• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вікові нормативи для початку занять різними видами спорту в дитячих спортивних школах

Примітка. Поступовість у змагальних навантаженнях забезпечується дозуванням кількості змагань протягом року: в 13-16 років-не більше 5-10 змагань, в 17- 20 -до 20. Для кожної вікової групи встановлюється також певний масштаб змагань: у молодшому шкільному віці дозволяється брати участь у змаганнях всередині школи, у середньому шкільному віці - у міських, у старшому - в республіканських і всесоюзних змаганнях.

Існує й така думка: потрібна не рання спеціалізація у конкретному виді спорту, а просто тренування для створення бази моторики підлітка.

Підліток може стати висококваліфікованим спортсменом лише за умови багаторічного тренування, тому орієнтацію і відбір проводять поетапно. Запропоновано декілька схем поетапного проведення відбору у відповідності з періодизацією процесу спортивної підготовки. Кожний період містить відповідний етап відбору: попередня підготовка (7-10 років), початкова спеціалізована підготовка (10-12 років), основна спеціалізована підготовка (13-15 років), оволодіння спортивною майстерністю (16-17 років), удосконалення спортивної майстерності (старше 18 років). Це для гімнастики. А. А. Гумінський (1979) запропонував поділити процес орієнтації і відбору на три етапи: попередній відбір - визначення вихідного рівня розвитку фізичних якостей, початкова спеціалізація у вибраному виді спорту, кваліфікаційний відбір - визначення здібностей спортсмена досягти високої спортивної майстерності. Попередній відбір - це етап, важливість якого полягає в тому, щоб, з одного боку, правильно орієнтувати на спортивне заняття кожного підлітка, враховуючи його індивідуальні особливості, а з іншого - не випустити з поля зору обдарованих дітей, прищепити їм інтерес до спорту. На цьому етапі потрібно організувати заняття як можна більшої кількості дітей і підлітків, так як, по-перше, займатися фізичною культурою і спортом потрібно всім дітям; по-друге, недостатньо високий рівень розвитку фізичних якостей дитини - це ще не перешкода для спортивних занять, потрібно тільки шукати вид діяльності, для якого в дитини є природні задатки; по-третє, саме серед загалу дітей і підлітків можна знайти олімпійські резерви.

При тестуванні фізичних якостей не потрібно обмежуватися лише визначенням рівня їх розвитку, так як він не завжди відповідає потенціалу розвитку. Поєднання високого вихідного рівня фізичних якостей і високих темпів їх розвитку говорить про перспективність юного спортсмена.

6.3. Періодизація дитячого віку й анатомо-­фізіологічні особливості організму дітей

Одна з основних умов високої ефективності системи підготовки юних спортсменів полягає в строгому врахуванні вікових та індивідуальних анатомо-фізіологічних особливостей, характерних /для окремих етапів розвитку дитини. Подібний підхід дозволяє правильно вирішити питання спортивного відбору та орієнтації, вибору засобів і методів тренування, нормування тренувальних і змагальних навантажень, прогнозування можливих досягнень.

Дитина - це не дорослий в мініатюрі. Організм дитини володіє своєрідними анатомо-фізіологічними особливостями, які піддаються певним віковим змінам протягом усього періоду дитинства. Чим молодша дитина, тим своєрідніший у неї організм, тим більше він відрізняється від дорослого.

У педагогічній і спортивній практиці найчастіше використовується така вікова періодизація:

* До 3 років включно - переддошкільний вік.

* 4-6 років - дошкільний вік.

* 7-10 років-молодший шкільний вік.

*11-14 років - середній шкільний вік.

* З 15 років - старший шкільний вік.

Оскільки кожному віковому періодові відповідають певні особливості в будові й функціях окремих органів і систем, в реактивності організму та емоційно-психічному розвитку особистості, їх необхідно враховувати при спортивному відборі та орієнтації, плануванні тренувального процесу, виборі засобів і методів тренування, прогнозі спортивних результатів. При цьому не потрібно забувати, що паспортний вік дитини нерідко не збігається з рівнем її біологічного розвитку.

Переддошкільний вік (до3 років включно).Перед­дошкільний вік характеризується бурхливо протікаючи ми процесами росту и розвитку дитини. Інтенсивно збільшуються морфологічні показники: довжина й маса тіла, обвід грудної клітки. Змінюються пропорції тіла, відносно зменшуються розміри голови.

У цьому віці відбувається інтенсивний ріст і формування опорно-рухового апарату. Іде енергійний процес перебудови кісткової системи, істотно змінюється структура кісткової речовини, що пов'язано перш за все з початком ходіння. Так, у дітей 2-3 років грубоволокниста, сітчата структура замінюється більш раціонально сформованою пластинчатою структурою.

Відомо, що хребетний стовп новонародженого практично не має згинів. Вони утворюються у зв'язку з розвитком рухових функцій (тримання голівки в 2-3 місяці, сидіння в 5-6 місяців, ходіння 11-12 місяців). До 3-4 років уже є виражені згини, але вони ще недостатньо фіксовані.

У переддошкільному віці відбуваються активний ріст і скостеніння скелету. У цьому віці більш енергійно проходить перетворення тих частин скелету, на які припадає велике навантаження. Особливості будови й хімічного складу кісткової тканини в дітей обумовлюють її більшу м'якість, еластичність і меншу ламкість, ніж у дорослих. У цей же час через більшу податливість кісткової тканини такі несприятливі умови, як довготривале неправильне положення у ліжку, носіння дитини на одній і тій же руці, водіння за одну й ту ж руку, неправильна поза під час сидіння можуть викликати викривлення хребта й деформацію грудної клітки.

