• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕСТИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

1.До шкідливих чинників виробничого середовища відносять:

а) фізичні, соціальні, біологічні, мікробіологічні;

б) фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні;

в) психофізіологічні, мікробіологічні, соціальні, хімічні;

г) хімічні, аліментарні, мікробні, фізичні;

д) аліментарні, мікробні, фізичні, психофізіологічні.

2. При роботі стоматолога в положенні стоячи з нахилом м'язове наван­таження зростає у порівнянні з м'язовим навантаженням у спокійній сидячій позі майже в:

а) 1,5 рази;

б) 2 рази;

в)4 рази;

г) 5 разів;

д) 10 разів.

3. На яку відстань може розпилюватися зубна крихта, яка утворюється при лікуванні зубів пацієнта:

а) 0,5-1 метр;

б) 1,5-2 метри;

в) 2-3 метри;

г) 3-4 метри;

д) 4 5 метри.

4. Скільки різноманітних сполук можна виявити у повітрі стоматологіч­них кабінетів наприкінці робочого дня:

а) 5-10;

б) 10-20;

в) 20-30;

г) 50-60;

д)80-100.

5. Якою має бути тривалість робочого дня лікаря-стоматолога при шестиденному робочому тижні:

а) 5 годин;

б) 5,5 години;

в) 6 годин

г) 6,5 години;

д) 7 годин.

6. Через який проміжок часу при виготовленні амальгами без витяжної шафи можуть виявлятися небезпечні випаровування ртуті в стомато­логічному кабінеті:

а) 20 секунд;

б) 60 секунд;

в) 2 хвилини;

г) 5 хвилин;

д) 10 хвилин.

7. До яких заходів оздоровлення умов праці медичних працівників відно­сять проходження попередніх і періодичних медичних оглядів:

а) законодавчих;

б) планувально-архітектурних;

в) технологічних;

г) організаційно-медичних;

д) індивідуальних.

8. Скільки різноманітних сполук можна виявити у повітрі стоматологіч­них кабінетів наприкінці робочого дня:

а) 5-10;

б) 10-20;

в) 20-30;

г) 50-60;

д)80-100.

9. Якою має бути тривалість робочого дня лікаря-стоматолога при шестиденному робочому тижні:

а) 5 годин;

б) 5,5 години;

в) 6 годин

г) 6,5 години;

д) 7 годин.

10. Через який проміжок часу при виготовленні амальгами без витяжної шафи можуть виявлятися небезпечні випаровування ртуті в стомато­логічному кабінеті:

а) 20 секунд;

б) 60 секунд;

в) 2 хвилини;

г) 5 хвилин;

д) 10 хвилин.

11. До яких заходів оздоровлення умов праці медичних працівників відно­сять проходження попередніх і періодичних медичних оглядів:

а) законодавчих;

б) планувально-архітектурних;

в) технологічних;

г) організаційно-медичних;

д) індивідуальних.

Розділ 7. ПРОФІЛАКТИКА ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ У ЗАКЛАДАХ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Гігієнічні умови в медичних установах залежать від розпорядку дня, сані­тарного режиму утримання приміщень, дотримання персоналом і хворими пра­вил особистої гігієни, тощо.

Під гігієнічним режимом та особистою гігієною розуміють науковообґрунтовану систему правил, які регулюють стиль життя і поведінки хворих та медперсоналу з метою найбільш ефективного лікування та скорішого видужан­ня хворого і профілактики виникнення внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ).

За визначенням ВООЗ ВЛІ — «це будь-яке клінічно виражене захворюван­ня мікробного походження, що уражує пацієнта внаслідок його госпіталізації або відвідування лікувальної установи з метою лікування, а також медичний персонал під час виконання ним роботи, незалежно від того, є чи немає проявів недуги під час перебування таких осіб у лікарні».

Проблема ВЛІ є актуальною для медицини всього світу, оскільки вона пов'язана із високим рівнем захворюваності та смертності як серед пацієнтів, ш і серед медичного персоналу.

За даними ВООЗ рівень захворюваності на ВЛІ складає в середньому у сві­ті 8,4 %, в країнах Європи — 7,7 %. При цьому, в країнах Євросоюзу ВЛІ пере­носять від 3 до 10 % пацієнтів, котрі були на стаціонарному лікуванні, а серед пацієнтів відділень інтенсивної терапії цей показник зростає до 20 %.

