АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ТЕРМОМЕТРІЇ

У здорових тварин механізми терморегуляції забезпечують рівновагу між теплоутворенням і тепловіддачею, завдяки чому температура тіла підтримується постійною з деякими коливаннями (табл. 1), які залежать від фізіологічних і зовнішніх факторів.

Так, у самок дещо вища температура, ніж у самців, особливо в останні дні вагітності і в день родів (за винятком собак і верблюдів, у яких в день родів температура не підвищується); у тварин чистопородних, більш жвавого темпераменту, температура тіла також дещо вища порівняно з непородистими. Фізичне навантаження також призводить до тимчасового підвищення температури тіла, яка потім відновлюється до початкової протягом 10— 60 хв, а у верблюдів — 2,5—3 год

Якщо температура тіла вища меж максимальної норми, то тоді говорять про гіпертермію або гарячку, а якщо показники температури нижчі мінімальної норми, то таку зміну називають гіпотермією.

Гарячка (febris) являє собою своєрідну захисну реакцію організму на вплив патологічних факторів, що характеризується розладом терморегуляції і підвищенням температури тіла. При гарячці спостерігається порушення функцій усіх систем і органів: пригнічення тварини, навіть до сопорозного стану, озноб з ритмічним тремтінням м'язів тулуба (тремор), відчуття холоду, скуйовдже-ність волосяного покриву, нерівномірний розподіл температури шкіри — підвищення її у ділянці вух, основи рогів, носового дзеркальця і зниження на кінцівках. Підвищення температури викликає збільшення частоти пульсу і дихання, посилення серцевого поштовху і тонів серця, звуження периферичних судин, а з погіршенням стану серцева діяльність послаблюється, судини розширюються, збільшується їхня порозність, розвиваються застійні явища. У хворих із синдромом гарячки погіршується апетит, пригнічується секреція слинних, шлункових і кишкових залоз. У жуйних навіть легка гарячка супроводжується гіпотонією передшлунків, а при тяжкому перебігу може висихати вміст книжки. Погіршується робота нирок, зменшується виділення сечі, підвищується її щільність, у ній з'являється білок.

Таким чином, підвищення температури тіла впливає на функцію усіх органів і систем і є одним з провідних і типових симптомів гарячки, який дає змогу у її перебігу розрізняти три стадії. Перша — це стадія підвищення температури тіла (stadium incre-menti). Вона охоплює період підвищення температури до типової для даної гарячки (не обов'язково до максимальної). Темп підвищення температури тіла може бути швидким (від кількох годин до доби) і повільним (протягом кількох днів).

Наступна стадія — це стадія утримання температури тіла (stadium fastigii) — період, коли проявляються найбільш типові для гарячки патологічні зміни. Цю стадію характеризують і за висотою підвищення температури тіла, і за характером перебігу. На-кінець, настає стадія зниження температури (stadium decrementi) до норми, яке може перебігати швидко, протягом кількох годин — це критичне зниження (crisis), або повільно протягом кількох днів (lysis). Критичне зниження температури тіла супроводжується потінням, зниженням частоти пульсу та дихання, поліпшенням загального стану. Однак у деяких випадках температура тіла знову підвищується і тримається кілька днів. Це — несправжній або перерваний криз, який є свідченням поширення патологічного процесу. При критичному зниженні температури тіла внаслідок різкого розширення периферичних судин може розвинутися гостра судинна недостатність — колапс.

При несприятливому закінченні хвороби може бути період, коли температура то різко знижується, то знову різко підвищується. Це так званий період передсмертної боротьби — період агонії.

Літичне зниження температури тіла (lysis) спостерігається при більшості захворювань, що перебігають з явищами гарячки, і є ознакою поліпшення загально го стану тварин.

Стадія утримання температури тіла характеризується двома показниками: ступенем підвищення температури порівняно з максимальною нормою і характером добових її коливань.