Розвиток м 'язової тканини та її функціональних властивостей у дітей переддошкільного віку ще не завершений. М'язова система дітей відрізняється меншою товщиною м'язових волокон, відносно більшою кількістю інтерстиційної тканини і ядер округлої форми (як у клітинах самих м'язів, так і в проміжній сполучній тканині). М'язи розвиваються нерівномірно. Ріст і розвиток м'язових волокон кожної групи м'язів посилюється в міру того, як вона починає функціонувати. У грудному віці розвиваються переважно м'язи тулуба й нижніх кінцівок, які працюють при сидінні, стоянні, ході. У подальшому, у зв'язку з розширенням рухових функцій, розвиваються м'язи рук та інші. До 3 років відбувається помітне наростання м'язової маси. Взагалі, протягом усього дитинства маса м'язів зростає значно більше, ніж маса інших органів. Інтенсивно розвивається іннерваційний апарат м'язової тканини. З народження до 3-річного віку помітно зростають збудливість і лабільність нервово-м'язового апарату, але сила м'язів ще досить невелика. Усі суглоби дитини внаслідок слабого розвитку зв'язкового апарату і м'язів характеризуються великою рухливістю.

У переддошкільному віці в дітей відбуваються значні морфологічні й функціональні зміни нервової системи. Так, до 3 років вага головного мозку потроюється, а до 5 років він за зовнішнім виглядом подібний на мозок дорослого, але макро- і мікроскопічна будова його ще далеко не завершена. До 3 років відбувається значна диференціація нервових клітин, але закінчується вона лише до 8 років. Якщо на першому році життя строго витримується режим, чергування сну й бадьорості, годування і прогулянок, то виробляється стереотип інтероцептивних умовних рефлексів, що сприяє правильному розвитку дитини. На 2-3 роках життя великого значення набувають системи умовних зв'язків на екстроцептивні подразники, які полегшують адаптацію дитини до зовнішнього середовища.

При організації фізичного виховання дітей переддошкільного віку потрібно пам'ятати про фізіологічну слабість їх кісткової системи і м'язово-зв'язкового апарату й строго дозувати фізичні навантаження.

Дитина цього віку рухлива, цікава, активно знайомиться із зовнішнім середовищем. Основною формою її розвитку є гра, завдяки якій дитина засвоює необхідні й доступні їй трудові навички. Дитина багато ходить, бігає, любить підійматися на сходинки і лавочки, самостійно ходить по сходах, може недовго постояти на одній нозі і пройти по досить вузькій дошці, перестрибнути через палку на висоті біля 5 см, кинути м'яч у ціль. Це свідчить про певний розвиток координації рухів і рухових навичок.

У цьому віці нервові процеси недостатньо сильні й рухомі, але умовнорефлекторні зв'язки характеризуються великою міцністю і дуже важко піддаються переробці. Тому в процесі фізичного виховання необхідно вчити дітей правильного виконання тієї чи іншої вправи, так як навичка, яка виникла, міцно й надовго закріплюється. Нерідко неправильне виконання рухів поєднується з неправильною позою дитини, що може бути причиною нерівномірного розвитку м'язів, порушення постави, викривлення хребетного стовпа й затруднити діяльність, ріст і розвиток внутрішніх органів. Крім цього, завчені з помилками прості рухи зроблять неможливим у майбутньому правильно формувати більш складні рухові навички, а це буде утруднювати повне розкриття рухової обдарованості дитини.

З морфологічним і функціональним диференціюванням кори головного мозку рухи в дітей набувають більшої закінченості, певної цілеспрямованості. Але в корі головного мозку процеси іррадіації переважають над процесами концентрації, тому рухи у дітей відрізняються неточністю, некоординованістю. Увага в цьому віці ще нестійка, діти не можуть довго зосереджуватися на чомусь одному і швидко стомлюються.

Для переддошкільного періоду характерне помітне посилення активності щитовидної залози, яка стимулює ріст (особливо довгих кісток) і трофічні процеси, зумовлює великий вплив на диференціювання органів і тканин. її гормони викликають підвищення рівня обміну речовин (основний обмін досягає свого максимуму), сприяє посиленню рухової активності.

У переддошкільному віці відбуваються значні зміни в діяльності серцево-судинної системи. Змінюються розміри й гістологічна будова серця. До 2 років початкова вага його потроюється, але гістологічне диференціювання серцевих тканин протікає ще повільно. М'язові волокна міокарда мають ніжну, тонку будову з великою кількістю ядер, які розміщуються дуже компактно, так як сполучнотканинні прошарки розвинені слабо й не містять жирових клітин. Для серцевого м'язу характерні велика мережа дрібних артерій і численність нервових стовпів. Уже до 2,5-3 років відношення між впливами вагусної та симпатичної іннервації помітно змінюється в бік посилення першої.