У США захворюваність на ВЛІ становить 5,7 %, або понад 2 млн. випадків щорічно (в середньому по 12 випадків на кожний госпіталь). Вартість лікування одного хворого з ВЛІ в США складає приблизно 30 тис. $.

Проблема ВЛІ існує також і в Україні. Вона є однією з найбільш гострих і набуває великого медичного та соціального значення, оскільки ВЛІ часто при­зводять до інвалідності чи смертності.

В Україні щорічно реєструється від 3 до 4 тис. випадків внутрішньолікарняних інфекцій. Однак реальні показники захворюваності на ВЛІ значно вищі. Так, за даними вітчизняних науковців, ВЛІ виникають у 2-30 % госпіталізованих хворих. Смертність коливається від 3,5 до 60 %. Летальність хворих ВЛІ в 10 разів перевищує відповідний показник серед неінфікованих пацієнтів.

На сьогодні налічується близько 100 нозологічних форм ВЛІ, збудника^ яких є понад 80 видів мікроорганізмів. Необхідно додати, що збудниками ВЛІ можуть бути різноманітні як патогенні, так і умовно-патогенні мікроорганізми

Аналіз ВЛІ свідчить про те, що їхньою мікробіологічною основою с формування і поширення в лікарняному закладі «госпітальних штамів». Важливим показником формування госпітальних штамів є стійкість виділених бактерій до 5 і більше антибіотиків, що використовуються у стоматологічній практиці установи. Госпітальні штами формуються в процесі тривалої в часі послідовної се лекції мікроорганізмів, під час якої останні набувають нових властивостей, щ підсилюють їхній патогенний потенціал (адгезивність, токсигенність, гемолітичну активність тощо).

Госпітальні штами грамнегативних бактерій набувають високої вірулентності та здатності до виживання і накопичення в фізіологічних розчинах, фурациліні, рідких лікарських формах, вологих субстанція (ганчірки, щітки для миття рук тощо), можуть зберігатись в розчинах дезінфікуючих препаратів Ш зниженні їх концентрації або порушенні умов їх приготування та зберігав Госпітальним штамам грам-позитивних бактерій властива стійкість до висушування.

Джерелами ВЛІ, що мають найбільш важливе епідеміологічне значення, є:

1) хворі на гострі, стерті або хронічні форми інфекційних захворювань, включаючи інфекцію ран;

2) носії патогенних та умовнопатогенних мікроорганізмів;

3) медичний персонал.

Для лікувально-профілактичних закладів стоматологічного профілю проблема ВЛІ найбільш актуальна, оскільки в ротовій порожнині навіть здорової людини міститься різноманітна, достатньо стабільна аеробна та анаеробна мікрофлора. Значний рівень ВЛІ обумовлюється також високою кількістю звернень до стоматолога, що є фактором ризику мікробного навантаження. Джерелом ВЛІ в стоматологічній клініці є пацієнт, хворий чи носій, а факторами пе­редачі: кров, слина, гній, незнезаражене стоматологічне устаткування та ме­дичний інструментарій, рушники, раковини, ручки, крісла тощо. У зв'язку з цим інфікуватися можуть не лише пацієнти, а й медичний персонал клініки. Щоденно лікар-стоматолог, виконуючи свої професійні обов'язки, спілкується з пацієнтами, у котрих відбуваються гострі запалювальні процеси зубів, парадонтиту або слизових оболонок, які в більшості випадків зумовлені високовірулентним збудником. Джерелом ВІЛ можуть бути і самі співробітники стоматологіч­ного закладу, які переносять інфекційні хвороби в легкій, хронічній або латент­ній формах.

Механізми передачі ВЛІ представлені на схемі 1.

Для своєчасного виявлення і лікування носіїв інфекції (золотистого стафі­локока тощо) серед персоналу стоматологічних кабінетів один раз на 6 місяців необхідно проводити планове обстеження у відповідності з вимогами «Інструк­ції з бактеріологічного обстеження щодо виявлення носіїв патогенного стафілокока і проведення санації» (Доповнення № 3 до наказу МОЗ СРСР Л© 720 від 31. 06. 78 р.)

