У практиці господарювання економічна категорія страхування виявляється через формування спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків — страхових фондів.
Страхові фонди створюються у трьох формах:
— самострахування;
— централізоване страхове забезпечення;
— колективне страхування.
Самострахування базується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична чи фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів.
Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад, резервний фонд Кабінету Міністрів.
Формується він у розмірі до 1 % обсягу видатків загального фонду Державного бюджету і входить до складу видатків Державного бюджету України.
Головними напрямами витрачання коштів резервного фонду є:
— фінансування витрат, пов'язаних із надзвичайними ситуаціями;
— фінансування робіт з ліквідації наслідків стихійних явищ та аварій;
— непередбачені витрати, пов'язані з запровадженням нових законів;
— інші заходи, які не могли бути передбаченими під час затвердження Державного бюджету.
Створення колективних страхових фондів ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.
Колективне страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів.