Еволюція розвитку національної економічної системи

Для визначення перспектив функціонування національної економікиДЇ ролі і місця у системі світового господарства, умов, що забезпечують її конкурентоспроможність та напрямів підвищення ефективності господарської діяльності, важливим є з'ясування чинників розвитку господарки тієї чи іншої країни.

Творцями господарської системи будь-якої країни світу є люди, які проживають на її території, об'єднані спільною культурою побутування, звичаями та традиціями. Населення належить до одних з важливих рушійних сил розвитку національної економіки.

Упродовж XX ст. економічні, політичні та військові події позначилися на демографічному процесі в Украіні. Зокрема, на території нашої країни велися Воєнні дії під час Першоі" та Друго! світових воєн, проводилася політика воєнного комунізму, що полягала у націоналізації всієї землі, промислових підприємств, примусовій трудовій мобілізації, раціонуванні урядом продуктів та експропріації зерна у селян, були організовані штучні голодомори у 1921-1922 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., насильницькі депортації тощо, що призвело до втрат найбільш працездатної частини населення та не народження ним наступного покоління Українців. Водночас необхідно враховувати й інші впливи, що позначилися на розвитку демопроцесу в нашій країні у XX ст.

У 1990 р. в Україні налічувалось 51,9 млн. наявного населення, з них 67,5 % проживало у містах, а 32,5 % - у сільській місцевості. За роки незалежності в нашій країні спостерігається скорочення чисельності населення, у 2006 р., згідно з даними статистики, було близько 46,6 млн. українців. Цікавим є той факт, що до 1992-1993 рр. чисельність населення України збільшувалась, що відбувалось за рахунок міграційного приросту. У 1990 р. міграційний приріс населення становив 78,3 тис. осіб, у 1991 р. -151,3 тис. осіб, у

1992 р. - 287,8 тис. осіб. Таку тенденцію можна пояснити тим, що

це були перші раки незалежності України, і люди, які виїхали за її межі у пошуках

кращої долі, поверталися на батьківщину. Прете від 1993 р. чисельність населення

України демонструє чіткі тенденції до зменшення. За прогнозами міжнародної

організації „Програми розвитку ООН та Інституту економічного прогнозування", якщо

чисельність населення і надалі буде скорочуватись, то у 2015 р. в Україні буде

проживати 43,3 млн. осіб, а у 2050 р. - близько 19 млн. осіб [5, С. 231, 255]. Це призведе

до того, що в Україна утвориться демографічна ніша, яка буде заповнювшися вихідцями

з інших густо населених і перенаселених країн світу, що загрожує заміщенням

вітчизняної культури побутування культурою інших народностей і втратою українською

нацією своєї самоідентифікації.

В Україні вітчизняна статистика в останнє фіксувала додатній коефіцієнт природного

приросту населення у 1990 р., який 'тоді становив 0,5 на 1000 осіб. Від 1991 р. в нашій

країні коефіцієнт природного приросту населення має від'ємне значення. До причин, що

зумовлюють від'ємний природний приріст населення можна зарахувати значну

урбанізованість України, погіршення екологічної ситуації, що позначається на стані

здоров'я майбутніх батьків і збільшує ймовірність народження дітей з вадами розвитку,

зниження матеріального добробуту та небажання жінок народжувати більш, ніж одну

дитину, релігійний світогляд та збільшення кількості абортів тощо.

На розвитку національної економіки позначається і тривалість життя населення, яка в Україні також має тенденцію до скорочення. Тривалість життя чоловіків і жінок в нашій країні суттєво відрізняється. Якщо У 1990 р. середня тривалість життя при народженні у жінок становила 74,91 рік, у чоловіків - 65,63 року, то У 2004-2005 рр. відповідно становила 73,97 і 62,23 року.

У нашій країні необхідно створити економічні, соціальні, правові, організаційні, виховні та інші умови, які сприяли покращенню демографічної ситуації та виведенню її з кризового стану. Одним з головних аспектів у цьому випадку є зміцнення інституту сім'ї. Збагачення і збереження шлюбно-сімейних традицій - важлива умова подолання демографічної кризи в Україні, бо нетривалі сім'ї не можуть планувати відповідної кількості дітей, належно їх виховувати, у сім'ї задається вектор фізичного і психологічного виховання дитини, формування національних і світових культурних цінностей, виробляються соціальні орієнтири[11].

До якісних параметрів, що характеризують населення в країні та його можливості брати участь у розбудові національної економіки, можна зарахувати стан здоров' я. Якщо конкретна особа через хворобу втрачає здатність повноцінно виконувати свою роботу, то це зумовлює як втрати на рівні певної організації, так і на рівні національної економіки. Тому важливо визначити стан здоров'я населення України як один з головних чинників розвитку національної економіки.

