Тема 6. Охорона та захист прав інтелектуальної власності
Тема 6. Охорона та захист прав інтелектуальної власності *
6.1. Поняття охорони і захисту прав та їх співвідношення
Увесь економічний розвиток, практично до XXI ст., будувався на обмежених ресурсах. Але об'єкти інтелектуальної власності як іде- альна субстанція є невичерпними. А відсутність винятків доступу до ресурсів (тобто вільний доступ до них) означає, що вони нічиї, що вони не належать нікому і водночас належать усім. І якщо ресурс за своїми характеристиками необмежений та загальнодоступний, то виникає потреба у створенні зовнішніх обмежень для його залучення в обмінні процеси ринкової економіки. Таким зовнішнім обмежни- ком стає правовий механізм охорони та захисту ресурсу, тобто тим- часові виключні права на використання, копіювання і тиражування результатів творчої діяльності. Юридичний захист об'єктів інтелек- туальної власності необхідний для. того, щоб окупити витрати розу- мової праці, які вкладено в інтелектуальні продукти масового спо- живання, тому що ціна продукту творчої діяльності без юридичного захисту наближається до нуля (немає необхідності платити за про- дукт, який можна одержати безкоштовно, наприклад, повітря).
Сучасне законодавство у сфері охорони інтелектуальної влас- ності в Україні представлене чотирма інститутами, які, незважаючи на ряд загальних функцій, є відносно самостійними та діють згідно із своїми принципами і методами регулювання:
1) охорона авторських та суміжних прав;
2) патентне право;
3) правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільно- го обороту та продукції, робіт, послуг;
4) правова охорона нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності.
Різні способи охорони прав на конкретні об'єкти інтелектуаль- ної власності встановлює законодавець, а для придбання таких прав у деяких випадках необхідно дотримуватись ряду вимог та умов. У передбачених випадках вони регулюються та засвідчуються пра-
воохоронними документами: патентами, свідоцтвами, посвідчен- нями, дипломами та іншими правовстановлюючими документами. В інших випадках законодавець не передбачає виконання будь-яких дій, тобто авторське право виникає автоматично завдяки факту створення твору в об'єктивній формі, наприклад, на твори мисте- цтва та літератури, науки.
Так, правова охорона простого зазначення походження товару надається лише на підставі його використання. Така охорона поля- гає у недопущенні зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, які вводять споживачів в оману щодо справжнього геогра- фічного місця походження товару.
Але з точки зору Європейського Союзу (ЄС) та США рівень охо- рони прав інтелектуальної власності в Україні є незадовільним. Тому відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Украї- ною та ЄС від 16.07.1994 р. Україна у сфері охорони прав інтелекту- альної власності має забезпечити рівень захисту аналогічний існую- чому в ЄС, включаючи ефективні засоби дотримання таких прав.
Взагалі система охорони прав інтелектуальної власності складається з багатьох елементів, які повинні забезпечити право- власникам ефективну реалізацію їх особистих немайнових і майно- вих прав на результати творчої діяльності, зміст яких щодо певних об'єктів інтелектуальної власності визначається чинним законодав- ством України. До таких елементів відносяться:
■ надійність охоронних документів, якість яких у значній мірі залежить від проведення патентної експертизи;
■ відкритий доступ до патентної інформації;
■ високий професійний рівень укладення ліцензійних та інших договорів на використання і передачу прав інтелектуальної власності;
■ діючі організації колективного управління;
■ ефективно працююча система авторської винагороди і тради- ції її перерахування;
■ наявність судової практики забезпечення позовів і доказів, до- свід судів у розгляді спорів у сфері інтелектуальної власності;