Вміст рухомих форм найважливіших мікроелементів у грунтах і водних джерелах поліської зони України поєднується з вмістом

Цих мікроелементів у кормах і організмі тварин (Судаков М. О. з співавторами, 1991).

До центральної геохімічної зони належать Черкаська та Полтавська області, південні райони Вінницької, Київської, Чернігівської, Сумської, а також північні райони Одеської, Харківської та Кіровоградської областей.

Південна зона включає Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку, Донецьку, Луганську області, південні райони Харківської, південні і центральні райони Кіровоградської та Одеської областей, Республіку Крим.

Грунти центральної і південної зон краще забезпечені мікроелементами, однак у них не вистачає засвоюваних форм цинку, кобальту, а в деяких місцевостях є надлишок марганцю, у солонцях і солончаках — бору. Марганець, як антагоніст йоду, зумовлює відносну йодну недостатність у тварин, а бор, будучи антагоністом кобальту та міді, поглиблює кобальтову й мідну недостатність і може викликати запалення кишечника (борний ентерит).

Вміст найважливіших мікроелементів у рослинах і кормах, які використовують для годівлі сільськогосподарських тварин в Україні, в основному відповідає вмісту рухомих форм мікроелементів у грунтах і водних формах, тому при діагностиці мікро-елементозів обов'язково аналізують їх якість, повноцінність раціонів з урахуванням кількості життєвонеобхідних мікроелементів.

Значна частина тварин біогеохімічних провінцій у тій чи іншій мірі пристосовуються до нестачі або надлишку мікроелементів у біосфері. В одних тварин спостерігається зниження продуктивності, а в інших, крім того, з'являються своєрідні симптоми мікро-елементозів. Захворювання можуть спричинятися нестачею в організмі як одного, так і кількох життєвонеобхідних мікроелементів ї тому розрізняють моногіпомікроелементози і полігіпомікроеле-ментози (Судаков М. О.).

У господарствах мікроелементози клінічно проявляються не в усіх тварин. Це залежить від видової та індивідуальної пристосованості тварин до умов зовнішнього середовища, їх віку й продуктивності. Симптоми мікроелементозів чіткіше виражені у стійловий період утримання, особливо взимку та ранньою весною.

При клінічному дослідженні тварин з метою діагностики мікроелементозів особливу увагу, за даними М. О. Судакова з співавторами, звертають на такі показники: зміни розвитку дорослих тварин; масу новонароджених; випадки народження мертвих, виродків, недорозвинених, без волосяного покриву тварин; стан волосяного покриву (затримка линяння, грива, чолка, своєрідна кучерявість, часткова депігментація волосся); стан шкіри і підшкірної клітковини (сухість, підвищена складчастість, гіперкератоз, явища мікседеми — слизовий набряк у міжщелепній ділянці у великої рогатої худоби, овець і нижньої частини шиї у поросят);

Зміни щитовидної залози — розміру, форми, консистенції, гістологічної структури; стан очей (западання — енофтальм, випинання — екзофтальм, помутніння рогівки); колір і вологість слизових оболонок; величину та консистенцію лімфатичних залоз; стан зубів (карієс, флюороз, деформація); зміни частоти серцевих скорочень; характер серцевих тонів.

Крім клінічного дослідження, вибірково досліджують кров обстежуваних тварин: визначають кількість еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, найважливіших макро- і мікроелементів, при можливості — вміст тироксину та трийодтироніну.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ	\|	Йодна недостатність у великої рогатої худоби і овець в більшості випадків проявляється симптомами, зумовленими зниженням функції щитовидної залози (див. главу XII).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.