Як свідчать статистичні дані, кількість хворих з гострою одонтогенною інфекцією постійно зростає, що пояснюється наступними причинами:

- значною вірулентністю мікрофлори, яка є причиною виникнення захворювання одонтогенного ґенезу;

- значним зростанням кількості пацієнтів літнього віку, які мають супутні захворювання інфекційного характеру;

- зниженням ефективності частовживаних антисептиків і антибіотиків широкого спектру дії;

- недосконалістю методів консервативного лікування ускладнених форм карієсу, в результаті чого відкриті (ті, що дренуються) вогнища одонтогенної інфекції перетворюються на закриті (такі, що не дренуються).

Як свідчать статистичні дані, кількість хворих з гострою одонтогенною інфекцією постійно зростає, що пояснюється наступними причинами:

- значною вірулентністю мікрофлори, яка є причиною виникнення захворювання одонтогенного ґенезу;

- значним зростанням кількості пацієнтів літнього віку, які мають супутні захворювання інфекційного характеру;

- зниженням ефективності частовживаних антисептиків і антибіотиків широкого спектру дії;

- недосконалістю методів консервативного лікування ускладнених форм карієсу, в результаті чого відкриті (ті, що дренуються) вогнища одонтогенної інфекції перетворюються на закриті (такі, що не дренуються).

В слині пацієнтів, які тривалий час вживають хіміотерапевтичні препарати широкого спектру дій , знаходяться стійкі штами мікроорганізмів. Тому порожнина рота є місцем накопичення, розмноження та розповсюдження інфекції. Кров ти слина під час інкубаційного періоду багатьох хвороб містять найбільше мікроорганізмів. Ряд пацієнтів, наприклад, хворі на туберкульоз, сифіліс, ВІЛ, часто приховують свою хворобу. Окрім того перебіг ряду захворювань відбувається без особливих клінічних проявів. Такий пацієнт вважає себе здоровим, проте в кабінеті стоматолога він є таким же небезпечним, як джерело збудників інфекційного захворювання.

У ротовій порожнині здорової людини також містяться патогенні мікроорганізми, до яких організм адаптований. Однак для інших пацієнтів стоматологічних кабінетів, в умовах атопічних утворень, ці мікроорганізми можуть обумовлювати виникнення інфекції.

За рахунок того, що хворий виділяє в атмосферу кабінету мікроорганізми, він є небезпечним не лише для лікаря-стоматолога та медичного персоналу але й для інших пацієнтів, які потрапляють на прийом. Особливо вразливими є пацієнти зі зниженим імунітетом.

Інфікування пацієнтів стоматологічних закладів може відбутися наступни­ми шляхами:

- повітряно-крапельним чи повітряно-пиловим;

- аліментарним (через розчини для полоскання ротової порожнини чи для пиття);

- контактно-побутовим (через предмети догляду за хворим, білизну, ме­дичний інструмент, апаратуру а також руки персоналу);

- парентеральним (при введенні інфікованих препаратів крові, розчинів, лікарських препаратів);

- інструментальним (при використанні інфікованих інструментів).

Виникненню і розвитку В ЛІ сприяють:

- недооцінка медичним персоналом епідемічної небезпеки внутрішньолікарняних джерел інфекції і ризику зараження при спілкуванні з хворими на гнійно-септичні інфекції, несвоєчасна ізоляція;

- наявність невиявлених хворих і носіїв госпітальних штамів серед меди­чного персоналу і пацієнтів;

- порушення персоналом правил асептики-антисептики, особистої гігієни, поточної та завершальної дезінфекції, режиму прибирання;

- нераціональне використання антибіотиків, у т.ч. тривале (понад 7 днів) застосування одного препарату, використання без визначення чутливос­ті, недостатнє дозування, порушення інтервалів введення антибіотиків;

- збільшення кількості пацієнтів підвищеного ризику (наявність супутніх

захворювань, онкологічні хворі тощо);

- збільшення використання різних інструментальних процедур, що спри­яють інфікуванню організму;

- порушення режиму стерилізації та дезінфекції медичних інструментів,апаратів, приладів, тощо;

- порушення протиепідемічного режиму;

- незадовільний санітарно-технічний стан стоматологічних установ.

Факторами передачі інфекції в стоматологічних кабінетах можуть бути руки лікаря-стоматолога, інструменти, розчини, повітря, пил, обладнання, предмети інтер'єру та інвентар, на котрих містяться патогенні мікроорганізми.