Артерії в дітей цього віку відносно широкі; з віком просвіт їх збільшується менше, ніж об'єм серця: до настання статевої зрілості об'єм серця збільшується майже у 12 раз, окружність аорти тільки в 3 рази. Капіляри мають також широкий просвіт, а вени, навпаки, порівняно вузькі. Для дітей характерна більша частота серцевих скорочень. У 1 рік вона становить 120-125 за 1 хв., 2 роки - 110-115 за 1 хв., в 3 роки- 105-110 за 1 хв. Величина артеріального тиску в дітей нижча, ніж у дорослих. Це зумовлено меншою скоротливою здатністю серця, відносно більшим просвітом артерій і недостатнім розвитком еластичних волокон артерій. У дітей старших 1 року величину максимального артеріального тиску можна визначити за формулою: 90 + 2п, де п - кількість років дитини. Величина мінімального артеріального тиску складає 1/2-2/3 від максимального.

Відносно велика маса серця, добра васкуляризація міокарда, численність нервової тканини, більша ширина просвіту судин (значить, менший опір пропульсивній силі серця), більш короткий шлях кровообігу, відсутність дії хронічних інфекцій та інтоксикацій (нікотину, алкоголю) зумовлюють більш сприятливі умови для кровообігу в дітей, ніж у дорослих, і відносно більш високу працездатність. У той же час потрібно пам'ятати, що відносно більша (на 1 кг маси тіла) кількість циркулюючої крові та особливості енергетичного обміну висувають дитячому серцю значні вимоги й змушують його виконувати роботу відносно більшу, ніж у старшому віці.

До особливостей дихальної системи дітей перших років життя відноситься перш за все вузкість носових ходів, гортані, трахеї і бронхів. Слизова оболонка їх ніжна й багата кровоносними судинами. Цими особливостями, а також численним розвитком лімфоїдної тканини пояснюються легко наступаючі в дітей стенотичні явища, навіть при порівняно помірних запальних процесах. Легенева тканина бідна еластичними елементами, особливо в окружності альвеол, що сприяє схильності до виникнення ателектазів та емфіземи легеневої тканини. Дихальна поверхня легень і кількість крові, яка протікає через них за одиницю часу, у дітей більша, ніж у дорослих, що створює сприятливі умови для газообміну. Але деякі особливості будови грудної клітки (вузька у верхній частині, ребра розміщуються майже перпендикулярно, купол діафрагми стоїть високо) обмежують розмах дихальних рухів і зумовлюють поверхневе дихання. Оскільки відносна потреба в кисні в цьому віці вища, ніж у будь-якому іншому, необхідна легенева вентиляція забезпечується більшою частотою дихальних рухів і досягає у 2-3 роки 25-30 за хвилину. Завдяки цьому відносний хвилинний об'єм дихання (на 1 кг маси тіла) у дітей до 3 років у 2 рази більший, ніж у дорослих. Для дітей цього віку характерні легка збудливість дихального центру й часте порушення дихального ритму.

Однією з особливостей переддошкільного періоду є надзвичайна пластичність організму: на нього легко впливають як позитивні, так і негативні фактори. Крім того в цей період життя діти відрізняються підвищеною чутливістю до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Тому дуже важливо створити дитині оптимальні умови і правильно її виховувати. Саме в цьому віці найкраще закладати фундамент міцного здоров'я і характеру.

Дошкільний вік (4- 6 років).У дітей цього віку всі розміри тіла збільшуються відносно рівномірно. Річний приріст довжини тіла складає 5-6 см, маси тіла - біля 2 кг. Зінюються пропорції тіла. До 6 років висота голови складає лише 1/6 довжини тіла. Але до кінця цього періоду починається прискорення росту - приріст складає 7-8 і навіть 10 см щорічно; відбувається перше витягування.

У зв'язку з розвитком та удосконаленням рухової функції інтенсивно формується опорно-руховий апарат. У хрящовій тканині епіфізів трубчатих кісток і хребетного стовпа проходять процеси скостеніння, але вони ще далеко не завершені. На початку цього періоду скостеніння кісток зап'ястка також знаходиться на ранній стадії, але до кінця періоду ядра скостеніння появляються майже у всіх кістках зап'ястка. Відношення розмірів грудної клітки змінюються: поперечний діаметр переважає над передньозаднім. У 5-6 років починається заміна молочних зубів постійними.

У цьому віковому періоді відбувається подальше диференціювання м'язової тканини. Значного рівня досягає розвиток гістоструктури сполучнотканинних елементів м'язів. Діаметр м'язових волокон збільшується в дошкільників порівняно з новонародженими майже в 3 рази. Одночасно зменшується

кількість ядер і змінюється їх форма (стають більш подовгуватими). Особливо інтенсивно розвиваються м'язи, які забезпечують прямостояння і ходіння. До кінця періоду поперечний розмір волокон у них стає більший, ніж у інших м'язах. Таке співвідношення залишається на все життя. М'язи передньої стінки живота до початку цього періоду розвинені ще досить слабо, тому дошкільнику важко прийняти стійку „струнко". Уже до 5 років досить тонкою стає координація м'язів кисті, що сприяє оволодінню навичками малювання, ліпки, плетіння, але більш інтенсивно розвиваються крупні м'язи, і це затруднює виконання мілких, цілеспрямованих рухів. Швидкими темпами йде формування іннерваційного апарату м'язів. Помітно зростають сила й витривалість м'язів. Тонус згиначів при цьому більший, ніж розгиначів, що висуває як одне з першочергових завдань фізичного виховання профілактику порушень постави.

