Співвідношення бухгалтерського та економічного прибутку

Пояснення до схеми:

Бухгалтерський прибуток за розміром перевищує економічний, оскільки він визначається без врахування внутрішніх, неявних витрат.

Економічний прибуток базується на тому, що кожен ресурс, незалежно від його фактичної оплати підприємцем, має бути врахований, і неявні витрати, пов’язані з використанням всіх ресурсів, включаються до економічних витрат.

Підприємницький дохід.Після з’ясування неявних, альтернативних витрат та економічного прибутку ми вже можемо предметно визначити явище підприємницького доходу. Він складається з двох частин.

Схема 27

Пояснення до схеми:

Схема демонструє складові підприємницького доходу.

Із трьох понять, що відбиті в ній, нами поки що не визначено поняття “нормальний прибуток”.

Нормальний прибуток— це мінімальний дохід, що робить перебування підприємця у певній галузі, у певному виробництві економічно доцільним. Він має відшкодувати витрати нервової та розумової енергії для виконання підприємницьких функцій, тобто винагородити особистий ресурс здатності до підприємництва, а також відшкодувати винагороду у формі заробітної плати та процента на вкладений капітал. Фактично, нормальний прибуток — це неявні, альтернативні витрати. Якщо згадати наш попередній приклад, то нормальним прибутком, який цікавитиме пана Черкавського у виробництві капелюшків, є перевищення виручки від реалізації над зовнішніми витратами на 130 одиниць. 130 одиниць включають 10 — дохід на вкладений капітал і 120 — оплата роботи менеджера.

Джерело економічного прибуткуекономісти пояснюють по-різному. Головним чином пояснення зводиться до того, що деякі підприємці, діючи у динамічній і невизначеній економічній ситуації, можуть використати її на свою користь. Це можливо або при успішних інноваціях (капіталовкладеннях у нові технології), або при тимчасовому захопленні монопольних позицій у галузі. Зрозуміло, що перевищення (надлишок) над нормальним прибутком здобувається підприємцем нелегко.

Розглянувши структурні елементи підприємницького доходу (нормальний прибуток та економічний прибуток), ми фактично з’ясували питання про його походження. Торкнемося тепер проблеми його зростання. Для цього взаємозв’язки попередньо розглянутих понять зобразимо схематично.

Схема 28

Пояснення до схеми:

Із всіх, зображених на схемі явищ — нормального прибутку, економічного прибутку, зовнішніх і внутрішніх витрат — підприємець практично не здатен вплинути на зовнішні витрати і нормальний прибуток. Адже, наприклад, від його індивідуальної діяльності практично не залежить процент на капітал, що є типовим на даний час. Тому чинником збільшення підприємницького доходу може бути або забезпечення зростання економічного прибутку, або більш ефективне використання ззовні отриманих ресурсів.

Збільшення економічного прибутку може бути забезпечене шляхом підвищення цін за умов перетворення виробника на монополіста. Але в нормальній ринковій економіці це джерело не може бути постійним. Якщо ж підприємець іде шляхом інновацій, то це втілюється у підвищенні ефективності виробництва, а отже, у зменшенні зовнішніх витрат.

Найсуттєвішим чинником збільшення підприємницького доходу є економія на зовнішніх ресурсах завдяки їх раціональному використанню.

Усі чинники, що впливають на динаміку (зміни) підприємницького доходу, можуть бути поділені на дві великі групи: ті, які безпосередньо залежать від діяльності підприємця, і ті, що від неї не залежать або залежать мало.

Пояснення до схеми:

До безпосередньо залежних від підприємця входять ті чинники, на які він впливає, виконуючи свої функції господарника та менеджера. До незалежних від підприємця чинників належить все, що складає механізм ринкового саморегулювання, впливи держави та інститутів ринкової інфраструктури.

Підвищення продуктивності праці найнятого персоналу досягається досконалішою організацією та вищою технічною озброєністю праці. Воно забезпечує економію, пов’язану з оплатою ресурсу праці.

Ефективне використання матеріальних ресурсів так само, як і вища капіталовіддача, забезпечується більш досконалими технологіями і організацією виробничого процесу.

Знання ринку створює можливість швидше реалізувати продукцію, а отже, обернути капітал, придбати дешевші ресурси.

Попит на товари споживачів значною мірою визначається загальним рівнем доходів, їх оподаткуванням, схильністю до споживання тощо.

Кон’юнктура ринку визначається взаємодією попиту та пропозиції на ринку даного товару, цінами на ресурсні товари та товари-замінники.

Розмір податків на прибуток є результатом податкової політики держави.

