ФІФО ( “Перший вхід, перший вихід”)

Суть методу полягає в тому, що матеріали мають списуватися за цінами придбання відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження. Цей метод має два варіанти. Перший ( передбачає ведення обліку залишків партій товарів після кожного їх відпуску – постійна система обліку). Цінності обліковують за ціною партії придбаних товарів до повного їх списання.

Після списання товарів першої партії облік списання ведуть за ціною кінцевого залишку матеріалів – періодична система. Вартість списаних протягом місяця цінностей визначають так: вартість на початок місяця плюс вартість надходження мінус вартість на кінець місяця. Вартість кінцевого залишку вимірюється у цінах останнього по часу надходження.

Тут слід зауважити, що в залежності від обраної системи обліку виробничих запасів ( постійної чи періодичної) ціна списання запасів відрізнятиметься, хоча методика визначення ціни, подана вище є однаковою для двох систем . Справа у тому , що за постійною системою матеріали мають списуватися за цінами придбання відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження, тому залишки запасів у цьому випадку визначаються після кожного списання запасів впродовж місяця і оцінюються за ціною останнього надходження. За періодичною системою залишки запасів визначаються лише наприкінці періоду (місяця), тому в цьому випадку ціна списання запасів впродовж цілого місяця буде однаковою.

Проведемо оцінку списання сировини за методом ФІФО:

А) за періодичною системою обліку:

Оцінюємо кінцевий залишок сировини 30 ц по ціні останнього надходження 30 грн на суму 900 грн ( 30х30 = 900);

Отже, вартість списаної сировини становитиме:

((200+500+660+300) – 900) = 760 грн;

При цьому ціна списання становитиме : 760 : 40 = 19 грн.

Примітка: щоб перевірити, чи вірно здійснено списання, необхідно співставити суму початкового залишку та усіх надходжень із сумарною сумою списання та сумою залишку на кінець місяця. В нашому випадку:

(200+500+660+300) = ( 900+760), тобто 1660=1660

Б) За постійною системою обліку:

Станом на 5.03 :

Залишок - 15 ц : ( (10+20)-15)) оцінюємо за ціною останнього надходження 25 грн: (15х25=375 грн);

Вартість списання в такому випадку становитиме:

(200+500) – 375 = 325 грн;

Таким чином ціна списання сировини станом на 5.03 буде:

325:15=21,66 грн.

Станом на 25.03:

Залишок – 30 ц : ((10+20-15+30+10)-25 ) оцінюємо за ціною останнього (до дати списання) надходження 30 грн: (30х30 =900 грн);

Вартість списання у цьому випадку становитиме:

(200+500-325+660+300) – 900 = 435 грн;

Ціна списання сировини станом на 25.03 буде:

435:25 = 17,40 грн.

Отже перевіримо:

(200+500+660+300)= (325+435+900), тобто 1660=1660

Метод нормативних затрат:

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Отже, суть цього методу у тому, що на підприємстві встановлюються нормативні облікові ціни, якими впродовж місяця користуються для оцінки списання запасів. Наприкінці місяця обчислюють ціну, виходячи з фактичних витрат, встановлюють розмір відхилень і проводять корегуючі записи.

Якщо у нашому прикладі встановити постійну ціну 25 грн., то списана сировина за місяць буде оцінена у сумі 1000 грн (40х25). Фактична ж собівартість сировини наприкінці місяця становитиме:

(200+500+660+300) : ( 10+20+30+10) = 22,73 грн.

Отже, наприкінці місяця потрібно зменшити ціну списаної сировини на 2,27 грн, а всього на суму : 2,27х40 =90,80 грн. Цей запис робиться червоним сторно. Якщо ж фактична собівартість сировини вийде вищою, то на суму цього перевищення здійснюють додаткових запис.

Слід зауважити, що цей метод зручний у користуванні, бо дає можливість здійснювати оцінку матеріалів під час їх руху, проте за постійної системи обліку запасів, це неприйнятно. Окрім цього, якщо облікова політика підприємства передбачає постійний контроль за формуванням собівартості готової продукції, то цей метод тут не є прийнятним та виправданим.

Оцінка за методом ціни продажу.

Оцінка за цінами продажу використовується підприємствами роздрібної торгівлі. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на реалізовані товари.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Приклад	\|	Первинний облік виробничих запасів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.