• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців

Велике значення для діагностики і попередження суїцидальної поведінки військовослужбовців має вивчення мотивів такої поведінки, так як при аналізі цього негативного виду поведінки дослідник перш за все повинен вивчити її внутрішні причини. А це – мотиви і мотивації суїцидальної поведінки конкретного військовослужбовця.

У зв’язку з цим, що різноманітність мотивів і мотивацій суїцидальної поведінки майже не піддається обліку, доцільно розглянути найважливіші класифікації суїцидальних мотивів. Найбільш відомою класифікацією мотивів суїцидальної поведінки є їх поділ на інтерперсональні та інтраперсональні.

Інтерперсональні мотивації при самогубстві виникають у тих випадках, коли за допомогою суїцидальної поведінки ставиться задача визвати певні дії з боку іншої особи чи осіб, або викликати зміну ставлення інших, або те і інше одночасно. Таким чином, суїцидальна поведінка в цих випадках може розглядатися як засіб впливу, переконання, примусу, маніпулювання, змінювання, домінування, стимулювання чи відновлення відносин. Ця інша особа частіше за все належить до найближчого оточення суїцидента: чоловік (дружина), коханець (-ка), член сім’ї, командир чи товариш по службі.

Найбільш типовий приклад – молодий воїн 18-20 років, у якого мається депресивна реакція на сварку, розлучення чи розрив відношень з коханою людиною. Подією, яка запускає цей складний механізм у дію, може стати отримання листа від коханої людини, з дому, де повідомляється травмуючи новини або поїздка до дому у відпустку, де він може попасти у таку ситуацію. І це згодом може призвести до здійснення суїциду або суїцидальної спроби у варті, відпустці, звільненні.

Інтраперсональна мотивація частіше має місце в більш похилому віці, в тих випадках, коли зв’язок з іншими людьми вже порушений.

В основі будь-якого суїциду, суїцидальної поведінки військовослужбовця лежить певний конфлікт, конфліктна ситуація. Але не кожен із них має суїцидонебезпечний характер. А тільки ті, які воїн усвідомлює і сприймає як надзвичайно важливі для нього, котрі представляють досить складну особистісну проблему і як наслідок він не знаходить оптимальні шляхи їх розв’язання. Тому суїцидальну поведінку обирає як єдиний вихід із кризовій ситуації, яка склалася.

Відповідно, командири, вихователі та інші посадові особи мають чітко усвідомити, що у будь-якому конфлікті існують:

1) об’єктивні вимоги, які висуваються до військовослужбовця конкретною ситуацією;

2) суб’єктивне усвідомлення військовослужбовцем цих вимог, їх значущість і складність для нього;

3) оцінка військовослужбовцем своїх можливостей для їх подолання, зняття ситуації, яка має фрустраційний вплив;

4) реальні дій військовослужбовця у складній ситуації, що склалася.

Відомо, будь-яка конфліктна ситуація це – зіткнення протилежних мотивів і мотивацій. Відповідно усю множину конфліктних ситуацій на основі їх мотиваційної оцінки та впливом на суїцидальну поведінку військовослужбовця, можна класифікувати на такі види:

1. Конфлікти, зумовлені мотивами військово-професійної діяльності і військово-соціальної взаємодії:

- індивідуальні адаптаційні труднощі до військової служби;

- міжособистісні конфлікти з військовослужбовцями інших періодів служби;

- службові і міжособистісні конфлікти з командирами (підлеглими), товаришами по службі.

2. Конфлікти, зумовлені мотивами сімейних взаємин військовослужбовця:

- конфлікти у сім’ї;

- нерозділене кохання, зрада коханої дівчини, дружини, розлучення;

- самотність;

- тяжка хвороба, смерть близьких;

- інтимно-сексуальні проблеми і негаразди.

3. Конфлікти, пов’язані з мотивами антисоціальної поведінки військовослужбовця:

- порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями;

- побоювання кримінальної відповідальності;

- боязнь ганьби за антисоціальний вчинок.

4. Конфлікти, пов’язані зі мотиваційним забезпеченням здоров'я військовослужбовця:

- психічні захворювання;

- хронічні соматичні захворювання;

- фізичні вади (дефекти мови, особливості зовнішності, які сприймаються як недоліки).

