• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Аналіз структури та якості кредитного портфеля

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними факторами кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Структурний аналіз кредитного портфеля передбачає дослідження його структури в розрізі груп ризику, рівня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментацію кредитного портфеля.

Особливу увагу, як ми вже визначили раніше, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 6 липня 2000 р. затверджено «Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), за наданими гарантіями та поручительствами.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносять до таких категорій:

Рис. Категорії кредитів за ступенем ризику

Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

¨ добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються у встановлені строки, та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

¨ слабким — якщо термін прострочення заборгованості за кредитом та відсотками становить не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

¨ недостатнім — якщо термін прострочення заборгованості за кредитом та відсотками становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями і може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, у тому числі застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.

За строком використання позики поділяються на:

Ø строкові;

Ø безстрокові (до запитання).

Строкові — це позики надані на визначений у договорі строк. У свою чергу, вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування. Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Аналізуючи структуру короткострокових кредитів потрібно виділяти такі групи кредитів:

Ø до одного місяця;

Ø від одного до трьох місяців;

Ø від трьох до шести місяців;

Ø від шести місяців до одного року.

Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату облад­нання, на поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються на:

Ø кредити зі строком використання від одного до двох років;

Ø кредити зі строком використання понад два роки.

Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.

Слід зазначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові належать до групи довгострокових кредитів.

Кредити до запитання (безстрокові) — це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути повернені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно.

За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів:

Ø стандартні;

Ø пролонговані;

Ø прострочені;

Ø безнадійні.

Стандартні — це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу сплачуються вчасно без прострочення платежу.

Пролонговані, або відстрочені, кредити — це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк.

Прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором минув, а позикові кошти не повернені позичальником.

Аналізуючи кредитний портфель у розрізі цих груп, необхідно особливу увагу звернути на питому вагу прострочених та пролон­гованих позик.

Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна розділити на такі групи:

Ø кредити юридичним особам державної форми власності;

Ø кредити юридичним особам змішаної форми власності (акціонерні товариства та інші з державною участю);

Ø кредити юридичним особам з недержавною формою власності, у тому числі:

— акціонерним товариствам;

— приватним підприємствам;

— кооперативним підприємствам;

— спільним підприємствам та ін.;

Ø кредити фізичним особам;

Ø міжбанківські кредити.

У процесі аналізу кредитного портфеля треба визначити питому вагу міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання цього коефіцієнта вважається позитивним явищем з погляду зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

За наявністю та характером забезпечення виділяють:

Ø забезпечені (ломбардні) позики;

Ø незабезпечені (бланкові) позики.

Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.

Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; передання вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.

Аналізуючи структуру кредитного портфеля, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.

Аналіз можна продовжувати в напрямку більш глибокого вивчення структури за видами забезпечення (застава майна позичаль­ника, гарантія або поручительство, договір страхування тощо) та за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик, способами їх погашення, цілями кредитування тощо.

Після вивчення структури кредитних вкладень, їх слід проаналізувати з погляду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кредитної діяльності в цілому.

Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками.

До методів, які знижують кредитний ризик, можна віднести:

¨ лімітування кредитів;

¨ диверсифікація кредитних вкладень;

¨ вивчення та оцінка кредитоспроможності позичальника;

¨ вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення за виданими кредитами;

¨ контроль та оперативність під час стягнення боргу;

¨ страхування кредитних операцій;

¨ видача кредитів на консорціумній основі;

¨ використання плаваючої процентної ставки;

¨ облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району, країни);

¨ використання теорії зважених ризиків.

Якісна оцінка кредитного портфеля націлена насамперед на те, щоб максимально знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може призвести його до банкрутства.

Для оцінки якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:

· коефіцієнт покриття класифікованих позик;

· питома вага зважених класифікованих позик;

· коефіцієнт проблемних позик;

· коефіцієнт збитковості позик.

