Згідно зі ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності надає можливість власникові на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Володіння – це закріплення матеріальних благ за конкретними власниками – індивідуумами і колективами, фактичне утримання речі у сфері господарювання цих осіб.
Користування – це вилучення з речей їх корисних властивостей, які дають можливість задовольнити відповідні потреби індивіда чи колективу.
Розпорядження – це визначення власником юридичної або фактичної долі речі
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність зобов’язує.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Згідно зі ст. 320 ЦК власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом.
Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.