• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародний банківський переказ

Переважна частина поточних торговельних операцій в іноземній валюті пов'язана з розрахунками між юридични­ми особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з від­строченням, що відповідно до договору не перевищує стро­ків, установлених законодавством України для здійснення таких розрахунків.

Здійснюючи міжнародні розрахунки, імпортери й експортери, їхні банки вступають у певні, відособлені від зовнішньоекономі­чного контракту, відносини, пов'язані з оформленням, пересиланням, обробкою товаророзпорядчих і платіжних документів, здійсненням розрахунків та платежів.

Послідовні дії покупця, продавця і банків, що їх обслугову­ють, стосовно погашення боргів між ними, називаються формами розрахунків.

Форми міжнародних розрахунків мають здебільшого докумен­тарний характер, тобто здійснюються під фінансові і комерційні документи.

До основних форм міжнародних торговельних розрахунків відносять банківський переказ, інкасо, документарний акре­дитив.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» пе­редбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ма­ють право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам, вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їхні ва­лютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господар­ської діяльності.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного оборо­ту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Міжнародний банківський переказ — це рух коштів в інозе­мній валюті, який здійснюється з ініціативи клієнта банком, що його обслуговує, з метою зарахування коштів в іноземній ва­люті на рахунок бенефіціара, розташованого в іншій державі. Банківський переказ здійснюється безготівковим способом че­рез спрямування платіжного доручення від одного банку до ін­шого.

Платіжне доручення в іноземній валюті— це розрахунковий документ, який містить доручення клієнта уповноваженому бан­ку, що його обслуговує, переказати кошти в іноземній валюті на користь бенефіціара.

Платіжні доручення в іноземній валюті обов'язково мають місти­ти такі реквізити:

- код платіжного доручення в іноземній валюті відповідно до Державного класифікатора управлінської документації;

- назву документа — «Платіжне доручення в іноземній валюті»;

- номер платіжного доручення в іноземній валюті;

- дату складання платіжного доручення в іноземній валюті;

- найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

- повну або скорочену назву клієнта;

- номер рахунку клієнта в іноземній валюті, з якого переказуються кошти (для фізичної особи, яка не займається підприємни­цькою діяльністю і не має рахунку в уповноваженому банку, цей реквізит може не заповнюватися);

- цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора іноземних валют;

- суму переказу цифрами;

- суму переказу та назву іноземної валюти словами;

- назву бенефіціара, його місцезнаходження та номер рахунку, на який перераховуються кошти;

- найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;

- призначення платежу (зазначаються назва, номер і дата до­кумента, на підставі якого здійснюється переказ коштів в інозем­ній валюті);

- комісійні — зазначається порядок сплати комісійних витрат уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в інозе­мній валюті за рахунок клієнта уповноваженого банку (ОІЖ) або бенефіціара (ВЕ1Ч), або клієнта та бенефіціара (8НА) та надання права уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення клієнта;

- код операції за стандартною класифікацією платіжного ба­лансу (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

- код країни бенефіціара відповідно до його місцезнаходжен­ня або країни реєстрації (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

- відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитком пе­чатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

Платіжні доручення в іноземній валюті приймаються уповно­важеним банком до виконання протягом 10 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не

У разі розрахунків платіжними дорученнями комерційні і товаророзпорядчі документи направляються від експортера імпор­теру безпосередньо, тобто минаючи банки. У функцію банків входить лише переказування коштів з рахунку переказовідправника на рахунок бенефіціара, і вони не несуть відповідальності за факт поставки товару чи передання документів імпортеру. Отже, у розрахунках банківськими переказами одна зі сторін зовнішньоекономічної угоди завжди бере на себе ризик. Так, для експортера існує ризик несплати після доставки товару, а для імпортера — ризик непоставки товару після його поперед­ньої оплати.

Загалом, механізм міжнародних розрахунків за допомогою банківського міжнародного переказу включає такі етапи:

- укладення зовнішньоекономічного контракту;

- заповнення імпортером заяви на переказ і подання її у свій банк;

- поставка товару (може передувати переказу або відбуватися за ним);

- проведення розрахунку банком імпортера на підставі пла­тіжного доручення;

- зарахування банком експортера коштів на рахунок експор­тера.

Банк переказодавця керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні.

Банки беруть участь у цій формі розрахунків при отриманні в банку експортера відповідного доручення на оплату контракту. Вони не несуть ніякої відповідальності за платіж: поставка това­ру, передання документів, а також сам платіж не входять у функ­ції банку до моменту подання платіжного доручення.

Отже, банки несуть мінімальну відповідальність за банківсь­кий переказ і стягують за цією формою розрахунків мінімальну комісію. Комісія, як правило, стягується банком експортера з переказодавця відповідно до тарифів комісійної винагороди банку з роботи з клієнтами. Розмір комісії визначається самим банком і є або фіксованим або виражається у процентах.

Банківський переказ є найпоширенішою формою розрахунків у зовнішній торгівлі в Україні і використовується для авансових платежів (попередня оплата), за товарними документами, для пе­рерахування штрафів, погашення заборгованості.

Читайте також:

1. Банківський аудит
2. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
3. Банківський кредит надається грошовим капіталом
4. Банківський кредит та його класифікація.
5. Банківський кредит — найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал.
6. Банківський переказ
7. Банківський переказ
8. Безпека та операційна надійність системи міжбанківських переказів
9. Види механізмів здійснення міжбанківських переказів
10. Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний (картковий) рахунок або готівкою із каси банку.
11. Відкриття та використання банками для здійснення міжбанківських переказів кореспондентських рахунків
12. Внутрішній і міжнародний маркетинг

Переглядів: 2111