Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення підприємницької діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відшкодування збитків – це відновлення майнового стану учасника господарських правовідносин за рахунок іншого суб'єкта – правопорушника.
Ця форма відповідальності передбачається як ГК (ст. 224 – 229), так і ЦК (ст. 623 – 624, гл. 82), а також численними законами.
Збитки – це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення підприємницької діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
· вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
· додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
· доодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Розмір неодержаного доходу повинен визначатися з урахуванням розумних витрат, які управнена сторона повинна була б одержати, якби зобов'язання було виконано. При визначенні неодержаного доходу (упущеної вигоди) враховуються прийняті управненою стороною для її одержання заходи та зроблені з цією метою приготування;
· матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. На відміну від трьох перших різновидів збитків компенсація моральної шкоди не має загального характеру, а можлива лише у випадках, передбачених законом.