Перелічені показники варто проаналізувати в динаміці, з’ясувати їх зміни, причини погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає виявити тенденції погіршення фінансового стану та визначити способи збільшення економічної ефективності кредитних операцій.

Коефіцієнт покриття класифікованих позик (К_п.кл.п) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (П_зв.кл) до власного капіталу (ВК):

Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем та свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.

Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (Ч_к.п) розраховується як співвідношення зважених класифікованих позик (П_зв.кл) до загальної суми позик (П):

Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт.

Коефіцієнт несплачених позик (К_н.п) розраховується як співвідношення позик із простроченою виплатою відсотків та основної суми (П_пр) до загального обсягу позик (П):

Цей коефіцієнт показує ту частину позик у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та ту, яка не була погашена в строк. Високий відсоток свідчить про погіршення кредитної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період означає можливі значні збитки в перспективі.

Коефіцієнт збитковості позик (К_зб) розраховується як співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період (З_п) до середнього залишку заборгованості за кредитами (П), або до загального обсягу позик:

Коефіцієнт збитковості визначає частину позик, які за певний період призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики повернення допустимого рівня ризику.

Аналіз кредитних операцій повинен проводитися і в напрямку оцінки рівня захищеності від можливих втрат. Чим гірші показники якості кредитів з погляду кредитного ризику, тим більшим має бути рівень їх захищеності.

Для оцінки цього рівня використовують такі показники:

¨ коефіцієнт забезпеченості позики;

¨ коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів;

¨ коефіцієнт захищеності позики від втрат сумою резерву;

¨ коефіцієнт покриття збитків за рахунок резерву;

¨ ступінь повноти формування резерву;

¨ коефіцієнт покриття позик власним капіталом.

Коефіцієнт забезпеченості позик (К_з.п) являє собою співвідношення забезпечення кредитів (застава, гарантії, страхування тощо) (З_к) і загальної суми кредитів (П):

Цей показник характеризує рівень захищеності банку від втрат за позиками за рахунок зовнішніх факторів, таких як гарантії, застава майна, страхування, поручительство.

Коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів (К_з.зб) розраховується як відношення кредитного забезпечення (З_к.зб) за збитковими позиками (З_к.зб) до списаних кредитів за аналізований період (С_п):

Цей коефіцієнт свідчить про рівень захищеності банку від збитків за позиками з урахуванням тенденції збитковості кредитного портфеля, яка склалася.

До внутрішніх факторів захисту кредитного портфеля від мож­ливих збитків належить створення резервів, яке дає змогу захистити банк від можливих збитків у разі неповернення кредитів. Рівень такої захищеності від втрат аналізується за допомогою коефіцієнтів:

¨ коефіцієнта захищеності позик сумою резерву;

¨ коефіцієнта покриття збитків за рахунок резерву.

Коефіцієнт захищеності позик сумою створеного резерву (К_зах) розраховується як відношення резервів на покриття збитків за позиками (Р_зб) до загальної суми позик (П):

Коефіцієнт покриття збитків за позиками (К_п.зб) розраховується відношенням резервів на покриття збитків за позиками (Р_зб) до збиткових позик (П_зб):

Ступінь повноти формування резерву (К_п) розраховується як відношення фактично створеного резерву (Р_ф) до розрахункової суми резерву (Р_р) виходячи з кредитного ризику:

Коефіцієнт покриття позик власним капіталом (К_з.к) розраховується відношенням власних коштів банку (В_к) до загальної суми позик (П):

Цей коефіцієнт показує, яка частина кредитного портфеля фінансується за рахунок власного капіталу. Зростання даного коефіцієнта свідчить про посилення захищеності кредитів власним капіталом.

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
3. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
4. SWOT-аналіз у туризмі
5. SWOT-аналіз.
6. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
7. V. Нюховий аналізатор
8. АВС (XYZ)-аналіз
9. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
10. Адаптивні організаційні структури управління.
11. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад
12. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі

Переглядів: 2184