• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПРИМІЩЕНЬ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ПОЛІКЛІНІК, ВІДДІЛЕНЬ, КАБІНЕТІВ ТА ЗУБОТЕХНІЧНИХ ЛАБОРАТОРІЙ

До обладнання та експлуатації приміщень стоматологічних поліклінік, від-і ділень, кабінетів і зуботехнічних лабораторій встановлені досить жорсткі сані-1 тарно-гігієнічні вимоги. Вони викладені в розділах 2-6 «Санітарних правил 1 устрою, устаткування, експлуатації амбулаторно-поліклінічних установ стома-і тологічного профілю, охорони праці й особистої гігієни персоналу» № 2956а-1 83, СНіПі 2.0802-89 (розділ IV «Амбулаторно-поліклінічні установи») та «Посібнику з проектування установ охорони здоров'я». І^^Н

За функціональним призначенням усі приміщення стоматологічних полі клінік, відділень і зуботехнічних лабораторій поділяються на три основні групи: загальні приміщення, приміщення лікувально-діагностичного призначене та службово-побутові приміщення.

Група загальних приміщень стоматологічних поліклінік включає вестибюльно-ресстратурні і довідково-інформаційні приміщення. їхня площа повинне відповідати нормативові кількості відвідувачів, які одночасно знаходяться в полікліклініці, з розрахунку 1,2 м² на одного дорослого хворого (але не менше 6 м²) і 2 м на дитину з батьком (але не менше 8 м²).

Приміщення лікувально-діагностичного призначення стоматологічних поліклінік містять у собі кабінети лікарського прийому, рентгенодіагностичні кабінети і кабінети фізіотерапевтичного відділення.

Найчастіше стоматологічну допомогу населенню надають у стоматологічних відділеннях міських та районних поліклінік.

Набір і площа приміщень стоматологічних відділень міських поліклінік для дорослих і дітей визначаються, виходячи з кількості відвідувань хворими клінік ( табл. 2 і 3).

Площа приміщень стоматологічних кабінетів (терапевтичних, хірургічних, ортопедичних, дитячих, ортодонтичних) повинна бути не менше 14 м² на одне стоматологічне крісло і по 7 м² на кожне додаткове крісло. При наявності у додаткового крісла універсального стоматологічного обладнання площа збільшу­ється до 10 м (рис. 6).

Рис. 6. Загальний виглядстоматологічного кабінету

Висота стоматологічних кабінетів повинна бути не менше при однобічному природному освітленні не повиннаперевищувати 6м.

Існує 5 категорій стоматологічних поліклінік, в основі градації яких покла­дено їх потужність з урахуванням лікарських посад (табл. 4).

Таблиця 4. Категорії стоматологічних поліклінік

Перелік необхідних допоміжних приміщень стоматологічної поліклініки і зуботехнічної лабораторії визначаються, виходячи з потужності стоматологіч­ної поліклініки (її категорії) (табл. 5).

Таблиця 5. Перелік допоміжних приміщень стоматологічних поліклінік та її площі, м2

Стоматологічні поліклініки, відділення, кабінети повинні мати водопровід, каналізацію, гаряче водопостачання і підводку газу (за його відсутності встано­влюють електронагрівальні прилади). В залежності від потужності поліклініки можуть бути обладнані централізованою системою подачі стиснутого повітря, вакууму, кисню.

Гігієнічні вимоги до внутрішнього облаштування приміщень стоматологі­чних поліклінік, відділень, кабінетів і зуботехнічних лабораторій повинні спри- яти попередженню внутрішньолікарняних інфекцій та створювати оптимальні ₁ умови для перебування пацієнтів та персоналу. ^

Стіни стоматологічних кабінетів повинні бути гладкими, без щілин. Усі ку­ти і місця з'єднання стін, стелі і підлоги повинні бути заокругленими; без кар­низів, прикрас тощо.

Стіни стоматологічних кабінетів і основних приміщень зуботехнічної ла­бораторії на висоту дверей фарбують олійними фарбами або нітроемаллю, а стіни спеціальних виробничих приміщень зуботехнічних лабораторій — на ви­соту дверей облицьовуються глазурованою плиткою. Вище панелі — прово­диться фарбування силікатними або клейовими фарбами.