Продовжується подальший морфологічний і функціональний розвиток нервової системи. До кінця цього вікового періоду в основному закінчується морфологічний розвиток спинного мозку, кори головного мозку, але для вищої нервової діяльності характерна нестійкість нервових процесів. Відмічається легке виснаження клітин кори головного мозку. Умовнорефлекторні зв'язки виникають швидко, але легко руйнуються. Незважаючи на все більшу роль тормозних процесів, процеси збудження продовжують переважати.

Діти можуть уже деякий час зосереджувати увагу на одному предметі, одному занятті. Починають виявлятися типологічні особливості вищої нервової діяльності. Діти поступово привчаються підкоряти свої дії певним правилам гри і вимогам колективу. У цьому віці вони схильні до позитивних емоцій, заохочень.

Для розвитку дітей цього віку велике значення мають ігри. Колективні ігри зі складними завданнями, певними взаємовідносинами, активною діяльністю, чітким виконанням умов стимулюють загальний розвиток дітей.

До кінця дошкільного віку завершується становлення довільної регуляції рухової функції. У цей час продовжується удосконалення координаційних механізмів центральної нервової системи.

Швидко розвиваються рухові центри кори головного мозку. Діти стають більш рухливими, непогано зберігають рівновагу, можуть виконувати різні фізичні вправи, які вимагають значної координації рухів.

П'ятирічні діти добре стрибають на одній нозі, із скакалкою, вільно пересуваються на лижах, катаються на триколісному велосипеді, а в 6 років - і на двоколісному, на ковзанах, добре плавають. Правда, усе це тільки за однієї умови - якщо їх спеціально вчать. У всіх рухах дошкільників у зв'язку з переважанням процесів іррадіації збудження над процесами концентрації беруть участь не тільки ті м'язи, робота яких необхідна, але й інші, зайві.

У цьому віці спостерігаються зміни активності залоз внутрішньої секреції: поступово зменшується активність тимуса і кори наднирників, але збільшується активність щитовидної залози, передньої частки гіпофіза, які регулюють процеси росту й розвитку організму.

Процеси росту й диференціювання серця протікають повільно. Волокна серцевого м'яза дещо збільшуються, але м'яз все ще багатоядерний. Відмічається відносне зменшення кількості кровоносних судин серця. Просвіт їх при цьому стає ширший, з'являються крупні судинні вітки. Розвивається сполучна тканини, збільшується товщина лівого шлуночка. Закінчується розвиток іннерваційного апарату серця. Але серце в цьому віці характеризується рихлістю м'язової і сполучної тканини, численністю лімфатичних і кровоносних судин. Усе це створює сприятливі умови для розвитку різних інфекційних захворювань, насамперед, ревматизму.

До 5 років відбувається переважно концентричний ріст серця, а після 5 років збільшується ємність порожнин. У зв'язку з триваючим посиленням впливу блукаючого нерва і зменшенням інтенсивності обміну речовин, відмічається подальше сповільнення частоти серцевих скорочень, і в кінці цього вікового періоду вона становить 85-90 ударів за хвилину.

До кінця дошкільного віку в основному закінчується формування легеневої тканини, продовжує збільшуватися кількість еластичних елементів і удосконалюється регуляція дихання, зростає глибина дихання до 3 40-150 см³ і зменшується частота до 23-24 за хвилину. Життєва ємність легень становить біля 1200 см³. Поступово виникають відмінності типу дихання в залежності від статі: у хлопчиків починає переважати черевний тип, а в дівчаток - грудний. Не дивлячись на удосконалення регуляції дихання й зниження збудливості дихального центру, в дітей цього віку ще часто виникають порушення ритму й частоти дихальних рухів під час фізичних навантажень і емоцій.

Отже, дошкільний вік є дуже важливим періодом у становленні довільної регуляції рухової функції і в розвитку вищої діяльності, що дозволяє приступати до систематичного навчання.

Молодший шкільний вік (7-10 років).Молодший шкільний вік найбільш спокійний період у розвитку дітей: відбувається плавна зміна структур і сповільнення темпів росту, довжина тіла збільшується інтенсивніше за масу тіла. Змінюються пропорції тіла: помітно збільшується довжина ніг, зменшується грудний показник (відношення обводу грудної клітки до довжини тіла) та індекс Ерісмана (різниця між обводом грудної клітки й половиною довжини тіла), тобто відбувається друге витягування тіла. Чіткої різниці між хлопчиками й дівчатками в довжині та масі тіла у пропорціях частин тіла не відмічається. Сила м'язів кисті у дівчаток 7 X років менша, ніж у хлопчиків приблизно на 5 кг, а вії І 2 років уже на 10 кг. Тому навантаження в циклічних і силових вправах для дівчаток повинні бути дещо менші.

У молодшому шкільному віці продовжується скостеніння скелету. Скелет дітей цього віку містить значну кількість хрящової тканини, суглоби дуже рухомі, зв'язковий апараті легко розтягується. Внаслідок змін у будові зв'язкового апарату, хрящових і кісткових елементів хребетного стовпа поступово фіксуються його згини: до 7 років - шийний і грудний, до 12 поперековий. Хребетний стовп володіє найбільшою рухливістю у дітей до 8 - 9 років. Тому в молодших школярів можуть виникати різні порушення постави, викривлення хребетного стовпа і деформація грудної клітки.

