Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Основи фінансової системи

 

Правове регулювання фінансових відносин, які ви­никають при створенні та використанні фондів фінан­сових ресурсів, є однією з форм управління з боку дер­жави економічним і соціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають базуватися на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції: визнача­ють коло юридичних і фізичних осіб, на яких поширю­ється дія правової норми; регламентують права та обо­в'язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів; є основою для вживання відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Суб'єктами фінансових відносин є держава, громадя­ни та підприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Виключно законами України встановлюються Державний бюджет і бюджетна система; система оподат­кування; засади щодо створення та функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також іноземних валют на території України; порядок утворення і пога­шення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних цінних паперів (ЦП), їх види та типи.

Координацію руху фінансових ресурсів здійснює фі­нансовий апарат. Фінансовий апарат — це сукупність фінансових установ, на які покладено управління фінан­совою системою держави.

Загальне керівництво фінансовою діяльністю в Украї­ні здійснюють органи державної влади і управління: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Державна податкова адмініст­рація, Рахункова палата Верховної Ради, Національний банк, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Верховна Рада ухвалює закони, у т. ч. з фінансових питань; основні напрями бюджетної політики на наступ­ний бюджетний період; затверджує Державний бюджет та вносить зміни до нього; здійснює контроль за вико­нанням Державного бюджету; приймає рішення щодо звіту про його виконання; визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики.

Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політи­ки; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, культури і науки, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організовує розробку проекту закону про Державний бюджет і забезпечує його виконання; ухвалює рішення щодо використання коштів Резервного фонду Кабінету Міністрів України.

Центральне місце в управлінні фінансами в системі органів виконавчої влади посідає Міністерство фінан­сів. Саме на нього покладені завдання загального керів­ництва всією фінансовою системою. Основні функції Мі­ністерства фінансів:

— вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розробка заходів щодо їх реалізації;

— організація бюджетного процесу, складання про­екту Державного бюджету та його виконання;

— організаційне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання через запровадження правил здійснення фінансових операцій, форм фі­нансових документів, порядку і стандартів ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

— організація функціонування ринку цінних папе­рів;

— здійснення заходів з мобілізації через систему дер­жавного кредиту та управління державним бор­гом;

— забезпечення фінансових відносин держави з інши­ми країнами, міжнародними організаціями і фінан­совими інституціями;

— організація і здійснення фінансового контролю в країні;

— розробка податкової та митної політики;

— організація і контроль за страховою діяльністю;

— забезпечення стабільності державних фінансів.

 

До складу Міністерства фінансів входять два підроз­діли: Державна контрольно-ревізійна служба і Держав­не казначейство.

 

Органи Державної контрольно-ревізійної служби виконують такі функції:

— організовують роботу контрольно-ревізійних підрозділів на місцях щодо проведення ревізій і пе­ревірок;

— здійснюють ревізії та перевірки фінансової діяль­ності, стану та збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності у ві­домствах міністерства, державних комітетах та ін­ших органах державної виконавчої влади, у дер­жавних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах, які отримують кошти з бюд­жету;

— контролюють повноту оприбуткування, правиль­ність використання і збереження валютних кош­тів;

- розробляють інструктивні та інші .нормативні акти

про проведення ревізій, перевірок та ін.

Державне казначейство створене з метою ефектив­ного управління коштами Державного бюджету. Основ­ними завданнями Казначейства є:

— організація виконання Державного бюджету і здійс­нення контролю за ним;

— управління наявними коштами Державного бюд­жету та коштами державних позабюджетних фон­дів у межах видатків, встановлених на певний пе­ріод;

— фінансування видатків Державного бюджету;

— ведення обліку касового виконання Державного бюджету, складання звітності про стан виконан­ня Державного бюджету;

— управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

— розподіл між Державним і місцевими бюджетами відрахувань від загальнодержавних податків, збо­рів і обов'язкових платежів за нормативами, за­твердженими Верховною Радою;

— здійснення контролю за надходженням і викори­станням коштів державних позабюджетних фондів та ін.

 

Основне завдання Державної податкової адмініст­рації полягає у реалізації податкової політики держа­ви. На податкову адміністрацію покладені такі основні функції:

- розробка проектів податкового законодавства;

- контроль за правильністю нарахування податків та інших обов'язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

— облік платників податків та надходження плате­жів до бюджету;

— накладення штрафних санкцій та адміністратив­них стягнень на порушників податкового законо­давства та ін.

Рахункова палата Верховної Ради України є постій­но діючим вищим органом державного фінансового кон­тролю, основним завданням якого є організація і здійс­нення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету; визначення ефективності та доцільності використання державних коштів, валютних та фінансово-кредитних ресурсів. Рахункова палата як експертний орган Верховної Ради дає відповідні заключения і рекомендації з питань фі­нансової діяльності органів управління.

Національний банк України (НБУ) є основним фінан­совим інститутом у сфері грошового ринку. Основне завдання НБУ — регулювання грошового обігу й органі­зація ефективного функціонування кредитної системи. НБУ також виконує функції з розміщення державних ЦП і обслуговування державного боргу, організовує ка­сове виконання бюджету, проводить міжнародні розра­хунки держави, здійснює валютне регулювання.

Державна комісія з цінних паперів та фондового рин­ку організовує функціонування ринку ЦП. Вона прово­дить реєстрацію випуску ЦП та регулює їх кругообіг; видає ліцензії фінансовим посередникам, які здійсню­ють операції з ЦП. Комісія здійснює контроль за діяль­ністю суб'єктів ринку цінних паперів — емітентів, інве­сторів, фінансових посередників, фондових бірж — відповідного до чинного у цій сфері законодавства.


Читайте також:

  1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  4. IV. Розподіл нервової системи
  5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  6. IV. Філогенез кровоносної системи
  7. POS-системи
  8. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
  9. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
  10. VI. Філогенез нервової системи
  11. А) Заробітна плата її форми та системи.
  12. А) Заробітна плата, її форми та системи.




Переглядів: 359

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Структура фінансової системи | Література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.