Стіни вестибюлів і кімнат для очікування фарбують олійними фарбами або сучасними барвниками на основі полімерних і синтетичних смол на висоту две­рей або суцільно, що сприяє рівномірності освітлення приміщення і дозволяє ро­бити вологе прибирання стін. На ступінь відбиття світла, а отже й на освітленість приміщень великий вплив має колір. Стіни білого кольору відбивають до 80 % світла, світло-жовтого — 60 %, світло-зеленого — 45 %, світло-блакитного — ЗО %. Забруднені стіни відбивають світло вдвічі менше. Стіни вестибюлів і кім­нат очікування краще фарбувати в кольори, які наближаються до видимих про­менів сонячного спектру, що мають найбільш сприятливий вплив на центральну нервову систему і не втомлюють зір.

Стелі стоматологічних кабінетів, стерилізаційних і приміщень зуботехніч­них лабораторій фарбують водоемульсійними, олійними або силікатними кле­йовими фарбами в білий колір для отримання інтенсивного відбиття природно­го і штучного світла. Забруднення стеля зменшує освітленість стоматологічного кабінету на третину.

Підлога в стоматологічних кабінетах має бути рівною, щільною, зручною для миття, не створювати шуму при ходьбі і ковзання. Її покривають рулонним полівінілхлоридним матеріалом (вініпластом, лінолеумом), а щоб не було щі­лин, усі шви зварюються.

Варто звертати увагу на те, що при покритті підлоги лінолеумом, він пови­нен настилатися таким чином, щоб піднімався на стіни на висоту 5-10 см і за­шпаровувався зі стіною, щоб плінтуси були внутрішніми (розташовувалися під лінолеумом).

Підлога в основних приміщенняз зуботехнічної лабораторії повинна бути з рулонових полівінілхлорид них матеріалів (лінолеуму), а в спеціальних – із

Колір поверхонь стін і підлоги в лікувальних кабінетах маг бути відтінків з коефіцієнтом відбиття не нижче 40 % (салатний, охра). Бажано пристосувати нейтральний світло-сірий колір, що не заважає правильному кольоророзрізненню відтінків забарвлення слизових оболонок, шкірних покриві крові, зубів, пломбувальних і зубопротезних матеріалів.

Облаштування кабінетів терапевтичної стоматології в зв'язку з можливі тю застосування амальгамових пломб має певні особливості. Насамперед, стіни та стелі кабінетів штукатурять (цегельні) або затирають (панельні) з додаван­ням у розчин 5 % порошку сірки для зв'язування парів ртуті в міцну сполуку (сірчисту ртуть), що не піддається десорбції; потім їх фарбують водоемульсій­ними або олійними фарбами. Особливе значення мас захист підлоги під ліноле­умом від проникнення ртуті. Якщо конструкція підлоги бетонна або на основі цементно-піщаного розчину, то для запобігання проникнення ртуті її спочатку обробляють 10 % розчином хлористого кальцію за допомогою ретельного зро­шення з фарбопульта, а потім 3 % розчином фтористого натрію.

У стоматологічному кабінеті, де ведеться прийом хворих, а також у примі­щеннях зуботехнічної лабораторії необхідно мати по дві раковини: одну для миття рук персоналу, обладнану краном з ліктьовим або ножним керуванням, а іншу — для виробничих цілей (миття інструментів, посуду, інвентарю, устатку­вання та ін.). З приміщення, де користуються гіпсом, стічні води перед спуском у каналізацію повинні проходити через спеціально обладнаний уловлювач гіпсу (гіпсовідстійник). У випадку роботи з амальгамою спуск у каналізацію води, що містить ртуть, без спеціальних сифонів забороняється. Очищення сифонів мий­них раковин від ртуті повинно проводитися один раз у 3-4 місяці.

При проведенні робіт з амальгамою і полімерними матеріалами в кабінетах терапевтичної і ортопедичної стоматології повинна бути встановлена витяжна шафа, а в самій шафі повинна бути вмонтована водопровідна раковина з уловлювачем для ртуті. Також всередині шафи на спеціальній полиці мас розміщу­ватись добовий запас амальгами, ртуті, демеркуризанійних засобів та амальгамозмішувач. Шафа має бути забезпечена механічною тягою, що дозволяє вида­ляти повітря з усіх зон і забезпечувати швидкість його руху не менше 0,7 м/с. Меблі в приміщеннях, де використовується амальгама, повинні мати ніжки ви­сотою не менше 20 см над рівнем підлоги для якісного прибирання. Столики для роботи з ртуттю покривають лінолеумом, вони повинні мати бортики по краях, що запобігає скачуванню ртуті на підлогу. При забрудненні ртуттю під­логи, меблів проводять комплекс заходів з демеркуризації підкисленим розчи­ном перманганату калію шляхом пульверизації, а через одну годину оброблені поверхні протирають насухо.