Здоров' я населення України оцінити доволі складно, бо з одного боку по окремих класах хвороб існує тенденція до зниження рівня захворюваності, а по іншим - виникає загроза епідемії, рівень захворюваності населення України на деякі види інфекційних хвороб у продовж 1990-2005 рр. знижувався, що спричинювалося проведенням профілактичних заходів, кращою діагностикою і вчасним виявленням захворювання, розробленням ефективніших ліків і вдосконаленням лікування.

Покращення стану здоров'я населення України є одним із пріоритетів державної політики, оскільки фізично і психічно здорові люди мають більше можливостей для самовдосконалення, роботи на користь своєї батьківщини, для народження здорового потомства, що у перспекгиві створить міцний фундамент для побудови національної економіки.

Від найдавніших часів люди усвідомлювали роль освіти в їх житті. Історія залишила нам відомості про книголюбство Ярослава Мудрого, про знання п'яти іноземних мов його сином Всеволодом, про писемність дочки Анни, що вважалося на той час неабияким досягненням і відрізняло цю жінку від більшості жінок французького королівського двору, про школу і бібліотеку, які діяли при соборі Св.Софії у Києві, про освітню діяльність в Острозькій та Киево-Могилянській академіях, у Львівському та Харківському університетах тощо. Освіта є одним із суттєвих чинників, які впливає на розвиток національної економіки, забезпечуючи її конкурентоспроможність, підвищуючи ефективність та сприяючи розв'язанню складних проблем сьогодення[ 10, с. 48].

Про роль освіти В економіці України свідчить збільшення кількості вищих навчальних закладах 111- IV рівнів акредитації та студентів у них. Якщо у 1990-1991 навчальному році в Україні налічувалось 149 інститутів, академій та університетів, то у 2006-2007 навчальному роках- 350. Зростання кількості вищих навчальних закладів в нашій країні від часу проголошення незалежності свідчить про авторитет освіти та ускладнення знань, що зумовлює збільшення попиту в національній економіці на висококваліфікованих фахівців.

У сфері освіти держава повинна проводити виважену політику і здійснювати підготовку кадрів відповідно до потреб національної економіки. Також необхідно звернути увагу на модернізацію існуючої системи освіти в Україні та наближення її до стандартів ЄС; оснащення учбових закладів сучасною комп'ютерною технікою та підключення до глобальної мережі Іпіегпеї; покращення фінансування та підвищення рівня оплати праці науково-педагогічних кадрів; вдосконалення методики формування державного замовлення на підготовку фахівців тощо. Загальною тенденцією є формування систем и безперервної освіти, необхідно усвідомити, що завершення навчання у вищому навчальному закладі є лише одним з етапів у житті людини, її діяльність повинна спрямовуватись на здобуття нових знань та примноження цінностей національної культури.

Житгедіяльність людини відбувається у природному середовищі, що забезпечує її необхідними засобами для існування. Тому при розгляді чинників розвитку національної економіки потрібно враховувати природну компоненту.

Україна є багатою на різноманітні види природних ресурсів, які формують основу господарського розвитку та добробуту населення. Ця різноманітність природних ресурсів, їх доступність не раз спокушала сусідів, що приводило до агресії, плюндрування національного багатства, нераціонального використання [6, С. 61].

Земельні ресурси Украіїни детермінуються її територією, загальна площа якої становить 603,7 тис. км2. Завдяки сприятливим природнокліматичним умовам землі України активно використовуться У сільськогосподарському господарстві від найдавніших часів і до тепер, що призвело до значної їх розораності та погіршення якості. Загалом, землекористування в нашій країні ведеться на основі прийнятого у жовтні 2001 р. Земельного кодексу.

Лісовий фонд України становить 10,8 мли. га, або 15,6 % її території. На душу населення припадає 0,2 га лісу і запасу деревини 26 мЗ, що свідчить про недостатній рівень забезпечення лісовими ресурсами. Джерелами прісної води в України є річки, яких налічується понад 63 тис. Найбільшими водними артеріями нашої країни є Дніпро, Дністер, Сіверський Донець, Південний та Західний Буг, Дунай з притоками. Вони є головним джерелом забезпечення населення питною водою.

