідають банки. Вони не тільки беруть участь у них як звичайні платники та одержувачі платежів, а й як посередники в платежах, покликані якнайшвид­ше, в режимі реального часу доставити грошові кошти від плат­ника до одержувача. Цю свою роль у платіжній системі банки виконують через сукупність розрахункових операцій, які, по суті, є ключовим елементом платіжної системи, приводними пасами всього грошового обороту.

В організації розрахункових операцій можна виділити три ета­пи:

- підготовка організаційних, технічних та технологічних перед­умов для здійснення платежу;

- формування та передавання інфор­мації щодо платежу;

- переказування грошей, тобто сам платіж.

На першому етапі здійснюються такі дії, як відкриття в банках рахунків для учасників платіжної системи, створення комп'ю­терних систем зв'язку, приймання, обробка, облік та передавання інформації, емісія платіжних інструментів (чеків, платіжних кар­ток тощо).

На другому етапі виконуються такі операції, як підго­товка, забезпечення захисту, передавання банку та перевірка на справжність інформації, необхідної для здійснення платежів, на певних інструментах (носіях).

На третьому етапі здійснюються переказування грошей з рахунку платника на рахунок одержува­ча чи залік взаємної заборгованості, приймання-видавання готів­ки по рахунках клієнтів.

Важливе місце в розрахунковому обслуговуванні клієнтів за­ймають платіжні інструменти, під якими розуміють певних но­сіїв інформації, що слугують банкам правовою підставою для здій­снення грошових переказів на рахунки чи виконання касових операцій (чек, вексель, платіжне доручення, різні види платіжних карток тощо). Такі інструменти, що виготовлені з паперу за строго стандартизованою формою, заведено називати розрахунковими документами. Інструменти, що застосовуються для здійснення пла­тежів на електронній основі, називають платіжними картками.

Інколи до платіжних інструментів відносять також банківські білети, розмінну монету, безготівкові кошти на банківських ра­хунках. Це надає платіжним інструментам надто широкого трак­тування і призводить до стирання межі між платіжними засобами як різними видами грошей та платіжними інструментами, котрі є технічними знаряддями здійснення платежів. Визнаючи реаль­ність такої межі, водночас слід зауважити, що інколи буває важко визначити її на практиці. Так, вексель та чек при їх передаванні по індосаменту використовуються як засоби платежу, тобто як гроші, а при їх інкасації в банку — як платіжні інструменти, за допомогою яких здійснюється переказування реальних грошей по рахунках чи видача готівки. Ще складніше цю межу провести при використанні платіжних карток.

Розрахункові операції банки здійснюють з урахуванням зага­льних принципів, на яких ґрунтується організація платіжних сис­тем. Особливе значення для організації банками розрахункового обслуговування клієнтів мають такі принципи:

- економічні агенти (юридичні особи) — власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (готівкою чи безготі­вково) та право вибору банку, в якому вони хочуть зберігати кошти і через який здійснюватимуть свої розрахунки у безготівковій формі;

- зберігання коштів у банках та переказування їх здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання за згоди банків. Кожний клієнт має право відкрити кілька рахунків у різних банках та право на збереження в таємниці стану його рахунків;

- переказ коштів чи видача готівки з рахунку здійснюються банком за розпорядженням власника в порядку визначеної ним черговості та в межах залишку коштів на рахунку;

- форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в його господарському договорі (контракті) з контрагентом, при невтручанні банку в договірні відно­сини між ними. Економічні агенти, як правило, вибирають ті форми розрахунків, які найкраще захищають їхні інтереси в кожній конкретній господарській операції;

- строк переказування банком коштів з рахунку визначається клієнтом відповідно до порядку його розрахунків з контрагентом, передбаченого в їх господарському договорі. Безготівкові плате­жі між господарськими агентами ґрунтуються на принципі строковості і можуть бути залежно від визначеного в договорі терміну достроковими, строковими і простроченими. Стосовно господарської операції, яка оплачується, платіж може бути: по­переднім (авансовим); компенсаційним, тобто зробленим негайно після здійснення господарської операції; відстроченим, тобто здійсненим через певний строк після такої операції;

- відносини між банком і клієнтом у процесі розрахункового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на підставі договору про розрахункове обслуговування. У договорі передбачаються права та обов'язки сторін, а також їх відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань із фіксацією розмірів штрафів за кожне з таких порушень.

Зазначені принципи організації грошових розрахунків зумов­лені закономірностями функціонування ринку і найповніше ви­являються в країнах з високорозвинутими ринковими економіка­ми. У країнах з трансформованими економіками, у тому числі і в Україні, ці принципи поступово утверджуються, і на певних ета­пах спостерігаються істотні відхилення від їхніх вимог у практи­ці організації розрахункових операцій банків.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
7. IV. Філогенез кровоносної системи
8. POS-системи
9. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
10. VI. Філогенез нервової системи
11. А) Заробітна плата її форми та системи.
12. А) Заробітна плата, її форми та системи.

Переглядів: 1482