5. Конфлікти, які зумовлені соціально-побутовими мотивами:

- труднощі, що пов’язані з задоволенням матеріальних потреб;

- труднощі, що пов’язані з задоволенням духовних потреб.

6. Інші конфлікти, які, в основному, виникають на основі ситуаційних мотивів.

Г.А.Амбрумова акцентує увагу на наступному факті. Існує категорія осіб, у яких є в наявності явні суїцидальні тенденції (в деяких випадках навіть із вибором способу самогубства), які проте не ведуть до суїцидальних спроб. Напевно, існують фактори, які утримують людину від фатального кроку, а також ті, що провокують самогубство.

Інтрапсихічні умови, що провокують суїцид:

1) знижена толерантність до емоційних навантажень;

2) своєрідність інтелекту (максималізм, категоричність, незрілість суджень);

3) неблагополучність, неповноцінність комунікативних і контактних систем;

4) неадекватна самооцінка (занижена, лабільна чи підвищена);

5) слабкість особистісного психічного захисту;

6) зниження чи втрата цінності життя.

Однією з універсальних потреб людини є спілкування. Як істота соціальна, людина може існувати лише в соціумі. Відсутність спілкування позбавляє людину звичного для неї способу життя, блокує її людські прояви, вириває із життя. Адже, коли ця потреба не задовольняється чи задовольняється недостатньо у воїна з’являється перш за все тягар самотності. Самотність – це емоційне супроводження незадоволеної специфічної потреби воїна у спілкуванні.

Після необмеженої свободи міжособистісного спілкування в цивільному житті виявляється, що жорсткі норми статутного спілкування пригнічують особистість воїна. Причинами неадекватного сприйняття статутних вимог з її боку є слабке військово-патріотичне виховання допризовників та призовної молоді, яке стало наслідком недосконалості шкільних програм, втрати інтересу до патріотичної і шефської роботи більшості громадських організацій та скорочення державної підтримки програм підготовки призовної молоді.

Маючи слабку фізичну, психологічну та професійну підготовку, молодий солдат опиняється під впливом традиційних норм взаємовідносин (з усіма перенесеними з цивільного життя конфліктними ситуаціями), з одного боку, і статутними та нестатутними нормами спілкування, – з іншого у військовому середовищі. У цих умовах молодий воїн потрапляє в емоційну ізоляцію, яка своєю чергою підсилює зовнішню конфліктну ситуацію.

Таким чином, суїцидонебезпечність і сама можливість виникнення переживання самотності залежить від ступеня активності емоційної реакції, що виникає, а та своєю чергою виявляється залежною від змісту і значимості особистісних цінностей.

Нерідко основою неблагополуччя контактів, причиною нетерпимості до ускладнених ситуацій і схильності до переживання легко виникаючої при цьому самотності є знижена самооцінка воїна. Вона провокує невпевненість у собі, нестійкість форм поведінки у спілкуванні з товаришами по службі, замкненість, що виникає в результаті невдоволеності своїми можливостями, властивостями власного характеру, своїми здібностями, навичками й уміннями. Поступово це закріплює у нього впевненість у власній неповноцінності.

Ми розглянули умови, що перешкоджають формуванню задовільної системи взаємовідносин особистості воїна. Проте частіше зустрічаються випадки руйнування нормальних особистісних зв’язків, що породжують горе, болісне переживання самотності, яке іноді доходить до рівня психалгії. Це раптова, непередбачена, несподівана втрата близьких, крах особистісно значимих взаємовідносин.

Саме в таких ситуаціях частіше за все ми зустрічаємося з переживаннями психалгії – нестерпного душевного болю. А це вже саме по собі підвищує суїцидонебезпечність подібних ситуацій, добавляючи до звичайних при переживанні самотності змін характеру діяльності і світосприймання – ще й нові, які привносить психалгія.

Психалгія має соматологічний акомпанемент у вигляді локалізації тяжкого відчуття за грудиною.

Три ймовірних наслідки психалгії:

1) вона може супроводжуватися, слідом за появою суїцидальних тенденцій, активізацією нормального особистісного захисту, що відбувається в формах, властивих даному військовослужбовцю;

2) вона може дати безпосередній вихід в суїцидальну поведінку;

3) захист, що вмикається в момент максимальної психічної напруги, може набути патологічні форми (реактивний стан).