Руки лікаря забруднюються мікроорганізмами порожнини рота пацієнт При цьому, за рахунок частого миття, руки лікаря-стоматолога стають надзвичайно травмованими, що сприяє проникненню збудника через шкіряний бар'єр

Особливу небезпеку складають також інструменти, котрі контактують Ь порожниною рота під час діагностики та лікування. Весь стоматологічний ін­струментарій повинен ретельно дезінфікуватись, а той, що використовується для маніпуляцій з порушенням цілісності шкіри чи слизових оболонок - стерилізуватись.

Широко використовується в лікувальних закладах дистильована вода, при неправильному зберіганні вона може стати джерелом накопичення мікрофлор. В разі помилкового її виростання як стерильної, виникає небезпека інфікування пацієнта.

Повітря стоматологічного кабінету містить значну кількість патогенних мікроорганізмів. їх найбільша кількість припадає на ортопедичний, терапевтичний та хірургічний кабінети. Пил, предмети інтер'єру та інвентар також міс­тять патогенну мікрофлору.

Встановлено, що мікроби виявляються на водопровідних кранах, дверних ручках, милі, рушниках, лікарських столиках, універсальних стоматологічних установках. Найбільш масивно засіяні мікроорганізмами головні убори (шапочки), халати та одяг, а також взуття персоналу. На халатах мікроорганізми виявляються вже через декілька годин з моменту одягання. Найбільша кількість мікроорганізмів виявляється в ділянці живота, на рівні стегон та рукавах ОДЯГУ- Контаміновані мікроорганізмами також окуляри персоналу.

Амбулаторні картки, телефонні трубки загального користування також забруднені мікроорганізмами.

Універсальні стоматологічні установки, котрі мають турбінні та швидкісні бормашини, як вже доведено, сприяють розповсюдженню життєздатних мікро­організмів порожнини рота пацієнтів в оточуюче середовище.

Стратегія боротьби з ВЛІ передбачає впровадження системи інфекційного контролю в усіх лікувально-профілактичних закладах країни.

Основні завдання інфекційного контролю:

- постійна та об'єктивна оцінка масштабів, характеру поширення і соціа­льно-економічної значимості ВЛІ;

- виявлення тенденції епідемічного процесу ВЛІ і його прогнозування;

- виявлення стоматологічних закладів і окремих підрозділів стоматологі­чних закладів з високим рівнем захворюваності та ризиком інфікування;

- визначення факторів ризику інфікування для пацієнтів і медперсоналу;

- розробка і впровадження політики використання протимікробних пре­паратів;

- обґрунтування розробки і контролю ефективності протиепідемічних за­ходів, їх своєчасне коригування;

- постійне навчання медичного персоналу всіх рівнів з питань ВЛІ;

- діюче лабораторне забезпечення епідеміологічного нагляду за ВЛІ.

Ключову роль в системі інфекційного контролю відіграє госпітальний епідеміолог, особливо у визначенні найбільш «проблемних» установ щодо ВЛІ у відповідності зі ст. 40-42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» і різними інструкціями Міністерства охорони здоров'я України.

Однак в стоматологічній поліклініці такої посади не існує, відповідаль­ність за проведення всіх заходів покладається на головного лікаря та завідува­чів відділень, а організація протиепідемічної роботи в стоматологічних поліклі­ніках покладається безпосередньо на заступника головного лікаря з медичної частини, у разі відсутності в штатному розкладі посади заступника головного лікаря — на завідувача відділення.

Особливе значення має регулярне та своєчасне інформування керівників стоматологічних установ стосовно питань інфекційного контролю. їм необхідно надавати інформацію щодо моніторингу антибактеріальної чутливості збудників, яка базується на точній ідентифікації збудників нозокоміальних (ВЛІ) інфекцій, взятих переважно від пацієнтів.

Епідеміологічний нагляд за ВЛІ — один з найважливіших компонентів ефективної програми інфекційного контролю. Епідеміологічний нагляд - це система постійних комплексних спостережень за динамікою епідемічного процесу та факторами, що впливають на поширеність ВЛІ, а також аналіз всіх отриманих даних з метою одержання об'єктивної інформації щодо стану і тенденцій розвитку епідемічного процесу для обґрунтування раціональних заходів боротьби і профілактики ВЛІ.