У процесі занять спортом необхідно враховувати особливості формування скелета. Потрібно пам'ятати, що різкі поштовхи під час приземлення при стрибках, нерівномірне навантаження на ліву й праву кінцівки можуть призводити до зміщення кісток таза і неправильного їх зростання. Надмірні навантаження на нижні кінцівки, якщо процес скостеніння ще не закінчився, можуть призвести до плоскостопості

У молодшому шкільному віці м'язи мають тонкі волокна, бідні білком і жирами, містять багато води, тому розвивати їх потрібно поступово і всебічно. Потрібно уникати великих за обсягом та інтенсивністю навантажень, так як вони призводять до значних енерговитрат, що може викликати загальну затримку росту. Але відносні величини сили м'язів (на 1 кг маси) близькі до показників дорослих, і тому можна широко використовувати вправи для розвитку сили, пов'язані з подоланням власної маси тіла в нахиленому і вертикальному положенні.

У молодших школярів м'язи кінцівок розвинені слабше, ніж м'язи тулуба. Сила м'язів збільшується з віком нерівномірно. Крім того, при цьому істотно змінюються мікроструктура і хімічний склад м'язів: у них зменшується кількість води, підвищується вміст міозину, розчинних білків, кількість мітохондрій і ядер. Змінюється відношення типів м'язових волокон: збільшується кількість червоних і проміжних волокон порівняно з білими волокнами, а також відносна площа червоних м'язових волокон, що зумовлює можливість усе більшого використання вправ на витривалість. Правда, загальне співвідношення між червоними й білими волокнами у людей індивідуальне, так як спадково зумовлена. Це важливо пам'ятати при відборі та спортивній орієнтації, оскільки людина з великою кількістю червоних м'язових волокон може досягти успіхів перш за все у видах спорту на витривалість, а з великою кількістю білих волокон - у швидкісно-силових.

У цьому віці іннерваційний апарат м'язів досягає досить високого рівня. Інтенсивність змін кровопостачання й іннервації більше виражені в тих м'язах, які раніше починають функціонувати й мають більше навантаження. Тому при заняттях фізичними вправами сила цих м'язів значно зростає. Але в молодших школярів, як і в дошкільників, більш інтенсивно розвиваються крупні м'язи. Цим пояснюється здатність дітей до рухів із великою амплітудою та труднощі при виконанні дрібних, точних рухів.

Також одним із важливих завдань фізичного виховання повинно бути правильне формування скелета, зміцнення м'язової системи і попередження порушень постави. При цьому потрібно пам'ятати, що розвиток м'язів-згиначів через їх постійне тонічне напруження випереджає розвиток м'язів-

розгиначів. Тому під час занять спортом необхідно підбирати вправи, спеціально направлені на зміцнення м'язів-розгиначів.

Морфологічний розвиток нервової системи практично повністю завершується, закінчується ріст і структурне диференціювання нервових клітин. Але функціональні показники нервової системи ще далекі від досконалості. Сила і врівноваженість нервових процесів відносно невеликі. І хоча всі види внутрішнього гальмування, які забезпечують стійкість уваги, виражені досить добре, переважають процеси збудження, що може призводити до швидкого виснаження клітин кори головного мозку, до швидкої втоми, нестійкості уваги. Велика збудливість і реактивність, а також висока пластичність нервової системи сприяють кращому й швидшому засвоєнню рухових навичок. Діти 7-11 років можуть легко оволодіти технічно складними формами рухів. У той же час у них різко виражені позамежове гальмування при дії надсильних або монотонних рухових подразників і слаба стійкість до дії сторонніх подразників, які викликають зовнішнє гальмування. Це потрібно враховувати, особливо при виконанні дітьми вправ на витривалість, і частіше практикувати переключення з одного виду м'язової діяльності на інший.

У віці 6-7 років активно удосконалюється рухова функція, відбувається становлення координаційних механізмів, які забезпечують високий рівень проявів рухових якостей, інтенсивно розвивається функція рівноваги.

З віком поступово сповільнюється частота серцевих скорочень: у 7-8 років вона становить 80-92, у 9-10 років - 76-86, в 11 років - 72-80 ударів за хвилину. Це пов'язано із змінами іннерваційного впливу на серце. Правда, у цьому віці вплив симпатичної іннервації на серце виражений ще більше, ніж парасимпатичної. У дітей ще недостатня скорочувальна здатність серця, малоекономна діяльність і невеликий функціональний резерв.

У молодшому шкільному віці відносно більші, ніж у дорослих, і просвіт прекапілярної і капілярної мережі, що є однією з причин порівняно низького артеріального тиску: в 7-10 років систолічний тиск складає 100-105 мм. рт. ст.

Якщо м'язова тканина серця в цьому періоді диференціюється повільно, то нервовий апарат серця досягає високого ступеня розвитку. Тому серце молодших школярів може досить легко пристосовуватися до посильного фізичного навантаження і швидко відновлюватися під час відпочинку. Але малий функціональний резерв, малоефективна гемодинаміка, а також відносно низький артеріальний тиск зумовлює значну напруженість і нестійкість діяльності системи кровообігу при м'язовій роботі, різні порушення серцевого ритму та коливання артеріального тиску.

Частота дихання продовжує сповільнюватися: у 7 років вона становить 23, у 10 років - 18-20. А глибина дихання, навпаки, збільшується. Життєва ємність легень зростає з 7 до 10 років від 1200 до 2000 мл, причому в дівчаток середні величини менші, ніж у хлопчиків.