Величина банківського процента визначається станом фінансового ринку (співвідношенням попиту і пропозиції на гроші як кредитні засоби). Величина орендної плати залежить від співвідношення попиту і пропозиції землі та нерухомості (будинків).

Досі йшлося про структуру підприємницького доходу з точки зору його походження. Крім цього, підприємницький дохід може бути розглянутий з іншого боку, за критерієм його використання. Цей критерій створює підставу для розмежування двох частин: на підприємницький дохід, що використовується для нагромадження, та підприємницький дохід для особистого використання підприємця. Зрозуміло, що справжній підприємець, зацікавлений у постійному зростанні свого капіталу, значну частину свого підприємницького доходу буде повертати у виробництво у вигляді додаткових машин, устаткування, обладнання тощо, тобто нагромаджуватиме.

У зв’язку з розподілом підприємницького доходу в Україні на початку 90-х років ХХ ст. склалась цікава ситуація. Після акціонування деяких державних підприємств, які не одержали дійсних власників майна, підприємства почали практично весь дохід використовувати на зарплату членам колективу. При цьому ігнорувалася потреба нагромадження. Жодні засоби прямого державного втручання не можуть змусити підприємства раціонально розподіляти дохід на частину для нагромадження і споживання доти, доки у підприємств не з’являться справжні власники.

Для спрощення аналізу діяльності підприємства припустимо, що бухгалтерський і економічний прибуток співпадають. Тому надалі просто вестимемо мову про прибуток. Якими засобами можна забезпечити його максимізацію, тобто зробити якнайбільшим?

Частково відповідь на це питання уже давалась у цій темі. Якщо виключити як нетипову ситуацію монополізованого ринку, то підприємство може збільшувати прибуток, забезпечивши більш ефективне використання виробничих ресурсів. Але економне і раціональне використання праці, землі, устаткування та обладнання – це не єдиний шлях збільшення прибутку. Є ще один шлях, який пов’язаний із знаходженням оптимальних – найкращих з точки зору отримання найбільшого прибутку – обсягів виробництва.

Щоб пояснити зв’язок між розміром прибутку і обсягами виробництва, звернемось ще до одного прикладу з діяльності вже згадуваної нами майстерні з виробництва капелюшків.

Нехай власник майстерні пан Черкавcький, реагуючи на зміни попиту на капелюшки, почав збільшувати обсяги їх виробництва. Зміна виробничих витрат відображена у таблиці.

Таблиця 9.

Пояснення до таблиці:

У таблиці показано, що майстерня капелюшків поступово збільшувала виробництво від 10 до 70 капелюшків на місяць.

Як уже підкреслювалось раніше, частина витрат фірми залишається незмінною при зміні обсягів виробництва. Обсяг цих постійних витрат представлено у другій колонці таблиці.

Обсяги змінних витрат, як показано у третій колонці, змінюються із зростанням виробництва. Також змінюються і загальні витрати (четверта колонка), що, як було зазначено, представляють суму постійних та змінних витрат.

Середні змінні витрати одержано діленням загальних витрат на кількість капелюшків (п’ята колонка). Середні витрати спочатку зменшуються, що виявляє ефект економії від збільшення масштабу виробництва, а потім починають зростати.

Оскільки майстерня з виробництва капелюшків працює в умовах конкурентного ринку, то вона змушена продавати свій товар за середньою ринковою ціною, яка склалась на ринку і дорівнює 75 грошових одиниць. Таблиця 10 дає можливість зрозуміти, за якого обсягу виробництва фірма одержить найбільший прибуток.

Таблиця 10.

Пояснення до таблиці:

Валовий дохід (друга колонка) розраховано як добуток кількості капелюшків на середню ринкову ціну їх продажу, що становить 75 одиниць.

Валовий прибуток (четверта колонка) розраховано як різницю між валовим доходом і загальними витратами.

Найбільший прибуток майстерня може отримати, виробляючи щомісяця 50 капелюшків. До речі, саме при такому обсязі виробництва забезпечуються найменші середні витрати, як свідчать дані попередньої таблиці.

Основна ідея, яку ілюструють дві наведені таблиці, — це те, що звичайне збільшення обсягів виробництво не завжди гарантує пропорційне збільшення прибутку фірми. Адже, якщо б наша майстерня від виробництва 50 капелюшків перейшла до 60 і 70, то її прибуток почав би скорочуватись. У діяльності кожного підприємства є межа, до якої збільшення обсягів виробництва спричиняє зростання прибутку, а після якої, навпаки, — скорочення. Отже, змінюючи обсяги виробництва до цієї межі, за інших рівних умов, підприємство може збільшувати прибуток.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підприємницький дохід	\|	Це цікаво знати

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.