Зорова робота терапевта-стоматолога відноситься до розряду найвищої то­чності. Для забезпечення нормальних умов зорової роботи потрібно, щоб освіт­лення в стоматологічних кабінетах було достатнім, рівномірним у просторі, по­збавленим яскравості і засліплюючої дії на очі. Важливе значення має спектра­льний склад світла, що забезпечував би можливість розрізнення сприйняття відтінків різних кольорів без змін кольору шкіри, слизових оболонок і зубів.

Всі робочі приміщення стоматологічних поліклінік, відділень і зуботехнічниих лабораторій повинні мати природне освітлення. Недостатнє освітлення веде до стомлення очей, центральної нервової системи, знижує розумову і фізи­чну працездатність, створює умови для виникнення травм. Усі приміщення по­винні освітлюватися прямими і розсіяними сонячними променями. Освітлення має бути досить інтенсивним, рівномірним, не створювати різких тіней, не за­сліплювати.

Інтенсивність природного освітлення в приміщеннях залежить від світло­вого клімату, орієнтації будинків по сторонах горизонту. Щоб уникнути не­сприятливої дії прямих сонячних променів, що створюють значні перепади яск­равості на робочих поверхнях, а також для попередження перегріву приміщень У літню пору року, рекомендується орієнтувати вікна стоматологічних кабінетів у північному напрямку.

В стоматологічних поліклініках вікна стоматологічних кабінетах повинні бути орієнтовані в місцевостях південніше 45° пн.ш. — _н північ, у місцевостях між 45° - 55° пн.ш. — на північ, північний схід, північний захід, а в місцевостях північніше 55° пн.ш. — на північ, північний схід, північ­ний захід і схід.

На північні напрямки повинні бути орієнтовані й основні приміщення і ли­варні зуботехнічної лабораторії для попередження перегріву приміщень у літню пору.

В існуючих установах, які мають неоптимальну орієнтацію, у літню пору рекомендується затінювати вікна за допомогою тентів, маркіз, жалюзі тощо.

У кабінетах з однобічним природним освітленням стоматологічні крісла встановлюють в один ряд уздовж віконної стіни. У терапевтичних і ортопедич­них стоматологічних кабінетах доцільно розміщувати не більше трьох крісел. При розміщенні стоматологічних крісел в існуючих кабінетах у два ряди при однобічному природному освітленні необхідно користуватися штучним світлом навіть у денний час у другому ряді крісел, крім того лікарі повинні періодично обмінюватися своїми робочими місцями.

Розташування столів зубних техніків в основних приміщеннях зуботехніч- них лабораторій повинне бути таким, щоб робочі місця мали лівостороннє при­родне освітлення.

Інтенсивність природного освітлення в приміщеннях залежить також від устрою вікон. Скло повинне бути рівним, гладким, прозорим та чистим — за­бруднені вікна затримують до 50 % світла, а промерзлі — до 80 %.

Для оцінки природного освітлення приміщення використовують світловий коефіцієнт. Він має дорівнювати у всіх стоматологічних кабінетах і основних приміщеннях зуботехнічної лабораторії 1:4-1:5, а в інших виробничих примі­щеннях — бути не нижче 1:8. Цей показник не враховує затемнення вікон бу­динками, що стоять навпроти, розмір і форму кімнати, орієнтацію вікон, том) доречно вимірювати кут падіння світлових променів, який повинен бути не ме­нше 27°, і кут отвору, який дає уявлення про освітленість за рахунок видимо з

вікна ділянки неба і має бути не менше 5°. Показник кута падіння і кута отвору більше у місцях, розташованих ближче до вікна.

Показником природного освітлення є також коефіцієнт природного освіт­лення (КПО). У кабінетах КПО повинний бути не менше 1,5 %. При розташу­ванні крісел у кабінетах у два ряди КПО, як правило, відповідає нормі тільки в першому ряду крісел, а в другому ряду він буває нижче норми, що змушує час­то використовувати штучне освітлення навіть у денний час.

Усі приміщення стоматологічних поліклінік, відділень і зуботехнічних ла­бораторій повинні мати загальне штучне освітлення. Для цього використовують лампи розжарювання і люмінесцентні лампи. Люмінесцентні лампи характери­зуються м'яким, розсіяним світлом з практичною відсутністю тіней і відблисків на поверхні, що освітлюється. Недоліками люмінесцентних ламп є невеликий шум і пульсація світлового потоку (стробоскопічний ефект). Тому люмінесцен­тні світильники в стоматологічних кабінетах повинні бути укомплектовані спе­ціально регулюючими пристроями, що дозволяє зменшити рівень шуму.