При напруженій м'язовій діяльності дихання в дітей молодшого шкільного віку більш часте, ніж у дорослих. Чим молодший організм, тим менше при фізичному навантаженні може збільшуватися систолічний викид крові, що зумовлюється меншим об'ємом серця і його функціональними особливостями. Хвилинний об'єм крові у молодших школярів може збільшуватися порівняно зі спокоєм у 4-5 раз, але відбувається це в основному за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень.

У дітей цього віку артеріальний тиск при фізичному навантаженні підвищується значно менше, ніж у дорослих, що пояснюється слабим ще розвитком серцевого м'яза, малим об'ємом серця і більш широким (відносно розмірів серця) просвітом судин.

Середній шкільний вік (11 - 14 років).Підлітковий вік характеризується максимальним темпом росту всього організму та окремих його частин, посиленням окисних процесів, наростанням функціональних резервів організму, активізацією асиміляційних процесів, різко вираженими ендокринними зрушеннями, посиленням процесів морфологічного й функціонального диференціювання головного мозку та внутрішніх органів. У підлітковому (12-15 років дівчата і 13-16 років хлопчики) віці відбувається процес статевого дозрівання. Відмічаються інтенсивний ріст і збільшення усіх розмірів тіла - друге „витягування".

Максимальний темп росту в хлопчиків відмічається в 13-14 (довжина тіла збільшується за рік на 7-9 см), а в дівчаток - в 11-12 років (довжина тіла збільшується за рік на 7-8 см). Оскільки період прискореного росту в дівчаток починається раніше, ніж у хлопчиків, у віці з 11 до 13 років дівчата мають більші розміри тіла. Після 14-15 років ріст дівчаток сповільнюється і хлопчики знову починають їх випереджати. У підлітковому періоді чітко виявляються ознаки нерівномірності росту частин організму, що приводить до змін пропорцій тіла. Значно збільшуються передньозадній і особливо поперечний розміри грудної клітки, але ріст її кісток відстає від загального росту тіла. Тому за формою грудна клітка до 12-13 років уже нагадує дорослих, відрізняючись лише меншими розмірами.

Кісткова система підлітків знаходиться в стані посиленого росту, особливо швидко ростуть довгі трубчаті кістки верхніх і нижніх кінцівок, а також хребці у висоту. Ріст кісток у ширину незначний. Скостеніння зап'ястка і п'ястка в цьому віці закінчується, а в епіфізарних хрящах і міжхребцевих дисках лише появляються зони скостеніння. Хребетний стовп залишається ще рухливим і податливим. Тому у зв'язку з відставанням розвитку м'язової тканини від росту кісткового скелета при несприятливих умовах, особливо при нестачі рухів, можуть виникати різні порушення постави або деформації хребетного стовпа. А надмірні м'язові навантаження, прискорюючи процес скостеніння, можуть сповільнити ріст трубчатих кісток у довжину.

У підлітковому періоді швидкими темпами розвивається і м'язова система. До 14-15 років розвиток суглобово-зв'язкового апарату, м'язів, сухожиль і тканинна диференціація в скелетних м'язах досягають високого рівня. У цей період відмічається різкий стрибок у збільшенні загальної маси м'язів. Особливо інтенсивно вона наростає у хлопчиків у 13-14 років, а в дівчаток - в 11-12 років. До 14-15 років м'язи за своїми властивостями вже мало відрізняються від м'язів дорослих людей.

Одночасно з абсолютним збільшенням маси й об'єму м'язової тканини збільшується сила м'язів, особливо інтенсивно в 13-14 років. При цьому сила м'язів залежить від ступеня статевого дозрівання.

Функціональні можливості м'язів підлітків ще нижчі, ніжу дорослих. Якщо взяти максимально можливу силу роботи для 20-30 річних людей за 100%, то у 12-річних вона становить 65%, а в 15-річних - 92%. З підліткового періоду стають помітними відмінності в показниках м'язової сили між хлопчиками й дівчатами. У дівчаток нижчі показники як абсолютної, так і відносної сили. Тому всі вправи, пов'язані з проявом сили, у дівчаток необхідно дозувати більш строго.

У дітей середнього шкільного віку в основному завершується розвиток іннерваційного апарату м'язів. Ця обставина не тільки приводить до збільшення м'язової сили й витривалості, але й робить можливим виконання тонко диференційованих рухів. У цьому періоді в основному завершується віковий розвиток координації рухів.

Аналізатори, в тому числі руховий і вестибулярний, досягають у підлітковому віці високого рівня розвитку, тому в руховому центрі можуть утворюватися вже достатньо досконалі динамічні стереотипи. У 12-13 років відмічається повна зрілість кіркового відділу рухового аналізатора, завершується розвиток і його периферичного відділу, який набуває структури, близької до дорослих. У зв'язку із змінами загальних розмірів тіла, розвитком скелета, м'язової маси і сили, удосконаленням центральної нервової системи, рухового, вестибулярного аналізаторів, покращенням здатності кори головного мозку до аналізу й синтезу рухова функція досягає високого ступеня розвитку.

Процес фізичного росту й дозрівання супроводжується розумовим і соціальним розвитком: ростом самосвідомості, переходом від конкретного до більш абстрактного мислення. Усе більш істотною стає роль кори великих півкуль у діяльності як усього організму, так і окремих його органів і систем.

