• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фіскальна політика та дія вбудованих стабілізаторів.

Дискреційна фіскальна політика - цілеспрямована зміна величин державних витрат, податків і сальдо державного бюджету в

- результаті спеціальних рішень уряду, спрямованих на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва, темпів інфляції і стану платіжного балансу. Недіскреціонная фіскальна політика - автоматична зміна названих величин внаслідок циклічних коливань сукупного доходу. Недіскреціонная фіскальна політика передбачає автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових надходжень до держбюджету у періоди зростання (зменшення) ВВП, яке надає стабілізуючу дію на економіку.

Чисті податкове надходження являють собою різницю між величиною загальних податкових надходжень до бюджету і сумою виплачених урядом трансфертів.

При дискреційною фіскальної політики з метою стимулювання сукупного попиту в період спаду цілеспрямовано створюється дефіцит держбюджету внаслідок збільшення держвидатків (наприклад на фінансування програм зі створення нових робочих місць) або зниження податків. Відповідно в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Дискреційна політика уряду пов'язана зі значними внутрішніми тимчасовими лагами, так як зміна структури державних витрат або ставок оподаткування передбачає тривале обговорення цих заходів у парламенті.

При недіскреціонної фіскальній політиці бюджетний дефіцит і надлишок виникають автоматично, внаслідок дії встпроенних стабілізаторів економіки.

«Вбудований» (автоматичний) стабілізатор-Економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості і випуску, не вдаючись до частих змін економічної політики уряду. В якості таких стабілізаторів в індустріальних країнах зазвичай виступають прогресивна система оподаткування, система державних трансфертів (у тому числі страхування по безробіттю) і система участі в прибутках. Вбудовані стабілізатори економіки щодо пом'якшують проблему тривалих часових лагів дискреційною фіскальної політики, так як ці механізми «включаються» без безпосереднього втручання парламенту.

Ступінь вбудованої стабільності економіки безпосередньо залежить від величин циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків, які виконують функції автоматичних «амортизаторів» коливань сукупного попиту.

4. Бюджетний дефіцит та державний борг, причини та шляхи подолання.

Бюджетний дефіцит – сума на яку державні витрати перевищують доходи держави.

Бюджетний дефіцит:

- фактичний,

- структурний,

- циклічний.

Фактичний дефіцит бюджету: дефіцит який відповідає зайнятості ресурсів у поточному році.

Структурний: дефіцит бюджету який відповідає повній зайнятості ресурсу.

Циклічний: дефіцит, який виникає внаслідок спадів (підйомів) в економіці (спостерігаються лише у довгостроковому періоді).

Так як дефіцит бюджету є поширеним явищем ключовим питанням бюджетної політики є питання про необхідність балансування дефіциту бюджету. З цього приводу є 3 основні концепції:

1) Концепція щорічного балансування бюджету:

Під час спаду в економіці, або зменшення податкових надходжень до бюджету, уряд повинен зменшити державні витрати. Але, ця концепція суперечить стабілізаційній функції фіскальної політики.

2) Концепція балансування державного бюджету на циклічній основі:

Під час спаду в економіці держава має фіскально стимулювати економіку, а в період спаду стимулююча фіскальна політика спрямовує бюджет до надлишку, в результаті за 3-3 років дефіцити бюджетів покриваються надлишками.

Але трудність в реалізації: не можливо точно визначити скільки триватиме економічний цикл.

4) Концепція функціональних фінансів:

Припускається можливість нагромадження бюджетних дефіцитів, якщо це є умовою стабілізації економіки. Разом з тим при реалізації такої політики визначаються джерела покриття бюджетного дефіциту.

До джерел покриття дефіциту бюджету відносять:

- державні позички

- грошово-кредитну емісію

- прогресивна система оподаткування.

Державні позички є не інфляційним способом покриття бюджетного дефіциту. Але цей спосіб породжує два негативних наслідки:

1) ефект витиснення інвестицій та ефект витиснення чистого експорту,

2) породжує державний борг.

Ефект витиснення інвестицій зумовлюється оберненою залежністю між відсотковою ставкою і приватними інвестиціями.

Ефект витиснення чистого експорту виникає внаслідок збільшення відсоткової ставки, що збільшує попит нерезидентів на вітчизняні активи, і як наслідок, на вітчизняну валюту.

Грошова емісія є інформаційним способом покриття дефіциту, так як, відбувається його монетизація. За цих умов держава отримує доход від друкування грошей сеньйораж, а суб’єкти економіки змушені сплачувати інфляційний податок.

Т.Ч. не існує єдиної точки зору на проблему подолання дефіциту бюджету і його можна використовувати з метою стабілізації економіки (тільки в короткий період часу).

Державний борг:

Якщо дефіциту бюджету нагромаджується тривалий період часу утворюється державний борг.

Державний борг:

- внутрішній;

- зовнішній.

Внутрішній: борги уряду перед громадянами, фірмами та установами даної країни.

Зовнішній: борги уряду перед іноземними громадянами, фірмами та установами .

Основними причинами збільшення державного боргу є:

1) збільшення державних витрат,

2) скорочення податкових надходжень,

3) циклічні спади в економіці.

Зростання державних витрат пов’язано з:

- значним державним сектором,

- фінансуванням надлишкової зайнятості,

- нагромадження комерційними банками значних обсягів неповернутих позик,

- стабілізація національної валюти,

- фінансування програм у сільському господарстві, житловому будівництві, транспорті, промисловості...

Зменшення податкових надходжень до бюджету обумовлюється:

- наявність пільг в податковій системі,

- недосконала система організації оподаткування,

- періодичні спади в галузях економіки,

- посилення політичних факторів перед виборами,

- значні соціальні витрати.

Способами фінансування державного боргу є:

- залучення міжнародних позик,

- продаж активів іноземних інвесторів,

- використання резервів,

- залучення іноземних інвестицій.

Т.Ч. нагромадження бюджетних дефіцитів, які утворюють державний борг суттєво погіршує становище країни, тому держава спрямовує свою діяльність на зменшення його величини.

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. Аграрна політика
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Активна і пасивна державна політика.
5. Активна політика зайнятості
6. Антиінфляційна державна політика
7. Антиінфляційна політика держави
8. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
9. Антимонопольна політика держави.
10. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
11. Асортиментна політика
12. Асортиментна політика.

Переглядів: 729