Право господарського відання – це право юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку господарську діяльність, тобто є суб’єктами підприємництва, похідне від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатись окремими видами майна за згодою власника.
Згідно зі ст. 136 ГК право господарського відання – це речове право суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
У ГК не перелічуються конкретні дії, що складають право господарського відання. Але до них можна віднести дії щодо ефективного використання майна, сировини, поліпшення обслуговування населення, що користується послугами цього суб’єкта господарювання, поліпшення умов праці працівників підприємства.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, головним чином здійснює функції контролю. При цьому він не має втручатись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Під час захисту права господарського відання застосовуються положення, передбачені для захисту права власності. Особливістю є те що суб’єкт, який здійснює діяльність на основі майна закріпленого за ним згідно правового титулу господарського відання, має право на захист своїх майнових прав не тільки від третіх осіб, але також від власника, який закріпив за ним це майно. На такому правовому титулі майно закріпляється за державними (ч. 3 ст. 73, ч.2 ст. 74 ГК), комунальними (ч. 3 ст.78 ГК), унітарними підприємствами, що діють з метою отримання прибутку.