Міжособистісні конфлікти як одна з передумов формування соціальної дезадаптації особистості воїна. В основі будь-яких суїцидальних проявів лежить соціальна дезадаптація військовослужбовця. Міжособистісні конфлікти є однією з необхідних умов її формування. Конфлікт є ґрунтом, на якому може виникнути суїцид.

Міжособистісні конфлікти – це особлива форма внутрішньогрупової взаємодії, при якій стикаються інтереси, потреби чи цілі товаришів по службі конкретного воїна. Глибинні конфлікти впливають на систему спілкування в цілому, незворотньо перебудовуючи її, вносячи в неї негативні зміни, або зовсім руйнуючи її до повного розриву між воїнами.

До числа глибинних конфліктів відносять, наприклад, конфлікт, який можна охарактеризувати як психічну залежність одного воїна від іншого. Залежна поведінка виражається у звиканні одного військовослужбовця до іншого, яке межує з “хворобливою” прив’язаністю до нього. Ці взаємини можуть приймати еротичне забарвлення, хоча об’єктом прив’язаності може бути не обов’язково сексуальний партнер. Механізм залежності нагадує наркотичну залежність: якщо наркоман перестане вживати наркотик, то наступає стан абстиненції. Щось схоже на це відбувається і у випадку психічної залежності одного воїна від іншого: процес відвикання відбувається нестерпно боляче і не завжди успішно. Така залежність може відчуватися як надзвичайно приємний стан, але може й обтяжувати, бути непосильним тягарем, “знекровлювати” воїна. Ці відчуття можуть співіснувати чи безперервно змінювати одне одного. Психічну залежність іноді описують як симбіотичну, маючи на увазі двосторонню залежність між товаришами по службі, які, будучи тягарем один для одного, все рівно не можуть розійдися.

Негативний вплив конфлікту визначається, крім того, наявністю в системі цінностей воїна уразливих, “болючих” місць. Він може залишити поза увагою тяжкі сварки і відверті образи на свій рахунок, але в той же час може неадекватно відреагувати на невинні, здавалося б, слова чи дії інших (товаришів по службі, родичів, командирів).

І, нарешті, вплив конфлікту на воїна залежить від того, як він трактує події, що відбуваються, тобто від його інтерпретації і оцінки конфлікту. Один і той же самий військовослужбовець в максимально схожих умовах може вести себе зовсім по-різному: в одній ситуації він здійснює суїцид, в іншій, тотожній, ситуації зовсім не виявляє негативних реакцій. Справа в тому, що ситуація здається тотожною лише з точки зору стороннього спостерігача, воїн же бачить і оцінює зовсім по-різному ці ситуації в руслі особистісних життєвих цінностей. Різне сприйняття цієї ситуації обумовлює і різні поведінкові його реакції.

Важливим для розуміння зв’язку між конфліктом і суїцидом є поняття соціально-психологічної дезадаптації: конфлікт впливає на дезадаптацію, яка може стати передумовою виникнення суїциду. Конфлікт може привести воїна до різних ступенів соціально-психологічної дезадаптації: від легких форм, які можна охарактеризувати як психічний дискомфорт, викликаний утрудненням спілкування, до більш серйозних форм, при яких особистість переживає інтенсивний внутрішній конфлікт. Самий важкий ступінь дезадаптації пов’язаний з повним розривом соціальних зв’язків військовослужбовця, його соціальною ізоляцією, що викликає у нього почуття непотрібності і безперспективності свого існування. Відповідно, він знаходить “вирішення” проблеми своєї дезадаптації у суїцидальній поведінці.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
4. Вивчення девіантної поведінки
5. Вивчення сімейної поведінки, як і міжособистісні стосунки та міжпоколінні зв’язки, знаходиться в центрі уваги макросоціологічних досліджень.
6. Види девіантної поведінки
7. Види політичної поведінки етногруп, які відстоюють власні інтереси
8. Види трудової поведінки
9. Види трудової поведінки.
10. Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи.
11. Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.
12. Виховання у військовослужбовців бережливого ставлення до військової техніки й озброєння

Переглядів: 672