• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості аварій і катастроф на радіаційно-небезпечних об’єктах.

Враховуючи трагічні наслідки аварії Чорнобильської станції, Верховна Рада України 14 січня 1998 року прийняла Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань". Цей Закон спрямований на забезпечення захисту життя, здоров’я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань, спричинених практичною діяльністю, також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і відшкодування шкоди. Він також визначає основні терміни, які вживаються у сфері радіаційної безпеки.

Ефективна доза опромінення - розрахункова доза опромінення людини, яка враховує вклади ефектів опромінення різних органів і тканин людини на стан її здоров’я у цілому.

Опромінення - вплив на людину іонізуючого випромінювання, яке може бути зовнішнім опроміненням внаслідок практичної діяльності від джерел іонізуючого випромінювання, за винятком професійного і медичного опромінення, та опромінення, зумовленого природним радіаційним фоном.

Природний радіаційний фон - опромінення, зумовлене технічним випромінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів, природно розподілених у землі, воді, повітрі та інших елементах біосфери.

Основна дозова межа опромінення - максимально допустимий рівень індивідуальної ефективної дози опромінення людини, встановлений цим Законом, перевищення якого вимагає застосування заходів захисту людини. Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта (1 мЗ) ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об’єктів, на яких здійснюється практична діяльність, введених в експлуатацію після набрання чинності цим Законом, не повинна перевищувати 20 мілізівертів (мЗ) ефективної дози опромінення на рік, при цьому допускається її збільшення до 50 мЗ за умови, що середньорічна доза опромінення протягом п’яти років підряд не перевищує 20 мЗ. Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об’єктів, на яких здійснюється практична діяльність, введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом не повинна перевищувати 50 мЗ ефективної дози опромінення за будь-які 12 місяців роботи підряд.

Заходи щодо укриття людей застосовуються, якщо протягом перших десяти діб очікувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5 м3

Тимчасова евакуація людей здійснюється, якщо протягом не більш як одного тижня ефективна доза опромінення може досягти рівня 50 мЗ.

Йодна профілактика застосовується, якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопиченого в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 мілігрей.

Радіаційну аварію визначають як раптову ситуацію на радіаційно-небезпечному об’єкті, наслідком якої може стати зовнішня дія іонізуючих випромінювань на персонал та населення, а також опромінення внаслідок попадання всередину організму радіаційних речовин в дозах, які перевищують норми радіаційної безпеки. При радіаційно-ядерній аварії відбувається втрата контролю над ланцюговою ядерною реакцією і виникає реальна загроза самочинної ланцюгової реакції.

За ймовірністю виникнення і наслідками аварії ядерних реакторів поділяються на проектні і запроектні.

Проектні аварії – це імовірні ситуації, на усунення яких проектом передбачені певні засоби та конструктивні елементи, при цьому не відбувається значного переопромінення персоналу і окремих груп населення. Запроектні аварії приводять до значного руйнування активної зони реактора (> 20% твелів). Внаслідок цього відбувається переопромінення персоналу та населення і значне забруднення навколишнього середовища.

За межами поширення радіаційних речовин і радіаційними наслідками аварії поділяються на три типи:

1. Локальна аварія- це аварія, радіаційні наслідки якої обмежені однією спорудою і при якій можливе опромінення та забруднення споруд вище рівнів, які передбачені Законом.

2. Місцева аварія - радіаційні наслідки обмежуються спорудами і територією АЕС і при якій можливе опромінення персоналу та забруднення споруд вище рівнів, які передбачені Законом.

3. Загальна аварія - радіаційні наслідки розповсюджуються за межі території АЕС і приводять до опромінення населення і забруднення оточуючого середовища вище встановлених Законом рівнів.

Найбільш небезпечні за своїми наслідками аварії з руйнуванням реактора, які виникають внаслідок теплового вибуху. Як показує трагічний досвід Чорнобиля, після вибуху сталася загроза опромінення людей як продуктами радіаційної хмари так і безпосередньо пронизуючою радіацією.

Радіаційна обстановка, яка складається при аваріях на атомних електростанціях може відрізнятися одна від іншої, що зумовлено видом реакторів. Водо-водяні енергетичні реактори - ВВЕР-1000 (Запорізька АЕС) вважаються більш надійними і безпечними, ніж реактори типу РВПК-1000 (Чорнобильська АЕС) тому, що у таких реакторів вода є і теплоносієм, і уповільнювачем нейтронів. Уповільнювачем нейтронів в реакторах РВПК-1000 є графіт який, згораючи перетворив зруйнований реактор Чорнобиля на саморегулюючу "вулканічну систему".

