• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Показники якості води

Домішки в природних і стічних водах можуть бути в зваженому, колоїдному або розчиненому станах, причому кількість окремих домішок у воді визначають її властивості. Домішки в зваженому стані становлять собою нерозчинні у воді суспензії й емульсії.

Домішки в колоїдному стані становлять собою гідрофобні і гідрофільні органічні і мінеральні колоїдні частинки. Колоїдні частинки можуть бути природного й антропогенного походження, як, наприклад, нерозчинні форми гумусових речовин, віруси та ін., що за своїми розмірами близькі до колоїдних домішок.

Концентрація окремих домішок у воді визначає її склад і властивості, тобто якість води. Розрізняють фізичні, хімічні, біологічні і бактеріологічні показники якості води [58].

Фізичні показники характеризуються як загальносанітарні і можуть бути наступними.

Зважені речовини утримуються в природних і стічних водах. Вони можуть бути мінерального й органічного походження. Ці речовини характеризують наявність у воді частинок піску, глини, мулу, планктону та ін. Залежно від розмірів окремих частинок і їхньої щільності зважені речовини можуть випадати у вигляді осаду, спливати на поверхню води або залишатися в зваженому стані.

Колірність води зумовлена присутністю у воді гумусових і дубильних речовин, жирів, органічних кислот та інших органічних сполук. Визначення колірності визначається колориметричним методом і виражається в градусах.

Запах і смак води зумовлені розчиненими солями, газами, органічними сполуками, що утворюються в процесі життєдіяльності водних організмів. Відповідно до походження запахів їх поділяють на природні і штучні. Визначення запаху і смаку визначається органолептично.

Хімічні показники умовно поділяють на п’ять груп: головні іони, розчинені гази, біогенні речовини, мікроелементи, органічні речовини. Для визначення цих показників використовуються хімічні методи аналізу.

Головні іони. Найбільш розповсюджені в природних водах аніони: НСО3-, SO42-, C1-,CO32-, HSiО3і катіони Na+, Ca2+, Mg2+, K+, Fe2+. Вміст головних іонів у прісних водах становить 90-95% від загального солевмісту. У виробничих стічних водах їх вияв може бути дуже різноманітним: це іони вісмуту, кобальту, нікелю, миш’яку та інших важких металів.

Розчинені гази. Серед них певне значення мають кисень, діоксид вуглецю, сірководень та ін. Вміст кисню у воді поверхневих водойм визначається надходженням його з повітря та внаслідок фотосинтезу. У зимовий період концентрація кисню у водоймах різко зменшується через відсутність реаерації й у зв’язку із надходженням тільки підземних вод, що майже не містять кисню. Розчинність кисню у воді залежить від температури води.

Діоксид вуглецю знаходиться у воді як у розчиненому вигляді, так і у формі вугільної кислоти. Основним джерелом діоксиду вуглецю в поверхневих водах є біохімічні процеси розпаду органічних речовин, а також він потрапляє у водойми з підземними водами. Концентрація діоксиду вуглецю у воді залежить від вмісту солей, рН, температури та ін.

Сірководень у природних водах зустрічається органічного (продукт розпаду органічних сполук) і неорганічного (розчинення мінеральних солей) походження. Наявність сірководню у воді додає їй неприємного запаху, сприяє корозії металу.

Біогенні речовини. До цієї групи належать сполуки, необхідні для життєдіяльності водневих організмів. Це, насамперед, мінеральні й органічні сполуки азоту, а також фосфору.

Органічні форми азоту представлені білками і продуктами їхнього розпаду, і надходять вони у водні об’єкти з очищеними стічними водами. Неорганічні з’єднання азоту NH₄ ⁺, NO₂ -, NO₃-можуть утворюватися при розкладанні органічних сполук або ж надходять у водойми з атмосферними опадами, під час вимивання добрив із ґрунту. Проміжною формою окислювання амонійного азоту в нітрати NO₃ – є нітрити NO₂-.

Важливим біогенним елементом є фосфор. У природних водах сполуки фосфору присутні в невеликих концентраціях й істотно впливають на водну рослинність.

Мікроелементи. Це такі елементи, вміст яких у воді становить менше 1 мг/л. Мікроелементи в природних водах можуть знаходитися у вигляді іонів, молекул, колоїдних частинок, суспензій, входити до складу мінеральних і органічних комплексів. У питній воді важливе гігієнічне значення мають сполуки йоду і фтору.

Органічні речовини. У природних водах вони бувають у вигляді гумусових сполук, що утворюються під час розкладання рослинних залишків.

Для характеристики ступеня забруднення води органічними сполуками застосовують такі непрямі методи, як окислюваність води і біохімічне споживання кисню.

Окислюваність води – кількість кисню, необхідна для окислювання домішок у певному об’ємі. Залежно від застосовуваного окислювача розрізняють перманганатну і біхромантну окислюваність.

Ступінь забруднення води органічними сполуками виражається кількістю кисню, необхідного для їхнього окислювання мікроорга­нізмами в аеробних умовах, і зветься біохімічною потребою в кисні (БПК). Повним БПК вважається кількість кисню, необхідного для окислювання органічних речовин до початку процесів нітрифікації. У лабораторних дослідженнях поряд з повним БПК визначається біохімічна потреба в кисні протягом 5 діб – БПК₅. Для побутових стічних вод (без істотної домішки виробничих) іноді вважається, що за повну біохімічну потребу в кисні можна прийняти БПК₂₀. Кількість кисню, що витрачається для окислювання амонійного азоту до нітритів і нітратів, при визначенні БПК не враховується.

Активна реакція води є показником лужності або кислотності, кількісно вона характеризується концентрацією водневих іонів. Для нейтральної води рН = 7, для кислої – менше 7 і для лужної – більше 7. Активна реакція природних вод звичайно варіюється в межах 6,5 – 8,5 рН, стічних вод коливається у великих межах, залежно від походження. Активна реакція води визначається за допомогою рН-метра.

Біологічні показники якості води головним чином належать до природних вод. Основні з них гідробіонти і гідрофлора. Гідробіонти поділяються на планктон – мешканців, що перебувають у товщі води від дна до поверхні. Гідрофлора водних об’єктів визначається макро- і мікрофітами. До першого належить вища водна рослинність, а до других – водорості.

При відмиранні і розкладанні макрофітів вода збагачується органічними речовинами, погіршуючи органолептичні показники якості води. Мікрофіти не тільки поглинають вуглекислоту, але й продукують кисень.

Бактеріологічні показники якості води характеризують нешкідливість води щодо присутності хвороботворних мікро­організмів.

Важливим бактеріологічним показником є вміст бактерій групи кишкової палички в 1 л води, що визначає величину колі-індексу. Найменший об’єм води (у мл), що припадає на одну кишкову паличку, називається колі-титром.

Визначення санітарно-бактеріологічних показників здійснюється мікробіологічними методами.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. Абсолютні показники фінансової стійкості
3. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Аналіз ритмічності та якості виробництва
6. Аналіз структури та якості кредитного портфеля
7. Аналіз якості виробничої інформації
8. Аналіз якості обігового капіталу
9. Аналіз якості продукції
10. Аналіз якості продукції та робіт
11. Аналітичні показники динаміки та прийоми їх обчислення
12. Аналітичні показники ряду динаміки.

Переглядів: 3402