Система епідеміологічного нагляду за ВЛІ включає:

- облік та реєстрацію ВЛІ;

- аналіз розшифровки етіологічної структури ВЛІ;

- аналіз результатів санітарно-бактеріологічних досліджень;

- аналіз вивчення циркуляції патогенної та умовно-патогенної мікрофло­ри у стоматологічному закладі;

- аналіз вивчення поширеності та спектру стійкості мікроорганізмів до антибіотиків, антисептиків та дезінфектантів;

- контроль за станом здоров'я медперсоналу (захворюваністю, носійством епідемічно значущих мікроорганізмів);

- контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму в стоматологічному закладі;

- епідеміологічний аналіз захворюваності на ВЛІ.

Комплексний аналіз всіх отриманих даних є підґрунтям для планування проведення раціональних профілактичних і протиепідемічних заходів.

Об'єктивна та достовірна оцінка санітарно-епідемічного стану медичного закладу неможлива без систематичного проведення гігієнічних досліді об'єктів навколишнього середовища.

Найважливішими з них є:

- інструментальне дослідження мікрокліматичних факторів (температура, вологість, швидкість руху повітря, температура зовнішніх стін);

- дослідження повітря на бактеріальне забруднення, окислення, вміст двоокису вуглецю, дослідження інтенсивності шуму, дослідження на стерильність хірургічних інструментів та перев'язувального матеріалу, дослідження змивів з рук персоналу та хворих, одягу, меблів, предметів вжитку на наявність санітарно показової мікрофлори.

Всі дані, що характеризують санітарний стан навколишнього середовища у стоматологічному закладі, рекомендується записувати в спеціальний санітар­ний журнал. Аналіз результатів досліджень та записів, в разі необхідності, сприятимуть виявленню причин недоліків і допоможуть проведенню ефектив­них заходів щодо їх усунення.

У профілактиці ВЛІ особливе значення має контроль за станом здоров'я медичного персоналу, для здійснення якого проводяться:

- регулярна та якісна диспансеризація медичного персоналу різного про­філю у відповідності до діючих наказів та інструкцій МОЗ України;

- планове, а також за епідемічними показами бактеріологічне обстеження медичного персоналу у відповідності до діючих наказів та інструкцій МОЗ України;

- своєчасне виявлення інфекційних хворих серед медичного персоналу, включаючи і гнійно-запальні захворювання;

- щомісячний аналіз захворюваності на ВЛІ в цілому по стоматологічно­му закладу та по відділеннях;

- розробка рекомендацій щодо проведення профілактичних та протиепі­демічних заходів.

Для попередження виникнення і розповсюдження ВЛІ зазвичай проводить­ся цілий комплекс профілактичних і протиепідемічних заходів, в т.ч. дезінфек­ційно-стерилізаційних. Відповідальність за проведення всіх заходів покладаєть­ся на головного лікаря та завідувачів відділень.

Завідувач відділення разом зі старшою медичною сестрою повинні прово­дити інструктаж середнього та молодшого медичного персоналу щодо конкрет­них протиепідемічних заходів у кожному відділенні.

Не рідше одного разу на рік старша медична сестра, за участі спеціалістів CEC, повинна проводити інструктивно-методичні заняття з усім середнім ме­дичним персоналом стоматологічного закладу.

У випадку виникнення BJTI їх необхідно реєструвати у відповідності з ін­струкцією про порядок обліку інфекційних захворювань. На кожен виявлений випадок BJII в оперативному порядку подається термінове повідомлення (фор­ма № 058/о) в епідеміологічний відділ CEC, що є куратором лікувальної уста­нови, чи епідеміологічне відділення міської (обласної) дезінфекційної станції, яке після реєстрації захворювання передає зведення про нього в епідеміологіч­ний відділ CEC. Відповідальність за своєчасність і повноту інформації про ко­жен випадок BJII покладається на керівника закладу.

