Світоглядні основи доби Відродження. Ренесансний гуманізм, його еволюція й характерні ознаки

Головна причина того, що визначення „Відродження” поширюється на всю європейську культуру XV ст. й частково XVI ст., полягає у тому, що спільними були внутрішні тенденції культурного процесу. У цей час повсюдно поширюється нове гуманістичне світосприйняття й зростає самоусвідомлення особистості. Світогляд Відродження був пройнятий безмежною вірою в гармонію світу, у силу й волю людини-героя, у те, що людина − міра всіх речей.

Ідейне забарвлення ренесансній культурі надавав гуманізм.

Гуманізм Відродження – це, у першу чергу, нове світосприйняття, усвідомлення всієї повноти величі людини, її здатності осягнути й обернути собі на благо все багатство й різноманітність природи. Ренесансний гуманізм − це також нове вчення про людину, нова етика, що відігравала головну роль у сфері гуманітарного знання, це й новий науковий метод, який вплинув на розвиток природничих наук. Термін „гуманізм” походить від латинського „humanus” – людяний, людський.З’явився новий комплекс гуманітарних наук – studia humanitatis. Крім граматики і риторики, що традиційно вивчалися у середньовічній системі освіти, цей комплекс увібрав у себе нові дисципліни: історію, етику, філософію, поетику, педагогіку. Цими галузями знань почав професійно займатися новий прошарок інтелігенції – гуманісти. Це були поети й філософи, філологи й історики, світські особи і церковнослужителі. Гуманізм відкинув усі зовнішні авторитети. Він протиставив їм самовизначення самодостатньої особистості. Ідеологічною основою нового художнього світосприйняття стала концепція абсолютної свободи богорівної особистості, котрій, на думку італійського гуманіста й філософа Піко делла Мірандола, „дана можливість володіти усім, що вона бажає”. Для стилю літератури та образотворчого мистецтва доби Відродження таке розуміння людини мало безпрецедентні наслідки[34].

Для гуманізму було характерне свідоме прагнення до вироблення нових соціально-етичних ідеалів. Своїм гаслом гуманісти проголосили шляхетність не за походженням, а за інтелектом. Вони шанували особисті заслуги, а не дворянські титули. Ознакою гуманізму було також критичне ставлення до тодішнього стану католицької церкви і, що особливо важливо, визнання неправочинності її монополії в інтелектуальній діяльності суспільства. Гуманізм категорично не заперечував церкву. Він стверджував пріоритет розуму по відношенню до авторитету віри. Отже, характерною ознакою гуманізму є прагнення до людяності, створення хороших умов життя. Гуманізм починається тоді, коди людина починає роздумувати про свою роль у світі, про смисл і мету свого життя.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які хронологічні межі епохи Відродження й Реформації?

2. Поясніть, у чому суть понять Відродження, Реформація.

3. Чому термін Відродження поширюється на всю європейську культуру XV − поч. XVI ст.?

4. Поясніть значення терміну „гуманізм” з точки зору філософських визначень.

5. Чому люди епохи Відродження вважали епоху середньовіччя „варварською” і „дикою”?

6. У чому полягає ренесансний гуманізм?

7. Розкажіть про еволюцію гуманізму.

8. Яка нова риса гуманізму? У чому вона полягала?

9. Яке співвідношення між гуманізмом і античністю?

10. Підготуйте повідомлення „Гуманізм і Ренесанс”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення і хронологічні межі епохи Відрод-ження й Реформації	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.