Слід зазначити, що основними ушкоджуючими факторами при радіаційних аваріях є:

- дія зовнішнього опромінення (гамма- і рентгенівське випромінювання, бета- і гамма- випромінювання, гамма-нейтронне випромінювання та інші);

- внутрішнє опромінення від радіонуклідів, що потрапили до організму людини (основними є альфа- і бета- випромінювання);

- сполучена радіаційна дія як за рахунок зовнішніх джерел випромінювання, так і за рахунок внутрішнього опромінення;

- комбінована дія як радіаційних, так і нерадіаційних факторів (механічна або термічна травма, хімічний опік, інтоксикація тощо).

Чорнобильську аварію від ядерного вибуху відрізняє кількісний та якісний склад радіонуклідів. Згідно з офіційними джерелами в атмосферу було викинуто близько 63 кг радіоактивних речовин. Як відомо, при ядерному вибуху від 2 до 3% радіаційного пилу припадає на J¹³¹ (період напіврозпаду 8 діб). У той же час, на ЧАЕС цей показник складав (за різними джерелами) від 40% до 80%.

Через 2-3 місяці після аварії основними джерелами внутрішнього опромінення став стронцій-90 (період напіврозпаду 29 років, вражає кісткову тканину) цезій-137 (період напіврозпаду 30 років, вражає кишківник), плутоній-239 (період напіврозпаду 24360 років, вражає легені).

Оскільки аварія реактора РВПК-1000 своєрідна (саморегулююча "вулканічна система"), а заходи по її ліквідації нетрадиційні (засипано 5500 тонн піску, цегли, доломіту, свинцю, 70 тонн борної кислоти), то фізико-хімічний склад радіонуклідів виявився не зовсім звичайним. Це насамперед оксиди і карбіди деяких важких металів, які практично не змиваються водою ні з поверхні рослин, ні з поверхні ґрунту.

Радіаційні опади внаслідок гасіння пожежі були як пилового, так і парового характеру. В залежності від тривалості випадання опади поділяються на:

1. Локальні (місцеві) - в основному складаються з короткоживучих ізотопів і випадають в перші 20 діб.

2. Напівлокальні - в основному випадають у продовж 1-2 місяців.

3. Глобальні - випадають 7-10 років. Основна маса їх - триваложивучі ізотопи.

Всі разом вони утворили різні зони радіаційного забруднення.

Перша зона, або зона відчуження. (Територія, з якої проведено евакуацію населення у 1986 році). Рівні радіаційного забруднення перевищують 20 млР/год..

Друга зона, або зона безумовного (обов’язкового) відселення. Ефективна еквівалентна доза опромінення людини може перевищувати 0,5бер (5мЗ) на рік дози, яку б вона отримала в доаварійний період.

Третя зона - зона гарантованого (добровільного) відселення. Еквівалентна доза опромінення людини 0,1 - 0,5 бер (1-5 мЗ) на рік.

Четверта зона - зона посиленого радіологічного контролю. Ефективна еквівалентна доза в такому випадку не повинна перевищувати 0,1 бер (1 мЗ) на рік поверх дози доаварійного періоду.

Потужність дози опромінення при аваріях на АЕС знижується значно повільніше ніж при ядерних вибухах, що відображено в таблиці 12.

Таблиця 12.

Зниження рівнів радіації на місцевості в залежності від часу

Особливістю є й те, що після ядерного вибуху на сліді радіаційної хмари визначається певна математична закономірність, яка визначає що при кожному семикратному збільшенні часу рівні радіації на місцевості зменшуються в 10 разів. Такої закономірності після аварії на ЧАЕС не існує.

Актуальним залишається вплив радіоактивного опромінення на здоров’я людини. На важкість проявів впливає ряд факторів – тривалість дії опромінення, отримана доза, місце знаходження людини. Умовно визначають наступні рівні:

Перший рівень. Виникнення хронічної або гострої форми променевої хвороби. Розвивається при перебуванні у безпосередній близькості від реактора або у радіаційно-забруднених місцях. Це так званий соматичний ефект (або нестохастичний).

Другий рівень. Розвиток генетичних порушень: хромосомні аберації (зміна числа або структури хромосом) і мутації в самих генах. Це генетичний або стохастичний ефект.

Третій рівень. Найбільш складний і суперечливий, який пов’язаний з важливою теоретичною проблемою сучасної радіобіології - пороговим значенням дози (як вважають деякі вчені це доза, яка мовби не шкодить живим організмам). Однак в останні роки значна частина вчених схиляється до того, що навіть найменша доза опромінення шкідлива. Ряд українських вчених (Д.М. Гродзінський, М.Я. Співак) звертають увагу на те, що після Чорнобильській трагедії значно зріс рівень захворювань, які пов’язані з порушенням ендокринного балансу та пошкодженням імунної системи. Послаблення імунітету, як опосередкований наслідок радіації, має місце у багатьох мешканців, які проживають на забруднених територіях.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
6. Аварії і катастрофи на транспорті.
7. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах.
8. Аварії на радіаційно-небезпечних об’єктах
9. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах.
10. Аварійне та довгострокове прогнозування хімічної обстановки
11. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
12. Аварійно-рятувальні служби

Переглядів: 723