На відміну від більшості країн Західної Європи Велика Британія має неписану Конституцію. Ухвалені парламентом закони, що належать до конституційних прерогатив, у жоден спосіб не закріплені і можуть змінюватися простою більшістю. За цієї системи місцева влада не має ніяких самостійних прав і є творінням ухвалених парламентом законів. Немає жодного писаного конституційного застереження щодо статусу й прав органів місцевого самоврядування, як немає і жодного формулювання, яке б визначало їхню роль у межах місцевих громад. Хоча раніше вважалося, що місцева влада, оскільки вона обиралася народом, має незаперечне право визначати політику в межах своєї юрисдикції, на практиці воно поступово втрачалося. Упродовж останніх двох десятиліть автономія органів місцевого самоврядування дедалі більше розмивалася, і вони поступово перетворюються на адміністративні органи центрального уряду. Несхильність центрального уряду визнавати, що органи місцевого самоврядування мають обгрунтовані права й повноваження, крім тих, що покладені на них парламентом, ілюструється відмовою підписати Хартію місцевого самоврядування Ради Європи на тій підставі, що вона суперечить британським традиціям.