У деяких випадках, якщо є на те підстави, доцільно провести бактеріологічне дослідження яйця.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПТАХІВ

Клінічними методами дослідження поставити діагноз у птахів значно важче, ніж у великих тварин. Для клінічного дослідження майже недоступні серцево-судинна, лімфатична й сечова системи, а при дослідженні органів дихання і травлення можна в основному застосовувати огляд і пальпацію. Багато незаразних та інфекційних хвороб птахів проявляються подібними симптомами й тому в таких випадках часто основне значення у встановленні діагнозу мають на перший погляд незначні зміни очей, гортані, зоба, клоаки та ін.

Щоб не пропустити при цьому важливих для діагностики симптомів хвороби, необхідно завжди при клінічному дослідженні дотримуватися визначеної послідовності. Після збору анамнезу рекомендується така схема клінічного дослідження птахів: а) загальний огляд; б) вибіркове дослідження, в) спеціальне, в тому числі лабораторне, дослідження.

Збір анамнезу об'єднує наступні основні питання: породний і віковий склад птахів; господарський напрямок використання і досягнуті показники несучості, добові прирости, якість яєць; годівля та водопій; система утримання птахів: у клітках, на вигулах, на незмінній підстилці, безвигульна, щільність посадки на 1 м² пташника, кількість птахів у секції, система вентиляції, температурний і світловий режими, забезпеченість годівницями і напувалками; захворюваність і загибель птахів; захворювання, які реєструють у господарстві, заходи щодо їх діагностики, лікування і профілактики; симптоми хвороби й коли були помічені перші з них, як проявлялося захворювання, хто лікував, заходи, які проводили.

Загальний огляд проводять безпосередньо в приміщеннях, де утримують птахів або під час вигулу. Визначають їх поведінку, реакцію на навколишнє середовище, характер приймання корму та води, положення птиці у стані спокою і під час руху, вгодованість. Швидко прогресуюче пригнічення птахів з втратою апетиту, загальною слабістю, хиткою ходою характерне для гострих інфекційних захворювань і отруєнь. Тривалий перебіг хвороби, в'ялість птахів, незначне пригнічення, зниження апетиту характеризують, як правило, хронічний процес.

Дослідження пера та шкірних покривів. У дорослої здорової птиці оперення гладеньке й блискуче, перо розміщене правильними симетричними рядами по довжині тіла. Курча в післяінкуба-ційному періоді вкрите ніжним пушком жовтуватого кольору. При деяких гостроперебігаючих захворюваннях і більшості хронічних, порушенні гігієнічних умов утримання, недостатній годівлі спостерігаються втрата блиску та скуйовдженість пера, запізніла або передчасна линька. Особливо часто змінюється пір'яний покрив навколо клоаки, де починається розкльовування.

У здорових курей гребінь і борідка, а у індиків шкірний лос-кутний придаток на голові та м'ясисті вирости на шиї внаслідок численної сітки кровоносних судин яскраво-червоного кольору. У здорових гусей і качок тонка шкіра дзьоба (восковиця), як правило, оранжева, рідше пігментована в темний колір (породна ознака). У курчат і курей яєчних порід дзьоб і плюсна забарвлені у жовтий колір (шкірний пігмент), зникнення якого вважається несприятливою ознакою.

Посиніння видимих шкірних покривів — ознака серцево-судинної недостатності. Спостерігається воно в більшості випадків при гострих інфекційних захворюваннях (чума, ларинготрахеїт та ін.) і отруєннях. Блідість їх частіше буває при хронічному перебігу різних хвороб (вітамінно-мінеральна недостатність, туберкульоз, лейкоз) і зумовлена розвитком анемії. Зміни шкірних покривів можуть спостерігатися при травматичних пошкодженнях, розкльо-ві, відморожуванні.

Під час загального обстеження оглядом нижньої частини живота нижче клоаки легко підрахувати частоту дихання, його характер (нормальне, напружене з витягнутою шиєю і відкритим дзьобом, шуми і свисти при диханні та ін.).

Птахів, у яких під час огляду виявлені ознаки захворювань, досліджують детальніше з метою виявлення інших симптомів хвороби і встановлення діагнозу. При наявності великої кількості хворих птахів проводять вибіркове дослідження окремих індивідуумів. Рекомендується така схема дослідження: вимірювання температури тіла, дослідження носових отворів, очей, зовнішніх слухових проходів; огляд ротової порожнини і гортані; дослідження трахеї і грудної клітки; дослідження зоба, органів черевної порожнини, клоаки; дослідження органів руху.

Для вимірювання температури тіла термометр з поділками до 45—46 °С (у крайньому випадку до 43 °С) вводять в клоаку на глибину 2—3 см вправо в напрямку прямої кишки, щоб не травмувати яйцепровід. Температура тіла у птахів коливається залежно від віку, породи, годівлі, часу доби, сезонності, температури повітря та інших факторів у таких межах, °С: у курей — 40,5—42; індиків — 40—41,5; гусей — 40—41; качок—40—42; голубів — 41—43. Температура тіла, як правило, підвищується при гострих інфекційних і простудних захворюваннях, перегріванні. Зниження температури тіла характерне для виснажених птахів, переохолодження і серцево-судинної недостатності.

Оглядом носових отворів виявляють їх прохідність для повітря. Наявність виділень характерне для деяких інфекційних захворювань (псевдочума, інфекційний ларинготрахеїт), незаразного риніту, А-гіповітамінозу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підвищення рівня глюкози в крові до 19—22 ммоль/л й більше супроводжується тяжким станом, який може закінчитися діабетичною комою.	\|	При дослідженні очей звертають увагу на цілісність і прозо-,

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.