Для загального люмінесцентного освітлення у всіх стоматологічних кабі­нетах і основних приміщеннях зуботехнічної лабораторії рекомендуються лам­пи зі спектром випромінювання, що не спотворює передачу кольору:

ЛДП — люмінесцентні лампи денного світла;

ЛХП — люмінесцентні лампи холодного природного світла.

Світильники загального освітлення повинні розміщуватися з таким розра­хунком, щоб не потрапляти в поле зору працюючого лікаря. їх рекомендують розміщувати на відстані 2,6-2,8 м від підлоги. Вони бувають прямого, розсіяно­го і відбитого світла.

Необхідно, щоб рівень освітленості робочих місць від ламп загального освітлення складав не менше 10 %.

Рекомендуються певні рівні горизонтальної освітленості робочих повер­хонь, які створюються загальним штучним освітленням (табл. 6).

Загальне штучне освітлення у всіх стоматологічних кабінетах має забезпе­чувати на робочих поверхнях достатню освітленість: при люмінесцентних лампах — не менше 500 лк, при лампах розжарювання — не менше 200 лк. Крім того, біля кожного стоматологічного крісла повинні розташовуватися світильники місцевого освітлення у вигляді спеціальних рефлекторів для освітлення порожнини рота.

Вони характеризуються наступними ознаками: безтіньове освітлення робо­чого об'єкта («холодне» світло), чітка межа світлової плями прямокутної форми, регульована освітленість з верхньою межею до 2400 лк.

У таких світильниках застосовуються відбивачі з інтерференційним по­криттям, теплові фільтри, галогенові лампи.

Таблиця 6. Рекомендовані рівні горизонтального освітлення робочих пове­рхонь, які створені загальним штучним освітленням

В ортопедичному відділенні штучне освітлення повинно сприяти чіткому розрізненню кольорів, що важливо при підборі матеріалів для виготовлення штучних зубів. Лампи розжарювання і звичайні люмінесцентні лампи для цього

малопридатні, тому рекомендуються люмінесцентні лампи денного світла з по­ліпшеною передачею кольору або ксенонові лампи.

Робота по підбору матеріалів для виготовлення штучних зубів повинна проводитись при люмінесцентному освітленні з рівнем не менше 1 000 лк у спеціально відведеному для цього місці. Сприйняття кольорів залежить від пе­вного забарвлення стін, підлоги й устаткування кабінету. При різних відтінках кольору стін, наприклад, зеленуватих, червонуватих, колір шкіри і слизових оболонок може спотворюватися та здаватися «теплим» або «холодним». Щоб уникнути цього рекомендують сірий нейтральний колір стін приміщень.

Місцеве освітлення на робочому місці зубного техніка в основних і поліру­вальних приміщеннях зуботехнічних лабораторій забезпечується настільними світильниками. Рівень освітленості від місцевого джерела не повинен переви­щувати рівень загального освітлення більш ніж у 10 разів, щоб не викликати втоми зорового аналізатора у техніка при переведенні погляду на поверхні, що мають різне освітлення.

Світильники місцевого і загального освітлення повинні мати відповідну за­хисну арматуру, що охороняє органи зору персоналу від засліплюючої дії ламп.

Рівні шуму в кабінетах лікарів стоматологічної поліклініки (відділення) від зовнішніх і внутрішніх джерел не повинні перевищувати параметрів, встанов­лених

«Санітарними правилами допустимого шуму в приміщеннях житлових і громадських

будинків, і на території житлової забудови» (табл. 7).

Газо- і пилоподібні домішки, що виділяються в повітря в процесі виготов­лення та використання пломбувальних матеріалів, хімічних речовин, обточу­ванні зубів і протезів тощо змінюють повітряне середовище в стоматологічних кабінетах.

У приміщеннях зуботехнічної лабораторії погіршення якості повітря без­посередньо пов'язано з особливостями виробничої діяльності, тому моделю­вання і часткова обробка протезів, полімеризація знімальних протезів, обробка готових коронок кислотами, ливарне виробництво, випалювання кераміки тощо повинні проводитися в ізольованих приміщеннях.

В одному приміщенні допускається розміщення не більше 15 робочих сто­лів зубних техніків з відсмоктувачами пилу та очищенням поглиначів пилу що­тижня.