Швидко розвивається друга сигнальна система. Вона набуває все більшого значення в утворенні нових рефлексів і навичок. Посилюється концентрація збудження й гальмування. Все більш значною стає гальмівна функція кори великих півкуль головного мозку, підвищується її контроль над емоційними реакціями.

Глибока перебудова відбувається в цьому віковому періоді в ендокринній системі. Починається посилений ріст статевих залоз, підвищується активність щитовидної залози й наднирників. Активізується гормональна функція гіпофіза. У наднирниках починають посилено вироблятися андрогени, які забезпечують появу й розвиток вторинних статевих ознак, впливають на ріст і розвиток м'язів, на процеси дозрівання скелета.

Статеве дозрівання супроводжується значним посиленням симпатичних ерготропних дій на організм, збільшенням збудливості кори головного мозку й підвищенням загальної реактивності нервової системи, зумовлює підвищену емоційність, зміни артеріального тиску, ритму серцевої діяльності й дихання, виникнення стрімких, поривчастих рухів без урахування фізичних сил і можливостей. Підвищена збудливість і недостатня врівноваженість основних нервових процесів можуть бути причиною тимчасового порушення взаємодії рухових і вегетативних функцій, менш раціональних адаптивних реакцій дихання і кровообігу, що особливо чітко виявляється при м'язових зусиллях. Прискорення загального розвитку і статевого дозрівання протікає не завжди гармонійно, що може супроводжуватися рядом порушень в соматичному, нейрогуморальному, психоемоційному статусі підлітків, особливо дівчат.

Істотні зміни в підлітковому періоді відбуваються в серцево-судинній системі. На цьому етапі розвитку серцю властиві найбільш виражені й швидко наростаючі зміни. Особливо значно збільшується маса шлуночків, причому більше лівого. Ще швидше за товщину стінок серця збільшується його об'єм. Найбільший приріст об'єму серця в дівчаток відмічається у віці 12-13 років, а в хлопчиків-у 13-14 років. Маса серця до 13 років більша в дівчаток, а в 14-15 років - у хлопчиків.

Значні зміни відбуваються в мікроструктурі міокарда. Різко збільшуються розміри м'язових волокон і ядер при зменшенні їх кількості на одиницю площі, і утворюються так звані подвійні ядра (В. І. Пузик, 1948). Ці зміни свідчать про інтенсифікацію обмінних процесів у міокарді та його діяльності на високому енергетичному рівні. У підлітковому періоді практично завершується диференціювання серця і воно за своїми структурними показниками (окрім розмірів) стає подібним до серця дорослої людини. З цього часу організм готовий до виконання великих фізичних навантажень.

До 11-12 років легенева артерія ширша за аорту, потім їх поперечники зрівнюються, після завершення статевого дозрівання встановлюються зворотні співвідношення. Більш швидке збільшення об'єму серця порівняно з ростом ємності судинної сітки зумовлює підвищення судинного тонусу. Не меншу роль відіграють і вегетативно-ендокринні впливи, пов'язані із статевим дозріванням, і різні несприятливі фактори (порушення режиму, перевтома, вогнища хронічної інфекції, зміни реактивності організму, гіпокінезія, фізичні перевантаження), які посилюють симпатичні дії на організм. Посилення симпатичного тонусу створює передумови до підвищення артеріального тиску. Усе це необхідно враховувати в методиці проведення занять спортом. У підлітків збільшується абсолютна величина хвилинного об'єму крові. На відміну від молодших школярів збільшення хвилинного об'єму крові при фізичному навантаженні відбувається переважно за рахунок систолічного викиду, а не за рахунок прискорення частоти серцевих скорочень. Найбільший приріст систолічного об'єму крові відмічається між 13 і 14 роками. Усе це свідчить про підвищення економності серцевої діяльності в спокої і про розширення функціональних можливостей системи кровообігу в підлітків. 1 все-таки адаптаційні можливості системи кровообігу в підлітків при м'язовій діяльності значно менші, ніж у старших школярів, а тим паче в дорослих. Система кровообігу в підлітковому періоді реагує на навантаження менш економно і приходить у стан максимального напруження при відносно невеликих фізичних навантаженнях. У період статевого дозрівання темп росту й розвитку всієї системи дихання найбільш високий. Значно підвищується хвилинний об'єм дихання, причому різниця в його величині в хлопчиків і дівчаток стає ще більша, ніж у молодшому шкільному віці. Збільшується і життєва ємність легень. Вікові та індивідуальні перетворення функції зовнішнього дихання пов'язані з морфологічними змінами грудної клітки, дихальних м'язів, бронхолегеневої системи, змінами нейрогуморальної регуляції.

У підлітків порівняно з молодшими школярами змінюються якісні й кількісні показники реакції організму на стандартні та напружені фізичні навантаження. У період статевого дозрівання підвищується здатність до виконання як інтенсивних короткочасних навантажень, так і тривалої інтенсивної роботи.

Адаптивні реакції кровообігу й зовнішнього дихання на стандартні навантаження залежать від біологічного віку. У підлітків із початковими й проміжними стадіями розвитку вторинних статевих ознак більше виражені зрушення показників кровообігу та дихання й повільніше протікають відновлювальні процеси, ніж у підлітків, які не мають вторинних статевих ознак, або в підлітків із дефінітивними стадіями розвитку. Важливо, що в підлітків із початковими й проміжними стадіями розвитку статевих ознак набагато частіше зустрічаються атипічні реакції кровообігу на стандартні навантаження (гіпертонічний, дистонічний, астенічний варіанти реакцій). У підлітків із дефінітивними стадіями розвитку вторинних статевих ознак порівняно з підлітками, у яких ще не завершився процес статевого дозрівання, відмічаються не тільки вищі показники працездатності, але й більш ефективні адаптивні реакції на максимальне фізичне навантаження: нормотонічний варіант реакції, більш швидшу адаптацію та відновлення, тісний взаємозв'язок кровообігу й дихання.

