Загальнодержавні та галузеві класифікатори

Методи організації пошуку економічної інформації в умовах її автоматизованої обробки потребують попередньої класифікації і кодування.

Складання класифікаторів виконується в два етапи: перший етап — класифікація інформації, другий — кодування.

Класифікація обов’язковий етап попередньої підготовки економічних даних до автоматизованої обробки, а також передумова раціональної організації інформаційної бази і моделювання інформаційних процесів.

Її можна визначити як складову інформаційного забезпечення будь-якої інформаційної системи, яка належить до мовних засобів управління. Тому класифікація є основою для кодування інформації і наступного її пошуку.

Система класифікації — це сукупність методів і правил розподілу об’єктів сукупності на складові за різними ознаками.

Об’єкт класифікації — елемент класифікаційної множини.

Класифікаційне групування — підмножина об’єктів, які отримані в результаті класифікації.

Залежно від того, як розглядається дана множина об’єктів — послідовно чи одночасно за всіма ознаками основи поділу, використовують ієрархічний чи фасетний метод класифікації.

Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини об’єктів на підлеглі класифікаційні групування.

Переваги: логічність побудови, чіткість виділення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання.

Недоліки: жорстка структура, відсутність резервного обсягу.

Фасетний метод класифікації — паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні групування.

Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у задачах), дає можливість включати нові фасети чи видаляти старі).

Недоліки: недостатньо повне використання обсягу.

Кодування — процес присвоєння умовного позначення різним позиціям номенклатури.

Код — це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного групування чи об’єкта класифікації.

Для кодування інформації в інформаційних системах застосовують порядковий, серійно-порядковий, послідовний та паралельний методи кодування.

Порядковий метод кодування є найпростішим і найпоширенішим. Побудова кодів виконується в міру зростання або спадання ознак без пропуску номерів.

При серійно-порядковому методі кодування на кожну групу ознак відводиться серія порядкових номерів з резервом номерів.

Послідовний метод кодування передбачає виділення певних розрядів коду під певні ознаки.

Паралельний метод кодування теж передбачає виділення розрядів, але значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших розрядах.

Після присвоєння кодів створюється класифікатор.

Класифікатор – це систематизоване зібрання однорідних найменувань і їх кодових позначень.

Єдина система класифікації та кодування – це комплекс взаємопов’язаних класифікаторів техніко-економічної інформації, які пристосовані до обробки засобами обчислювальної техніки з автоматизованою системою ведення цих класифікаторів.

Результатом робіт з класифікації та кодування є розробка класифікаторів за типом об’єктів і категоріями.

Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів :

— загальнодержавні (державні) класифікатори;

— міжгалузеві класифікатори;

— галузеві класифікатори;

— класифікатори підприємств (локальні).

З огляду на вище сказане в Державній податковій службі України використовується нормативно-довідкова інформація загальнодержавних та галузевих класифікаторів:

— ЄДРПОУ — Єдиний державний реєстр підприємств, організацій України;

— СПАТО — Система позначень автономій, територій, областей;

— ЗКГНГ — Загальний класифікатор галузей народного господарства;

— УКВЕД — Український класифікатор видів економічної діяльності;

— УКФВ— Український класифікатор форм власності;

— КОПФГ— Класифікатор організаційно-правових форм господарювання;

— СПОДУ— Система позначень органів державного управління;

— УСГК— Українська стандартна галузева класифікація ;

— УКУД — Український класифікатор управлінських документів;

— УБК— Українська бюджетна класифікація;

— КВПП — класифікатор видів платників податків;

— КБУ — класифікатор банківських установ.

При виборі методів класифікації і кодування об’єктів слід ураховувати можливість розширення кодової множини об’єктів і внесення відповідних змін; однозначність ідентифікованих об’єктів; мінімальну довжину коду; можливість обробки інформації за допомогою ЕОМ; простоту методу кодування; застосування загальноприйнятих позначень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні поняття	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.