За ступенем підвищення температури тіла розрізняють такі форми гарячки: субфебрильну (слабку), коли вона підвищується в межах до 1 °С вище максимальної нормальної температури (наприклад, у коня це в межах 38,6—39,5 °С); фебрильну (помірну) гарячку — підвищення температури до 2 °С; піретичну (грецьк. pyros — вогонь) або високу —до З °С; гіперпіретичну (дуже високу) — більш ніж на З °С порівняно з максимальною нормою. Суб-фебрильна гарячка спостерігається при бронхіті, фарингіті, гастриті, ентериті, міокардиті, гепатиті, нефриті, фебрильна — характерна для крупозної пневмонії, перикардиту, гострих респіраторних хвороб, а останні дві (піретична та гіперпіретична) бувають при септичних процесах і тяжко перебігаючих гострих інфекційних хворобах

Як у здорових тварин, так і в хворих з явищами гарячки, спостерігаються добові коливання температури тіла. Залежно від характеру цих коливань розрізняють п'ять основних типів гарячки: постійну, послаблювальну, переміжну, зворотну і атипову.

Постійна гарячка (febris continua) характеризується тим, що добові коливання підвищеної температури тіла не перевищують 1 °С (рис. 18) Так перебігають крупозна пневмонія у коней, злоякісна катаральна гарячка у великої рогатої худоби, септичні процеси.

Послаблювальна, або ремітуюча гарячка (febris remittens) характеризується високою температурою, добові коливання якої більші 1 °С, але до норми температура не повертається.

Переміжна або інтермітуюча (febris intermittens) відрізняється чергуванням періодів короткочасного підвищення температури понад 1 °С (параксизми) з періодами нормальної температури тіла (апірексії), які продовжуються 1—3 дні (рис. 19). Спостерігається при гбстрій катаральній бронхопневмонії. Виснажлива або гектична (iebris hectica) гарячка характеризується високим підвищенням температури з наступним зниженням її до норми або навіть нижче (рис. 20). Добові коливання температури досягають З—5 °С. Спостерігається такий тип гарячки при сепсисі, гнійних процесах.

Зворотна гарячка (febrys reccurens) характеризується правильним чергуванням (по кілька днів) періодів високого підвищення температури з періодами нормальної температури і навіть зниженої (рис. 21). Підвищення і зниження температури відбувається швидко, а добові коливання у період підвищення такі ж, як при постійній або послаблювальній гарячці. Такий тип гарячки може бути при пневмоніях, коли після кількаденного лікування антимікробними препаратами їхнє застосування припиняють і температура тіла знову, підвищується.

Атипова гарячка (febrys atypica) відрізняється різноманітністю добових коливань температури тіла без будь-якої закономірності.

Гарячки характеризують по тривалості перебігу. Залежно від цього розрізняють гарячки: ефемерні, гострі, підгострі та хронічні. Ефемерна гарячка продовжується від кількох годин до 1— 2 днів. Буває вона після введення вакцин, сироваток, транспортування тварин. Гостра гарячка продовжується до двох тижнів, під-гостра — 1—1,5 міс, хронічна — кілька місяців.

Гіпотермія — зниження температури тіла за межі мінімальної норми. Температуру, на 1 °С нижчу норми, називають субнормальною. Вона буває при низькій зовнішній температурі у старих, виснажених коней, після значних крововтрат, при застосуванні жарознижуючих засобів, розладах кровообігу, деяких аутоінтоксика-ціях (уремія). При поліпшенні годівлі, загального стану температура нормалізується. Стійке зниження температури тіла, яке має іноді тенденцію до подальшого зниження, зустрічається при післяродовій гіпокальцемії (родильному парезі) у високопродуктивних корів, при шлунково-кишкових хворобах у новонароджених телят,, поросят, у термінальну стадію перебігу багатьох хвороб.

Більш значне і різке зниження температури називають колапсом (лат. collabor — падаю). Зниження на 2 °С нижче мінімальної норми називають помірним колапсом, а на 3—4 °С — альгідним.

Крім зниження температури, колапс характеризується охолодженням усієї поверхні тіла, появою холодного липкого поту, блідістю з легкою синюшністю видимих слизових оболонок і різким погіршенням серцевої діяльності — частота пульсу збільшується, пульс малого наповнення, ледве відчутний при пальпації, чим і відрізняється від кризу, при якому, одночасно зі зниженням температури тіла, частота пульсу повертається до норми, загальний стан поліпшується. Найбільш типова картина колапсу спостерігається при розривах шлунка у коней, рубця і матки у великої рогатої худоби.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ	\|	Глава IV ДОСЛІДЖЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.