Надра нашоі країни містять багаті поклади корисних копалин. Розвіданих запасів вугілля вистарчить для забезпечення потреб української економіки на найближчі двісті років. Розвідані запаси нафти і газу є недостатніми для потреб економіки України, що зумовлює необхідність їх імпорту з інших країн і створює загрозу для національної безпеки. Зокрема, щорічно Україна видобуває близько 4 млн. т нафти, або 8-10 % від господарських потреб. Перспективи нафтовидобування в Україні пов'язані з шельфами Азовського та Чорного морів. Згідно з даними геологорозвідки у морських акваторіях України запаси нафти становлять близько 265 млн. т, що майже відповідає тим обсягам нафти, яку було вилучено з вітчизняних надр за всю історію нафтовидобування. До енергетичних ресурсів належать паливні сланці, що є цінною сировиною для теплоелектростанцій і хімічної промисловості, торф та уранові руди.

Серед рудних ресурсів найбільшим багатством України є залізна руда, запаси якої знаходяться у Криворізькому, Кременчуцькому і Білозерському басейнах. Провідні позиції в світі наша країна займає за запасами марганцевих руд, видобуток яких ведеться на Велико-Токмацькому та Нікопольському родовищах шахтним і відкритим способами. В Україні є поклади свинцю, цинку, нікелю, титану тощо. Надра нашої країни є багатими на калійну, магнієву та кухонні солі, графіт, самородну сірку, каоліни, ртуть.

У роки незалежності в Україні розвинувся ще один напрям діяльності -золотовидобування. В Україні відкрито родовища золота у Закарпатті, Кіровоградській області, у розсипному вигляді поклади цього дорогоцінного металу є в Карпатах і Прикарпатті. У 1999 р. було виплавлено перший золотий злиток вагою 5,6 кг, який зберігається в Національному банку України. Новим для нашої країни є промисловий видобуток бурштину, який здійснюється підприємством "Укрбурштин", а його обробка відбувається на ювелірній фабриці у м. Рівне. Щедро наділила природа Україну і покладами дорогоцінного каміння. Волинь відома топазами, кварцом, яшмою, аметистом, аквамарином, у Карпатах і Криму є агати, халцедони, сердолік, геліотроп, у Побужжі -гранати.

Матеріально-технічною базою розвитку національної економіки є фізичний капітал, який складається із виготовлених благ, призначених для подальшого використання у процесі господарювання. У 2005 р. вартість основних засобів в Україні становила близько 1,3 трлн. грн., що на 29,9 % більше рівня 1990р. [17, С.85]. Найбільший обсяг основного капіталу за вартісним показником зосереджено в промисловості, операціях з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, транспорті і зв'язку, сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, освіті (рис. 1.2.1).

За роки незалежності України відбулися зміни у структурі основного капіталу за формами власності, що зумовлене процессами ринкової трансформації в національній економіці. На початок 2005 р. 45,2 % основних засобів України перебували у приватній формі власності, 31,5 % - у державній і державній корпоративній власності, 23,3 % - у комунальній і комунальній корпоративній власності. Причому приватна форма власності переважає у фінансовій діяльності (94,5 % основного капіталу), в оптовій та роздрібній торгівлі (92,5 %), у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (79,3 %), упромисловості (66,3 %), у будівництві (61,2 %); державна та державна корпоративна власність - у державному управлінні (71,0 %), транспорті і зв'язку (65,0 %), освіті (64,4 %); комунальна та комунальна корпоративна власність в операціях з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам (67,7 %), у колективних, громадських та особистих послугах (50,1 %). Такий розподіл основного капіталу за видами економічної

діяльності і за формами власності є цілком закономірним. Домінування приватної форми власності у вказаних видах економічної діяльності зумовлене швидкими темпами приватизації та створенням нових підприємств. Державна і державна корпоративна власність зосереджені у тих галузях, які є стратегічно важливими для розвитку національної економіки або мають значну підтримку з боку держави.

Важливим напрямом державної політики є забезпечення технічного та технологічного переоснащення, модернізації основного капіталу України з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності національної економіки, зниження її енергомісткості. Особливо актуальними ці заходи є в умовах постійного подорожчання енергетичних ресурсів.

Таким чином, в Україні необхідно подолати демографічну кризу, створити умови для тривалого і здорового життя населення, розширити можливості отримання освіти. Це потрібно розглядати як вагомий чинник розбудови національної економіки в нашій країні та забезпечення стійких темпів її господарського розвитку. Природа створила всі умови для оптимального побутування людини в Україні. Проте необхідно дбати про раціональне використання природних ресурсів, зважаючи на те, що потреби людей є безмежними, а земля та її надра - обмеженими. Також необхідно створити умови для покращення інвестиційного клімату в Україні, що у перспективі сприятиме оновленню основного капіталу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ознаки та моделі розвитку національних економік	\|	Глобалізація та її наслідки для розвитку національних економік

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.209 сек.