Місце розташування, розміри і структура щитовидної залози.

У людини щитовидна залоза парна – вона складається з двох часток і перешийка і розташована на рівні гортані. Маса залози в людини складає 16-23 г, кожна частка має довжину 5 см і ширину 2 см, ширина перешийка 1 см. Щитовидна залоза має велику кількість судин і нервових волокон, що є галузями блукаючого і симпатичного нервів.

Щитовидна залоза складається з окремих фолікулів, стінки яких утворені одним шаром клітин кубічного епітелію. Ці клітини мають секреторну функцію, і їх називають ацинарними. Діаметр їх у середньому складає 0,15 мм. 20-40 фолікулів утворять часточку, а часточки складають частки щитовидної залози. Кожен фолікул обплетений густою мережею капілярів і лімфатичних судин.

Щитовидна залоза поглинає великі кількості йоду. Організм людини містить 20-50 мг йоду, з них близько 10 мг знаходиться в щитовидній залозі. Вміст неорганічного йодиду в крові в 25 разів менший, ніж в ацинарных клітинах: воно складає 1 мкг у 100 мл плазми. Організму людини потрібно протягом доби 50-75 мкг йоду, а одержує він з їжею близько 150 мкг.

Гормони щитовидної залози. Йод є складеним елементом будь-якого гормону щитовидної залози. Метод радіоавтографії дав можливість простежити шлях синтезу цих гормонів. В ацинарных клітинах синтезується білок тиреоглобулин, що складається з чотирьох субодиниць, що включають амінокислоту тирозин. Тиреоглобулин виділяється в порожнину фолікула. Включення йоду йде на рівні субодиниць, при цьому тирозин перетворюється в монойодтирозин і дийодтирозин. За допомогою спеціальних ферментів відбувається реакція конденсації вільного дийодтирозина і зв’язаного дийодтирозина, у результаті чого утвориться тетрайодтиронин, що і називають тироксином. Якщо конденсується вільний монойодтирозин зі зв’язаним дийодтирозином, утвориться трийодтиронин. А якщо конденсуються вільний і зв’язаний монойодтирозин, те утвориться дийодтирозин. У такий спосіб у щитовидній залозі розрізняють 4 види йодвмісних речовин: монойодтирозин, дийодтирозин, трийодтиронин, тетрайодтиронин, чи тироксин. Однак гормональною активністю володіють тільки два останніх з’єднання. Усі гормони щитовидної залози знаходяться в зв’язаному стані і звільняються з білка тиреоглобулина за допомогою спеціальних ферментів. Здатність до нагромадження гормону усередині фолікула є пристосувальним механізмом до різних умов існування організму при відсутності йоду в їжі. Запасів гормону у фолікулах щитовидної залози вистачає на 10 тижнів.

Рис.52. Щитовидна і вилочковая железа;
1– зовнішній вигляд; 2 – структура щитовидної залози.

У плазмі гормон циркулює у виді неміцного з’єднання із специфічним білком глобуліном і лише мала його частина зв’язується з білком альбуміном. Найбільш швидкою і найбільш короткочасною дією володіє трийодтиронин. Припускають, що в тканинах з цих двох гормонів (тироксин і трийодтиронін) утворюються різні їх похідні, що мають специфічність дії: Одні з них стимулюють обмін речовин, інші впливають на обмін холестерину і т.д.

Тиреоїдні гормони змінюють проникність різних мембран, у тому числі і митохондріальних і сприяють збільшенню вмісту в клітинах окислювально-відновних ферментів.

Регуляція функцій щитовидної залози. Специфічними регуляторами діяльності щитовидної залози є йод, сам гормон щитовидної залози і ТТГ. Йод у малих дозах збільшує секрецію ТТГ, а у великих дозах пригнічує її. Щитовидна залоза знаходиться також під впливом центральної нервової системи, зокрема кори головного мозку. Видалення кори викликає структурні зміни в щитовидній залозі. Однак механізм передачі впливів кори невідомий. Усі клінічні спостереження говорять про тісний зв’язок функції симпатичної системи і щитовидної залози, але з’ясувати експериментально механізм цих взаємодій дотепер не вдалося. Цілий ряд речовин пригнічує функцію щитовидної залози. До них відносяться такі харчові речовини, як капуста, бруква, турнепс. Антитиреоїдними властивостями володіють різні лікарські речовини: саліцилати, сульфамідні препарати та ін. Усі ці речовини перешкоджають або поглинанню йоду, або синтезу з нього гормонів.

Вплив гормонів щитовидної залози на функції організму.Гормони щитовидної залози роблять той чи інший вплив на діяльність всіх органів організму.

