Скандинавські країни

Для скандинавських країн ХІХ ст. було періодом становлення національних шкіл, що розвивалися у руслі європейського мистецтва. Однак кожна з країн пройшла цей шлях своєрідно і з різними художніми результатами. Найбільш плідні періоди свого розвитку вони також проживали у різний час. Уже на поч. ХІХ ст. Данія, Норвегія і Швеція, нерозривно зв’язані протягом усього історичного шляху розвитку, прийшли з різним рівнем розвитку художньої культури.

Образотворче мистецтво

У ХІХ ст. у мистецтві Данії виникає (у досить тісному зв’язку з тогочасним мистецтвом Німеччини) така значна фігура, як скульптор Бертель Торвальдсен.

Творчість Торвальдсена сприймалася сучасниками як відродження духу справжньої античної класики. Головною темою його творчості був світ античної міфології. Він звертався до станкових композицій, рельєфу, створював монументи та портрети (статуї „Ясон із золотим руном”, „Ганімед”, рельєф „Ахілл і Брисеїда”, „Грації, що слухають співи Амура”, портретні статуї княгині Баратинської, графині Остерман-Толстої). Урочисто величне, дещо холодне, академізуюче мистецтво Торвальдсена було дуже типовим явищем для певного напряму європейського класицизму.

Росія

Архітектура першої половини ХІХ ст. Класицизм початку ХІХ ст.

Ha початку XIX ст. під впливом вражень від результатів археологічних досліджень в Італії і Греції виникла нова хвиля класицизму в Росії. У цій країні класицизм відзначався простотою, наближеною до аскетизму. Видатні споруди початку століття − Казанський собор (1801−1811) у Петербурзі (арх. А. Вороніхін); ансамблі Василівського острова з приміщенням Біржі в Петербурзі (1804−1816) (архітектор Тома де Томон).

Під впливом французького мистецтва наполеонівської доби формується й російський амnір −художній стиль, що відбивав претензії імператорського двору Росії на статус світової столиці після перемоги у війні 1812 р. Провідні архітектори цього стилю − К. Россі, В. Стасов, О.Монферран. Boни перетворили Санкт-Петербург на імперське ампірне місто, де панували симетрія, гармонія, пропорційність і статичність забудови центру, доповнюючи тим самим просторові вирішення в практиці світової архітектури[92].

Україна

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Архітектура Англії кінця XVIІI – 1-ї третини XIX ст.	\|	Образотворче мистецтво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.