Кожний випадок зараження BJII, пов'язаний з проведенням різних стома­тологічних маніпуляцій, необхідно розглядати на протиепідемічній нараді та аналізувати причини їх виникнення і обговорювати заходи щодо їх попере­дження. До цих заходів відносяться:

- збір анамнезу щодо наявного або перенесеного інфекційного захворю­вання, а також виявлення можливого носія інфекції;

- ретельне миття рук до та після обстеження кожного пацієнта;

- проведення якісної антисептичної обробки рук;

- застосування під час лікування засобів індивідуального захисту (рукавички, маски, окуляри);

- обов'язкова дезінфекція використаного стоматологічного інструмента­рію та обладнання;

- наявність двозмінного запасу терапевтичних та хірургічних інструментів;

- наявність зубних дзеркал в кількості, що відповідає або перевищує кіль кість терапевтичних наборів;

- використання при лікуванні пацієнта індивідуального стоматологічного набору, до складу якого входять зонд, пінцет, зубне лікарське дзеркало, екскаватор, гладилка, штопфер, роздільні пластини, бори);

- щоденна зміна рушника для витирання рук, в разі можливості бажано застосовувати паперові рушники, нагрудники для пацієнтів, та стакани одноразового використання;

- використання стерильного інструментарію для маніпуляцій, що пору­шують цілісність шкіри чи слизових; _ обов'язкова дезінфекція стомалогічного інструментарію після його ви­користання;

- регулярне проведення контролю якості передстерилізаційної обробки інструментарію, дезінфекції та стерилізації;

- після закінчення роботи кожної зміни проведення прибирання примі­щень і санітарно-технічного обладнання окремим інвентарем з викорис­танням миючих та дезінфікуючих засобів;

- дезінфекція повітря кабінетів бактерицидними лампами після кожної робочої зміни;

- дезінфекційна обробка порожнини рота пацієнта до та впродовж лікування за допомогою полоскання розчинами марганцевокислого калію, перекису водню, інших антисептиків;

- щоденна заміна дистильованої води.

Для профілактики ВЛІ особливе значення має дотримання правил особис­тої гігієни медичним персоналом. Акуратний зовнішній вигляд, педантичне ви­конання правил особистої гігієни медичним персоналом є необхідною переду­мовою бути взірцем для відвідувачів медичного закладу.

Прийшовши на роботу, медичний персонал стоматологічного закладу по­винен зняти в гардеробі верхній одяг, ретельно вимити руки з милом, після чого вдягти спецодяг (халат, косинку або шапочку, марлеву пов'язку на обличчя то­що) і приступити до виконання своїх обов'язків. Спецодяг повинен бути бездо­ганно чистим, випрасуваним, відповідного розміру.

Медичний персонал стоматологічного закладу забезпечується комплектами змінного санітарного спецодягу: халатами, шапочками чи косинками, гумовими рукавичками, напальчниками, масками, захисними окулярами. Кожен співробі­тник клініки повинен мати не менше трьох комплектів спецодягу. У разі його забруднення заміна спецодягу проводиться негайно.

Прання санітарного одягу здійснюється централізовано. Спецодяг у тера­певтичному та ортопедичному відділеннях, ортопедичній лабораторії міняється по мірі забруднення, але не рідше одного разу на 3 дні, в хірургічному й ортодонтичному відділеннях — щоденно. Якщо під час роботи спецодяг забруднився кров'ю, слиною чи гноєм, необхідно його зняти, замочити в дезрозчині, за­мінити на чистий. Марлеві чотиришарові маски міняють через кожні 4 години, одноразові — після кожного пацієнта. Захисні окуляри чи екрани після кожного пацієнта протирають серветкою, змоченою 70° етиловим спиртом, або іншим дезінфектантом.

Зберігається санітарний спецодяг в індивідуальних шафах окремо від іншого одягу. Перебування співробітників у санітарному спецодязі поза межами стома­тологічної клініки забороняється. Медичному персоналу забороняється також вживати їжу, пити, палити, користуватися косметикою на робочому місці.

Щоразу, після виконання робіт, необхідно обробляти руки антисептичним засобом.

Адміністрація стоматологічного закладу зобов'язана:

- забезпечити медичний персонал спецодягом, а також централізоване прання спецодягу, видачу туалетного мила для одноразовоговикорис­тання або рідкого мила, м'яких щіток для миття рук,індивідуальних рушників чи паперових серветок одноразового використання, кремів для захисту шкіри рук, індивідуальних засобів для захисту очей;

- забезпечити співробітників умовами для зберігання усіх видів одягу ^в індивідуальних шафах, кількість яких відповідає кількості медични працівників закладу;

-виділити місця для відпочинку, вживання їжі;

- забезпечити співробітників, які працюють із ртутною амальгамою, ізо­льованим гардеробом для зберігання спецодягу.