У стоматологічних кабінетах і приміщеннях зуботехнічних лабораторій не­залежно від наявності загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції пови­нна бути місцева штучна вентиляція. Витяжні шафи повинні встановлюватися там, де готують амальгаму і стерилізують інструменти, та в приміщенні паяль­ної. Місцеві відсмоктувачі пилу повинні встановлюватися на робочих місцях зубних техніків в основних приміщеннях зуботехнічної лабораторії, а також оі- ля кожної полірувальної установки і електричної шліфувальної машини.

Пристрої строї, що видаляють повітря, забруднене пилом, парами ртуті та іншими мета­лами, повинні бути обладнані відповідними фільтрами для запобігання забруд­ненню атмосферного повітря.

Природна вентиляція стоматологічних поліклінік повинна забезпечувати видалення надлишку тепла, вологи, шкідливих газоподібних домішок, мікроор­ганізмів, що накопичуються у повітрі в результаті перебування людей і в про­цесі виробничої діяльності. Величина необхідної вентиляції повітря в примі­щеннях залежить від кількості людей, які знаходяться в ньому, його обсягу і характеру роботи. Одним із критеріїв чистоти повітря є вміст вуглекислоти в повітрі приміщень — вона не повинна перевищувати 0,1 %.

Найбільший обмін повітря при відкритій системі забудови, коли будинки віддалені один від одного і в обміні повітря беруть участь усі чотири їхні сто­рони, а кабінети розташовані по двох протилежних фасадах, що забезпечує на­скрізне провітрювання. Обмін повітря за рахунок інфільтрації забезпечує лише 1/2 — 3/4-кратний обмін впродовж 1 год. Використовують також кватирки і фрамуги, що відкидаються під кутом 45° усередину приміщення. У цьому ви­падку холодне повітря надходить у приміщення спочатку нагору, під стелю, а потім, частково обігріте, спускається вниз, не утворює різких потоків і не пере­охолоджує людей. Розмір кватирок повинен бути не менше 1/50 площі підлоги.

Нормована кратність обміну повітря в стоматологічних кабінетах: 2 рази впродовж однієї години за припливом і 3 рази — за витяжкою.

Поряд зі штучним обміном повітря необхідно створювати умови для аера­ції і провітрювання. Особливу увагу звертають на аерацію приміщень, яка до­зволяє протягом багатьох годин і навіть цілодобово в усі пори року здійснюва­ти природний обмін повітря і забезпечувати його чистоту. Ефективне прове­дення аерації залежить від конструкції вікон, у яких замість кватирок є верхні Фрамуги з приводними механізмами. В усіх приміщеннях стоматологічних від­ділень повинні

бути кватирки або фрамуги, які необхідно систематично вико­ристовувати впродовж робочого дня — часте відкривання кватирки (фрамуги) на 5-10 хв.

Підвищенню ефективності аерації сприяють вбудовані вентиляційні канали. Ефективність дії вентиляційних каналів підвищується, якщо на їх верхній кінцевій частині (даху) влаштувати дефлектори.

Поряд із забрудненням повітря стоматологічних кабінетів хімічними речо­винами, збільшенням кількості мікрофлори в повітрі можуть відбуватися 1МІНИ й у фізичних властивостях повітря: температура, ступінь вологості тощо.

Гігієнічні параметри мікроклімату в приміщеннях стоматологічних кабіне­тів і зуботехнічних відділень характеризуються визначенням таких параметрів мікроклімату як температура, відносна вологість і швидкість руху повітря (табл. 8).

На місцях тимчасового перебування працюючих (спеціальні приміщення зуботехнічної лабораторії) параметри мікроклімату можуть бути такими, які наведені у таблиці 9.

Для забезпечення теплового комфорту в приміщенні стоматологічної полі­клініки температура повітря по вертикалі та горизонталі повинна бути відносно рівномірною.

Допускається різниця по вертикалі не більше 2-2,5 °С і по горизонталі віл зовнішньої до внутрішньої протилежної стіни до 2 °С; коливання між темпера­турою повітря і температурою внутрішньої поверхні зовнішніх стін повинна бути не більше З °С.

Таблиця8. Параметри мікроклімату в приміщеннях стоматологічних

Читайте також:

1. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
2. Антенатальна профілактика стоматологічних захворювань
3. Блок групи приміщень адміністрації
4. Блок групи приміщень громадського харчування
5. Блок підсобних і господарських приміщень
6. Вентиляція виробничих приміщень
7. Вентиляція виробничих приміщень
8. Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції.
9. Вентиляція приміщень
10. Ви, та експлуатації будівель, споруд, приміщень, територій, розробкою
11. Види підсобних приміщень, їх характеристика
12. Види приміщень для обслуговування споживачів, їх характеристика

Переглядів: 8557