Історичні умови та особливості розвитку культури в XVII—XVIII ст.
Кінець середніх віків і початок Нового часу охопила епоха Відродження і Реформації, перехідна за своєю природою.
Реформаціязазвичай розглядається як другий етап у розвитку західноєвропейського Відродження і мала місце у країнах Центральної та Північної Європи (т. зв. Північне Відродження)
Реформація – соціально-політичний рух у багатьох країнах Європи в XVI ст. Вона пов’язується передусім з боротьбою проти католицької церкви. Представники реформації: Ян Гус (Чехія), Мартін Лютер і Томас Мюнцер (Німеччина), Кальвін (Швейцарія). Реформація відобразилась і на розвитку освіти та виховання підростаючого покоління.Література представлена творчістю Д. Мільтона, Ф. Клопштока.
Культура Нового часу
XVII і XVIII ст. відкрили нову еру у світовій культурі, вони відокремили у Західній Європі дві соціально-економічні формації: феодалізм, що виник після падіння Римської імперії і сформувався у Середньовіччі, - та буржуазію, що почалась з буржуазних революцій в Англії (XVII ст.) та Франції (XVIII ст.). на арені історії з'явилась нова політична сила - буржуазія, яка очолила торгівлю, створила нову економіку, спонукала розвиток матеріалістичного світогляду та науки, зрозумівши їх раціональну, практичну користь.
У XVIII ст. інтерес до соціальних проблем породив рух Просвітництва, спрямований на процес, на удосконалення суспільства і виховання нової людини.
У XVII столітті увагу активно мислячих людей було насамперед зосереджено на науковому поясненні явищ природи,у XVIII столітті — на проблемі суспільного устрою.