Заходи при пораненнях, контакті з кров'ю, іншими біологічними ма­теріалами пацієнта:

1. Якщо контакт з кров'ю або іншим біоматеріалом пацієнта супроводжу­вався порушенням цілісності шкіри (укол, поріз), то потерпілий повинен:

- зняти рукавички робочою поверхнею всередину;

- видавити кров з рани;

- ушкоджене місце обробити розчином дезінфектанту (70° етиловим спиртом або 5 % настойкою йоду);

- ретельно двічі вимити руки з милом під проточною водою, а потім про­терти їх 70° етиловим спиртом;

- на рану накласти пластир, надіти напальчник;

- за необхідності одягти нові гумові рукавички та продовжити роботу.

2. Якщо контакт із кров'ю або іншою біорідиною не супроводжувався порушенням цілісності шкіри, необхідно:

- обробити місце забруднення 70° етиловим спиртом;

- промити його водою з милом і повторно обробити спиртом.

3. У разі потрапляння біоматеріалу пацієнта на слизові оболонки медичнго працівника необхідно вжити таких заходів:

- ротову порожнину прополоскати 70° етиловим спиртом;

- порожнину носа закапати 30 % розчином альбуциду;

- очі промити водою (чистими руками) і закапати 30 % розчином альбуциду.

Для обробки носа та очей можна використовувати 0,05 % розчин перман­ганату калію.

4. У разі потрапляння біоматеріалу пацієнта на халат, одяг необхідно:

- одяг зняти та замочити в дезрозчині;

- шкіру рук та інших ділянок тіла, забруднених крізь одяг, протерти 70% етиловим спиртом, потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;

- забруднене взуття двічі протерти ганчір'ям, змоченим у розчині дезінфікуючого засобу.

Про кожен випадок ушкодження, пов'язаний із можливим інфікуванням під час виконання професійних обов'язків, персонал повинен інформувати ке­рівника клініки (кабінету) та реєструвати в журналі обліку виробничого трав­матизму.

Для надання медичної допомоги стоматологічний кабінет має бути укомп­лектований аптечкою термінової допомоги.

Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медичного працівника, забруднення їх біологічним матеріалом від пацієнта розцінюється як аварія. У І цьомувипадку, крім обробки шкіри та слизових оболонок за методикою, зазна­ченою вище, проводяться обов'язкова реєстрація випадку аварії, обстеження та превентивне лікування медичного працівника за його згодою.

Слід зазначити, що серед усіх медичних працівників найбільший відсоток внутрішньолікарняного інфікування реєструється у лікарів-стоматологів - 38 %. Стоматологи відносяться до групи підвищеного професійного ризику щодо захворюваності на парентеральні гепатити (найчастіше В та С), ВШ- інфекцію та ін. Так, захворюваність серед них на вірусні гепатити у 3,6 разу вища, ніж серед лікарів інших спеціальностей. За даними Американської асоці­ації стоматологів, від 13,6 до 14,5 % лікарів-стоматологів щорічно хворіють на вірусний гепатит.

За даними Комітету з профілактики вірусних гепатитів ВООЗ, щорічно у медичних установах США та Західної Європи вірусом гепатиту В заражаються ЗО тис. медичних працівників. З них 1 % американських хірургів с носіям вірусу гепатиту В. Від наслідків перенесеного гепатиту В у США помирають від 100 до 200 медичних працівників щороку. У Західній Європі щорічно інфікуються вірусом гепатиту В 18 200 медичних працівників. Щоденно від гепатиту З у світі вмирає один медичний працівник.

Однак, достовірну кількість професійних заражень гепатитом В в Україні встановити неможливо, тому що дані офіційної статистики неповні або взагалі не містять даної нозологічної форми захворювання.

Найбільший ризик зараження гепатитом В серед медичних працівників може бути при інвазивних діагностичних, лікувальних, в т.ч. стоматологічних, втручаннях, взятті крові а також виконанні ін'єкцій. Рекомендації зі специфіч­ної термінової профілактики гепатиту В наведені у таблиці 14.

Ризик інфікування вірусом гепатиту В невакцинованих медичних праців­ників коливається від 2 до 40 %.

Таблиця 14. Рекомендації зі специфічної термінової профілактики

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
6. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
7. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
8. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
9. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
10. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
11. Актуальні методи соціальної роботи
12. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи

Переглядів: 1136