Основні етапи
| Особливості та характерні риси
| Основні представники
|
Політичні вчення Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Ассирія, Іран, Китай)
| Політична думка не виділилась в самостійну галузь знання, відображалась в міфологічній формі, панувало розуміння божественного походження влади.
| Хаммурапі, Соломон, Заратустра, Конфуцій, Лао-цзи, Шан Ян, Шен Бхай
|
Політичні вчення Древньої Греції і Древнього Риму
| Поступове звільнення політичних поглядів від міфологічної форми, відокремленість їх як відносно самостійної частини філософії.
Аналіз устрою держави, класифікація форм державної влади, визначення найкращої ідеальної форми управління.
|
Гомер, Піфагор, Геракліт, Демокріт, Протагор, Сократ, Платон, Аристотель, Лукрецій, Цицерон.
|
Політичні вчення середньовіччя
| Розвиток соціально-політичної думки в основному зусиллями релігійних діячів.
Роль релігії і держави в політиці.
| Аврелій, Августин Блаженний, Фома Аквінський.
|
Політичні вчення епохи відродження та Просвітництва
| Розвиток гуманістичних начал в політичній теорії звільнення її від теології.
Аналіз проблем прав та свобод людини, закону і держави, демократичного устрою суспільного життя.
|
Н.Макіавеллі, М.Лютер, Т.Мор, Т.Кампанела, Ж.Боден Т.Гоббс, Г.Гроцій, Дж. Локк.
|
Політичне вчення Нового часу
| Формування ліберальної політичної ідеології.
Обґрунтування необхідності розподілу влад.
Характеристика правової держави.
Формування концепції прав людини та громадянина
| Ш.Монтеск’є,
Ж.-Ж. Руссо,
К. Бонетан,
І.Бентам,
Е.Кант,
О.М. Радищев,
М.Г. Чернишевський.
|
Схема 1.1.