Одним з найбільш яскравих ефектів дії гормонів щитовидної залози є їх вплив на обмін речовин. Уведення гормону завжди супроводжується збільшенням споживання кисню, а видалення щитовидної залози – його зниженням. Відповідно, у першому випадку підвищується, а в другому знижується основний обмін. Через 10 тижнів після видалення щитовидної залози основний обмін падає на 25-40%. При введенні гормону підвищується обмін, збільшується кількість енергії, що звільняється, підвищується температура тіла. Гормон щитовидної залози збільшує швидкість засвоєння вуглеводів – глікогену і зменшує глікогеноутворюючу функцію печінки. Підсилюється мобілізація амінокислот. Знижуються запаси ліпідів у печінці, зменшується кількість холестерину в крові. Збільшується виведення води, кальцію і фосфору.

Гормони щитовидної залози викликають підвищену збудливість, дратівливість, безсоння, емоційну неврівноваженість.

Рис.53. Базедова хвороба.

Виражені зміни спостерігаються в системі органів кровообігу: збільшуються хвилинний об’єм, кровотік, частота серцебиття. Тиреоїдний гормон необхідний для овуляції, він сприяє збереженню вагітності, регулює функцію молочних залоз.

Ріст і розвиток організму також регулюються щитовидною залозою: зменшення її функції викликає зупинку росту. Тиреоїдний гормон стимулює кровотворення, збільшує секрецію шлунка, кишковика і секрецію молока у тварин.

Гипер- і гіпофункції щитовидної залози. Гіперфункція служить причиною захворювання, називаного экзофтальмічним зобом. У континентальній Європі її називають хворобою Базедова. У жінок вона зустрічається в 6-15 разів частіше, ніж у чоловіків.

Припускають, що підвищена кількість гормонів щитовидної залози підсилює дію норадреналіна, виділюваного закінченнями симпатичної нервової системи.

Основні симптоми захворювання – зоб, екзофтальм, збільшення обміну речовин, частоти скорочень серця, підвищена пітливість, рухова активність, дратівливість, швидка стомлюваність. Зоб утвориться за рахунок дифузійного збільшення щитовидної залози. Очні яблука виступають з орбіт, що називають екзофтальмом. Іноді очні яблука знаходяться навіть у стані підвивиху. Для хворих характерні швидкі реакції, що на короткий проміжок часу сприяє прояву творчої активності. Однак через швидку стомлюваність їх робочі можливості невеликі. Існують різні способи лікування людей, що страждають базедовою хворобою. Зараз методи лікування настільки ефективні, що важкі випадки захворювання зустрічаються досить рідко.

Гіпофункція щитовидної залози, що виникає в ранньому віці, до 3-4 років, викликає розвиток симптомів кретинізму. Це захворювання має різну природу. Найчастіше воно зустрічається в районах, де в їжі мало міститься йоду. Однак одиничні захворювання відзначаються й у районах, благополучних по йоду. З’ясовано, що в цих випадках мають місце генетичні дефекти. При цьому відповідно типу генного порушення блокується утворення гормону на тому чи іншому етапі його формування: може бути дефект йодзахоплюючої системи, чи порушене перетворення йодидів в органічну форму, чи не може здійснюватися конденсація йодтирозинів. В усіх цих випадках збудження пов’язане з відсутністю синтезу відповідних ферментів.

Рис.54 Кретини.

Кретини відстають і у фізичному й у розумовому розвитку.Вонимають надзвичайно характерний зовнішній вигляд: карликовий зріст, широке, глибоко запале перенісся, широко розставлені очі, з напіввідчиненого рота тече слина, зуби погані, чоло низьке, шкірні покриви блідо пофарбовані, кінцівки короткий, вигнуті, живіт роздутий, тупий вираз обличчя. Тривалість життя звичайно не перевищує 30-40 років. Лікування особливо ефективне в перші 2–3 місяці життя. У цьому випадку можна домогтися наступного нормального психічного розвитку. Якщо лікування починається в однорічному віці, то 40% вражених дітей залишаються на дуже низькому рівні психічного розвитку.

Гіпофункція щитовидної залози, що виникає в дорослому організмі, приводить до виникнення захворювання, називаного мікседемою. При цьому захворюванні знижується інтенсивність обмінних процесів (на 15-40%), знижується температура тіла, рідше стає пульс, падає кров’яний тиск, шкіра стає сухою, з’являється набряклість, волосся випадає, нігті ламаються, обличчя в хворих мікседемою бліде, безжиттєве, маскоподібне. Хворі відрізняються повільністю, сонливістю, поганою пам’яттю. Повільно прогресуюче захворювання, що при відсутності лікування приводить до повної інвалідності.

ПАРАЩИТОВИДНІ ЗАЛОЗИ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гормони аденогіпофіза, їх фізіологічне значення, механізм дії.	\|	Місце розташування, розмір і структура паращитовидних залоз.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.