Види трудової поведінки.

Будь-яка трудова діяльність передбачає наявність таких елементів її організації:

• повного функціонально-технологічного переліку трудових операцій;

• відповідних працівників, професійні, кваліфікаційні та посадові характеристики яких фіксуються у штатних розписах;

• матеріально-технічних умов;

• певного організаційно-технологічного та економічного зв'язку працівників із засобами та умовами праці;

• системи управлінських заходів, за допомогою якої забезпечується відповідна діяльність працівників, включених у трудовий процес.

Коли йдеться про трудову діяльність, то мається на увазі насамперед сукупність функціонально-технологічних дій, виконання яких дає передбачуваний результат. Усе інше, що стосується цього, розглядається як передумови та умови.

Усвідомлюючи причинні зв'язки між власною поведінкою і досягненням бажаного, особистість обирає такі дії та вчинки, які забезпечують синхронізацію її професійних можливостей та інтересів з функціями певного виду трудового процесу.

Отже, трудова поведінка — це комплекс свідомих дій і вчинків працівника, пов'язаний з професійними можливостями та інтересами і функціональним змістом трудового процесу.

Трудова поведінка складається з елементів вербальної (мовної) і реальної (трудові рухи, пози тощо) поведінки. Використання соціологічних методів у дослідженні трудової поведінки дає можливість спостерігати та реєструвати, по-перше, конкретну різноманітність реальних дій та вчинків, явно чи неявно пов'язаних з виконанням певних статусно-рольових приписів, а також з індивідуальними і груповими цілями та інтересами, які при цьому реалізуються; по-друге, сукупність актів свідомості та інших суб'єктивних виявів, що відображаються у формах вербальної поведінки. Останні дають можливість робити висновки про внутрішній стан суб'єктів, їхнє ставлення до праці, форм і способів її організації, власної професійної ролі.

Цільовою спрямованістю трудової поведінки може бути:

• зміна чи збереження свого соціального і функціонального стану;

• зміна виробничих умов;

• реалізація проміжних дій для досягнення мети професійного майбутнього.

Об'єктами прагнення можуть бути: престиж, влада, змістовність праці, творчість, матеріальне забезпечення, гарантії зайнятості, велика сума пенсії тощо.

Функції

- створення матеріальних благ як засобів життєзабезпечення;

- надання послуг різного цільового призначення;

- розробка наукових ідей, цінностей і їх прикладних аналогів;

- накопичення, консервація, передача інформації

Структуру трудової поведінки можна представити так:

• циклічно повторювані дії, однотипні за результатами, що відтворюють стандартні статусно-рольові чи ситуаційні стани;

• маргінальні дії і вчинки, що формуються у фазах перехідного стану від одного статусу до іншого;

• поведінкові схеми та стереотипи, зразки поведінки;

• дії, в основі яких лежать раціоналізовані значеннєві схеми, трансформовані у стійкі переконання;

• акції, вчинені під диктатом тих чи інших обставин;

• спонтанні дії і вчинки, спровоковані емоційним станом;

• усвідомлене чи неусвідомлене повторення стереотипів масової і групової поведінки;

• дії і вчинки як трансформація впливу інших суб'єктів, які застосовують різні форми примусу й переконання.

Отже трудова поведінка:

1) відображає функціональний алгоритм виробничого процесу, являє собою поведінкові аналоги трудової діяльності.

2) є формою пристосування працівника до вимог і умов технологічного процесу і соціального оточення.

3) виступає динамічним проявом соціальних стандартів, стереотипів і професійних установок, які інтерналізовані індивідом в процесі соціалізації та конкретного життєвого досвіду.

4) відображає характерологічні риси особи, працівника.

5) є певним способом і засобом впливу людини на оточуюче її виробниче і соціальне середовище.