Вправ, питань до дискусій.

Значне місце поміж ефективних засобів навчальної діяльності займає тренінг. Поняття «тренінг» слід інтерпретувати як процес отримання або вдосконалення певних навичків та умінь індивідів, який спрямований на збільшення результативності різних сфер діяльності, розвиток соціальних установок, професійної компетентності в цілому, і передбачає рух інформації від одного учасника взаємодії до іншого, використання отриманих знань на практиці.

Головні принципи організації та проведення тренінгових занять з соціології є такими:

1. Принцип усвідомлення поведінки, який передбачає наявність «зворотнього зв’язку», рефлексії, що означає сприйняття, усвідомлення себе і свого місця в системі інтерактивної взаємодії з метою корекції стратегії власної поведінки. Адекватними засобами реалізації цього принципу виступають аудіо, відеозаписи, особиста бесіда з учасниками тренінгу.

2. Принцип активності – означає активну позицію учасників тренінгів, їх налаштованість, мотивацію на виконання різноманітних дій, ролей, спеціальних вправ, участь в обговоренні та доповненні навчальних питань тощо.

3. Принцип добровільної участі – студент має бути зацікавлений у розв’язанні такого роду завдань.

4. Принцип об’єктивності досліджуваної проблеми.

5. Принцип творчого підходу в обговоренні проблеми – передбачає як креативне осмислення досліджуваної проблематики, так і розкриття творчого потенціалу студента через осмислення своїх особистісних можливостей, ресурсів, особливостей тощо.

6. Принцип партнерської взаємодії з іншими учасниками, який означає врахування інтересів всіх учасників взаємодії, їх почуття, емоції, визнання значущості особистості іншого.

7. Принцип спрямованості на застосування результатів тренінгів до аналізу реального суспільного життя.

Необхідно підкреслити, що ефективність тренінгу залежить від організатора тренінгового заняття (викладача), роль якого полягає в створенні та контролі виконання правил, простежуванні групової динаміки, застосуванні індивідуального підходу до студентів. Результативність тренінгу залежить від засобів та вміння організатора здійснювати вплив на групу. Серед таких засобів виокремлюють різноманітні методичні прийоми: рольові ігри, індивідуальні бесіди, групові дискусії тощо. Робота організатора тренінгу зумовлює постійну аналітичну роботу з групою, що передбачає діагностування плану її роботи, рівня розвитку та згуртованості групи, взаємовідносин між учасниками, та вдосконалення особистісних якостей, як комунікабельність, емпатія, організаторські здібності тощо.

Також високий рівень проведення тренінгового заняття залежить від адекватного застосування та поєднання у ньому різних методів, прийомів, технік, процедур, неординарного вирішення поставлених завдань.

Серед поширених методів, що використовуються на тренінгових заняттях з соціології, слід виокремити групову дискусію – взаємне обговорення та аналіз проблемної ситуації, питання чи завдання. Її основна перевага полягає в тому, що вона викликає напружену пізнавальну діяльність більшості студентів, надає їм можливість виразити і відстоювати свою точку зору. Крім того, в ході дискусії теоретичні положення теми, що обговорюється, перетворюються в об’єкт творчого пошуку. На дискусію доречно виносити одне з актуальних питань; головну проблему доцільно розбити на декілька питань; під час дискусії необхідно звертати увагу на аргументацію тих, хто виступає, зберігати повагу до позиції опонента і чесність полеміки. Підведення підсумків дискусій не варто зводити до однієї точки зору. Більшу увагу слід приділити неоднозначності підходів у вирішенні складних соціальних проблем.

В соціологічній науці значного поширення в межах тренінгового заняття знайшов метод «мозкової атаки», головна функція якого полягає у генеруванні ідей. Він дозволяє знайти вирішення складних проблем шляхом використання спеціальних правил, оскільки спочатку учасникам пропонують висловлювати якомога більше варіантів та ідей, згодом із цього обсягу обирають найбільш успішні, які можуть бути використані на практиці.

Також варто згадати й про такий популярний метод, як кейс, що являє собою формулювання проблемної ситуації, яка вимагає знаходження адекватного рішення. Основне завдання кейса – навчитися аналізувати соціологічну інформацію, виявляти основні проблеми та шляхи вирішення, формувати програму дій.

В межах тренінгових занять також досить часто використовується інтерактивний проблемний метод вивчення соціології, який має багато різновидів, що передбачають різні рівні складності. Чи не найбільш продуктивним різновидом цього методу є створення проблемної ситуації, яка має на меті розвиток творчого мислення у студентів. В ході вирішення проблемної ситуації на заняттях із соціологічної науки студенти також залучають знання з інших суміжних дисциплін (філософії, політології, економіки тощо), пропонують оригінальні методи розв’язання проблем загалом. Самостійність та креативність мислення студентів при цьому значно підвищується.

В рамках практичних занять із соціології в процесі створення проблемної ситуації студентам необхідно оволодіти такими важливими навичками та вміннями:

1. Порівнювати різноманітні соціологічні концепції як засоби пояснення та розуміння явищ та процесів соціальної реальності. В цьому контексті студентам важливо усвідомити, що головною ознакою сучасної соціологічної теорії є теоретичний плюралізм, який слід розуміти як співіснування суперечливих теоретичних підходів, концепцій. Звідси протилежні концепції спроможні створювати певні пізнавальні труднощі, однак вони розкривають різнобічні сторони соціальних об’єктів. В соціологічній теорії існують різноманітні соціологічні концепції до аналізу суспільства, культури, конфліктів, праці та управління тощо, які по-різному трактують сутність означених соціальних феноменів, можуть протистояти одна одній. В цих умовах проблемну ситуацію можна створити шляхом порівняння, протиставлення актуальних соціологічних теорій, концепцій, так і певних авторських інтерпретацій, визначень, теоретичних моделей пояснення явищ та процесів соціальної дійсності.

2. Аналізувати суперечності суспільного розвитку, актуальні соціальні феномени конкретного суспільства, світової спільноти в цілому.

3. Здійснювати історико-соціологічний аналіз суспільної проблеми, тобто її інтерпретацію в процесі зародження та розвитку. Це означає, що студентам необхідно розуміти, що епістемологічні проблеми та засоби їх вирішення здатні до кількісних та якісних змін. У пізнавальній діяльності знання про соціальну реальність спроможні поступатися більш новими, повнішими, актуальнішими. Наприклад, класичні та новітні знання про закони розвитку суспільства, його соціальну структуру.

Для виконання завдань до тренінгів студентам необхідно звернути увагу на точність та однозначність тлумачення наукових понять усіх тем курсу, зокрема, суспільство як соціальна система, його соціальна структура, особистість у системі соціальних зв’язків, соціологія культури, соціологія конфлікту, економічна соціологія, організаційна структура соціологічної роботи в Україні і проведення соціологічних досліджень тощо. Важливо застосовувати науковий підхід для аналізу сучасних явищ та процесів соціальної дійсності, не використовувати при цьому суб’єктивні та необґрунтовані оцінки. Студенти мають спиратися на такі головні наукові принципи соціологічного пізнання, як об’єктивність, системність, історичність, звернення до практики. Саме вони є засадничою умовою отримання об’єктивної соціологічної інформації, сприяють адекватному самостійному й творчому осмисленню та оцінюванню студентами реальних суспільних протиріч, розвитку у них соціологічного мислення в цілому.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗРАЗОК ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО БІЛЕТУ	\|	Методичні вказівки до виконання рефератів, есе, доповідей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.