Отже, організм підлітків за рядом параметрів наближається до організму дорослих, але своєрідність підліткового віку полягає у відносній слабкості клітин кори головного мозку, недосконалості нервової та гуморальної регуляції, дисгармонії в темпах росту серця, судин і тіла, зумовлюють підвищену чутливість організму до різних впливів, у тому числі й фізичних навантажень. Організм дітей середнього шкільного віку нестійкий і піддається захворюванням і зривам. Тому під час занять спортом потрібно здійснювати строгий лікарський контроль за обсягом та інтенсивністю навантажень, щоб не допустити перевтоми й перенапруження організму підлітків. Чуйний, щадний підхід до них необхідний особливо в ті періоди, коли до організму, який росте й формується, висуваються підвищені вимоги, коли потрібна максимальна мобілізація усіх його функцій (наприклад, під час посиленої розумової роботи, іспитів, участі в спортивних змаганнях). Разом з тим потрібно пам'ятати, що раціонально побудоване спортивне тренування сприяє переборенню тимчасових протиріч і затруднень підліткового періоду, а гіпокінезія поглиблює їх.

Старший шкільний вік (з 15 років).У старшому шкільному віці ріст і розвиток організму продовжується, але він відрізняється від попередніх періодів новими особливостями. У той час, як у підлітків ріст тіла в довжину переважає над ростом у ширину, у старших школярів ріст тіла в довжину сповільнюється (а в багатьох взагалі закінчується). Кістки стають товстішими й міцнішими, але процес скостеніння їх ще не завершується. До 17-18 років практично завершується не тільки ріст, але й скостеніння довгих кісток. Хребетний стовп стає більш міцним, а грудна клітка продовжує розвиватися; у ці роки вони вже менше піддаються деформації і здатні витримувати досить значні навантаження. До 17-18 років закінчується процес зростання тазових кісток, але повне їх скостеніння проходить лише до 20-25 років. Завершується скостеніння кісток стопи й кисті.

Більш чіткими стають статеві відмінності в розмірах, пропорціях тіла, функціональних характеристиках і загальній працездатності організму юнаків і дівчат. Дівчата старшої вікової групи відстають від юнаків у довжині тіла на 10-12 см, а в масі - на 5-8 кг.

У цьому віці розвиток м'язової системи відбувається за рахунок росту діаметра м'язового волокна. До 17-18 років формується високодиференційоване м'язове волокно з невеликою кількістю вузьких, витягнутих ядер. Збільшується маса м'язової тканини і приріст м'язової сили. Маса м'язів по відношенню до маси тіла в дівчат, як відомо, приблизно на 13% менша, ніж у юнаків, а маса жирової тканини по відношенню до маси тіла більша приблизно на 10%.

У 15 років різниця у м'язовій силі складає 8-10 кг, у 18 років-15-20 кг. Приріст ваги тіла в дівчаток більший за приріст м'язової сили. Але, поступаючись юнакам у силі, дівчата переважають їх у точності й координації рухів.

М'язи в старших школярів еластичні, мають добру нервову регуляцію, їх скорочувальна здатність і здатність до розслаблення досить великі. За своїм хімічним складом, будовою і скорочувальними властивостями м'язи в них наближаються до м'язів дорослих. Опорно-руховий апарат може витримувати значні статичні навантаження і виконувати досить тривалу роботу.

В юнацькі роки завершується розвиток центральної нервової системи, значно удосконалюється аналізаторсько-синтетична діяльність кори головного мозку. Нервові процеси відрізняються великою рухливістю, хоча збудження все ще продовжує дещо переважати над гальмуванням.

У цьому віці завершується процес статевого дозрівання. Продовжує удосконалюватися ендокринна система, але тільки до кінця періоду співвідношення активності залоз внутрішньої секреції стає таким, як у дорослої людини.

Серцевий м'яз продовжує розвиватися до 18-20 років. До 18 років об'єм серця досягає величин, характерних для дорослих. До цього часу і співвідношення товщини стінки лівого й правого шлуночків стає таким, як у дорослих (2,5 :1).

У дітей старшого віку нервова регуляція діяльності серцево-судинної системи стає досконалою, і тому їх організм справляється з великим фізичним навантаженням. Через триваюче підвищення тонусу блукаючого нерва частота серцевих скорочень у спокої досягає показників дорослих.

У дітей старшого віку продовжує збільшуватися глибина дихання, збільшується хвилинний об'єм дихання і наближається до показників дорослих. Життєва ємність легень у цьому періоді досягає рівня дорослих.

У старшому шкільному віці підвищується працездатність, більш економними стають кисневі режими організму прифізичних навантаженнях, збільшується можливість виконувати довготривалу роботу.

Читайте також:

1. I. Україна з найдавніших часів до початку XX ст.
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
4. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
5. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
6. VII. За видами товарів і послуг
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
9. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ
10. Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.
11. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
12. Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії

Переглядів: 5460