Причини суїцидів

Командирам та їх заступникам з виховної роботи слід добре знати основні причини, які служать детермінантами суїцідальних явищ у військовому середовищі. В основному, суїцидологи виділяють соціальні, індивідуально-психічні і психічні причини, що руйнують особистість та її “Я”.

Аналіз суїцідальних випадків серед військовослужбовців строкової служби дає можливість нам виокремити таки їх причини:

а) сукупність індивідуально-психічних проявів особистості військовослужбовця (моральна і правова свідомість, ціннісна орієнтація, настанова та ін.);

б) вплив зовнішнього середовища з його економічними, соціальними, культурними, соціально-побутовими та іншими нормами і проявами;

в) біологічні якості організму, включаючи його генетичну основу.

Соціальні причини, що спонукають людину на відмову від життя, як правило пов’язані з його найближчим оточенням – сім’єю, батьками, друзями. І, нарешті, головною ланкою у вирішенні питання “бути чи не бути” є сам військовослужбовець, від його особистості залежить, як поведе він себе в кризовому психічному стані, який вибір зробить, зустрівшись із труднощами, й чи не здасться він під впливом тривалих травмуючих психіку обставин.

Одним із найсильніших соціальних факторів, що визначають рівень самогубств і безпосередньо зв’язують минуле і теперішнє в житті суспільства, являється релігія. Однією із основ у боротьбі за життя в історії суспільства є релігійне покарання.

Іслам суворо засуджував самовільне позбавлення себе життя, і до сих пір це явище практично не зустрічається у країнах, де сповідують мусульманську релігію.

В іудаїзмі також підкреслювалася цінність життя для бога, і тому заради збереження життя правовірним євреям дозволялося переступати через всі релігійні закони, за виключенням відмови від бога, вбивства і кровозмішування.

Християнство після хвилі самогубств перших християн-мучеників, що намагалися таким чином якнайшвидше предстати перед лицем всевишнього, також доволі скоро заборонило добровільне залишення життя. Самогубцям відмовляли у християнському похованні, вони карались ганебним захороненням на перехрестях доріг, поза кладовищем, а в правовому аспекті – сім’я самогубця позбавлялась законного спадку. Люди ж, що скоїли невдалу спробу суїциду, підлягали ув’язненню і каторжним роботам як за вбивство.

Але в той же час у чоловіків існував і в ряді країн продовжує існувати кодекс честі, який вимагає урятувати свою долю самогубством. Один із головних пунктів у ньому – спокута ганьби від воєнних поразок. Однією з головних причин самого низького рівня самогубств в наш час в Італії, Іспанії і в ряді латиноамериканських країн є величезний вплив в цих країнах католицизму, який суворо переслідує спроби позбавити себе життя. Релігійний фактор є однією з причин невеликої кількості самогубств і в Польщі.

Сучасними дослідниками встановлено, що в цілому в державах, де вплив релігії більш слабкий і релігійні норми, пов’язані з самогубством, більш м’які, процент суїцидальних дій вищий.

Іншим видом самогубства, безпосередньо пов’язаним із соціальними причинами, є той випадок, коли суспільне положення якої-небудь групи людей чи конкретного індивіда по незалежним від них причин настільки важке і нестерпне, що суїцид стає одним із реальних шляхів звільнення від страждань, знущань, погроз та принижень. Цей вид самогубств є досить актуальним для ЗбройнихСил України. Це зумовлено розповсюдженістю такого негативного явища, як порушення статутних правил взаємовідносини між військовослужбовцями. Суїцидальні дії, переважно, чиняться військовослужбовцями першого періоду служби.

Характерними особливостями поведінки військовослужбовців у цей період є: замкнутість, прагнення відособлення аж до повної ізольованості, втрата інтересу до того, що відбувається навколо, емоційна загальмованість, неадекватні дії та висловлювання. Разом з тим, відмічаються й інші форми поведінки: обачливість, рішучість, холоднокровність і навіть агресивність. Відмічається постійне порушення сну, апетиту, підвищена стомлюваність, почуття безсилля, зниження працездатності.

Також одним з чинників формування суїцидальної поведінки особистості воїна може стати його сім’я. Із соціально-психологічних типів сімей найбільший інтерес в плані суїцидальної діагностики представляють дві групи. До першої відносяться типи сімей, що чинять стримуючий, антисуїцидний вплив на членів сім’ї. Сюди відносяться інтегровані, гармонічні та альтруїстичні сім’ї. Другу групу утворюють типи сімей, характер та принципи спілкування в яких містять у собі загрозу появи суїцидальних конфліктів. Це дезінтегровані, дисгармонічні, корпоративні сім’ї.

“Нужда і безробіття”, “марна і безнадійна боротьба за існування” – ці слова стали штампами і вже давно пов’язуються із причинами приблизно 30 відсотків самогубств.

Одна із головних тенденцій, важливих для нас, це зв’язок самогубств із суспільно-політичним становищем в країні, і тут чітко просліджується закономірність зменшення суїцидів при суспільному підйомі, при пожвавленні в політиці, економіці і культурному житті суспільства і збільшення суїцидів при суспільних спадах.

Альтруїстичне самогубство – це акт самопожертви, при якому людина свідомо віддає своє життя заради блага своєї соціальної групи, що відбиває вплив групової ідентифікації. Прикладом цього виду самогубства можуть служити героїчні вчинки радянських воїнів під час Великої Вітчизняної війни, наприклад, О.Матросова, Н.Гастелла.

Індивідуально-психічні причини. Найбільш важливою причиною суїциду є психічні розлади особистості. В процесі ряду досліджень були проведені співбесіди із лікарями, пацієнтами яких були люди, в подальшому покінчивши із собою, опитані родичі і друзі покійних і зібраний докладний анамнез. Отримані дані свідчать про те, що приблизно дев’ять з кожних десяти самогубців на час скоєння акту суїциду страждали в тій чи іншій формі психічними розладами, серед яких частіше за все зустрічаються депресивний розлад і алкоголізм.

Алкоголізм – другий з психічних розладів, найбільш розповсюджених серед тих, хто скоює самогубство: цей діагноз присутній принаймні в 15-25% випадків завершеного суїциду.

Наркотична залежність також пов’язана із підвищеною імовірністю суїциду. Звичайно у подібних випадках йдеться про тривале зловживання наркотиками із застосуванням більш ніж однієї речовини. Приблизно у 33-50% самогубців ще при житті або шляхом ретроспекції був виявлений розлад особистості. До цієї групи відносяться в основному більш молоді люди, що часто виховувались у неблагополучних, неповних сім’ях. А також формувалися та мешкали в умовах субкультури, де насильство і зловживання алкоголем чи наркотиками являють собою звичайне явище.

При хронічному неврозі ризик самогубства також зростає. При шизофренії суїцид більш імовірний у молодих хворих в ранньому періоді розвитку розладу, особливо якщо у них спостерігається депресивна симптоматика.

Отже, відзначені вище зв’язки між самогубством і цілим рядом різноманітних факторів, зрозуміло, не дають підстав вважати, що етіологія даного явища встановлена. Однак вони вказують на ведучу роль двох наборів взаємовпливаючих факторів, причому серед соціальних чинників на перший план висувається соціальна ізоляція, а серед індивідуально-психічних особливо виділяються депресивні розлади, алкоголізм та розлади особистості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика і природа суїцидальної поведінки	\|	Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.