Загальна характеристика і природа суїцидальної поведінки

У наш час суїцид і парасуїцид є серйозною проблемою в Україні. На протязі багатьох років ця проблема практично не обговорювалася. Статистика суїциду стала відкрито публікуватися лише в останні роки. Причому, офіційна статистика давала лише мінімальну інформацію про людей, які робили замах на своє життя: стать, вік, місце проживання, спосіб здійснення самогубства. Була відсутньою інформація про соціальний та професійний статус суїцидентів, сімейний стан, працевлаштованість, місце роботи, етнічну належність. Залишалися нез’ясованими мотиви й мотивація самогубств, стан здоров’я і матеріальне положення людей, які зважилися на такий крок.

Україна відноситься до держав із високим рівнем суїцидальної активності. Серед регіонів України тільки в її західних областях кількість самогубств не перевищує 20,0 на 100 тис. населення. Він істотно вищий (30,0-44,4) в розвинутих промислових районах і областях, які в більшій мірі страждали від наслідків Чорнобильської катастрофи і відрізняються більшою гостротою різних екологічних та соціально-економічних проблем. Високий рівень суїцидальної активності в наш час відмічається серед сільського населення країни. Сільські жителі в 1,52 рази частіше позбавляють себе життя, ніж міські, що пов’язано із різким підвищенням рівня алкоголізації сільського населення, зниженням рівня життя.

Випадки суїциду, на жаль, мають місце і в Збройних Силах України. Виходячи з викладених вище фактів, можна зазначити, що дана проблема є актуальною для нашого суспільства взагалі та для Збройних Силах України, зокрема. Тому для командира підрозділу та його заступника з виховної роботи є злободенними такі проблеми щодо суїциду:

- психологічна характеристика суїциду;

- динаміка суїцидальної поведінки військовослужбовця;

- детермінанти суїцидальної поведінки особистості військовослужбовця;

- індивідуально-психічні прояви особистості військовослужбовця, схильного до суїцидальної поведінки, та обґрунтування методики їх дослідження;

- конфлікти, які можуть бути основою суїцидальної поведінки особистості військовослужбовця;

- цілі, принципи і провідні методи дослідження індивідуально-психічних проявів особистості військовослужбовця, що можуть призвести до суїцидальних проявів;

- обґрунтування оптимальної методики діагностування проявів особистості військовослужбовця, які можуть призвести до суїцидальної поведінки;

- профілактика суїцидальної поведінки військовослужбовців у військовому середовищі.

Для оптимального розв’язання цих проблем більш докладно охарактеризуємо окремі аспекти дослідження суїциду у психологічний науці.

Важливу роль у правильній діагностиці і профілактиці суїцидальної поведінки у військовому середовище має знання класифікації її проявів. У психологічній науці мається така класифікація суїцидальних проявів.

Внутрішня суїцидальна поведінка включає в себе суїцидальні думки, уявлення, переживання, а також суїцидальні тенденції, серед яких виділяють задуми та наміри.

Антивітальні переживання – роздуми про відсутність цінності життя, що виражаються у формулюваннях типу: “жити не варто”, “не живеш, а існуєш”, де ще немає чітких уявлень про власну смерть, а є заперечення життя.

Пасивні суїцидальні думки характеризуються уявленнями, фантазіями на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя як довільної активності. Прикладом може бути висловлювання: “добре було б померти”, “заснути і не прокинутися” та ін.

Суїцидальні задуми – це активні форми прояву суїцидальності, тобто тенденція до самогубства, глибина якої наростає паралельно ступеню розробки плану її реалізації. Продумуються способи суїциду, час та метод.

Суїцидальні наміри передбачують приєднання до задуму рішення та вольового компоненту, що спонукає до безпосередньо переходу у зовнішню поведінку.

Пресуїцид. Період від виникнення суїцидальних думок до спроб їх реалізації називаютьпресуїцидальним. Його тривалість може варіювати від хвилин (“гострий пресуїцид”) до місяців (“хронічний пресуїцид”).

Зовнішні форми суїцидальної поведінки включають в себе суїцидальні спроби та завершений суїцид.

Суїцидальні спроби – це цілеспрямоване оперування засобами позбавлення себе життя, яке не закінчилось смертю. В якості засобів позбавлення себе життя можуть бути використані самі різноманітні об’єкти, якими характеризується спосіб суїциду (самоповішення, отруєння, порізи; колоті, рублені, вогнепальні поранення, падіння з висоти, під транспорт, що рухається, опіки та електротравми та ін.).

Має місце і постсуїцид (у випадку суїцидальних спроб) – це “результуюча” таких складових, як конфліктна ситуація, що привела до спроби самогубства, сам суїцидальний акт з його психічними та соматичними компонентами, особливості переривання суїциду та наступні реанімаційні заходи, соматичні наслідки і ускладнена, нова ситуація, що склалася після спроби, а також особистісне відношення до неї.

Для оптимального розв’язання фактів суїциду у військовому середовищі сприяє знання типології суїцидів, яка розроблена Московською школою суїцидології з урахуванням таких категорій, як ціль та особистісний смисл.

1. Типологія, основана на категорії цілі: істинні суїциди, замахи та тенденції (мета – позбавити себе життя. Як кінцевий результат очікується смерть); демонстративно-шантажна суїцидальна поведінка (мета – не позбавлення себе життя, а демонстрація цього наміру); самопошкодження. (мета обмежується пошкодженням того чи іншого органу); нещасні випадки (інші цілі).

2. Типологія основана на категорії особистісного смислу: протест, помста; заклик; уникнення (покарання, страждань); самопокарання; відмова від існування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Частина 2. Психологічні аспекти девіантної поведінки військовослужбовців та щляхи її корекції	\|	Причини суїцидів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.