Об’єкт, предмет, мета і завдання етики соціальної роботи

Метою етики є раціональне обгрунтування моралі та виявлення її природи, сутності, місця і значення у розвитку людини і суспільства. У ній осмислюються, узагальнюються, систематизуються історичні форми моральності, аналізуються етичні доктрини, які прагнуть пояснити природу, закономірності розвитку, функції моралі, а також здійснюється аналіз механізмів моральної орієнтації і регуляції, виражених у системі цінностей, норм, принципів, понять моральної свідомості.

Структура етики як науки, чи структура етичного знання, має шість змістовних блоків.

1. Емпірична, або описова етика, яка описує, констатує та аналізує норми, звичаї, моральні чесноти представників різних народів і народностей, соціальних груп і прошарків, різних спільнот, які й складають моральні стосунки у суспільстві на різних етапах його розвитку.

2. Загальна теорія моралі, або філософські проблеми етики, де мова йде про походження моралі, її сутність, структуру, специфіку, співвідношення моральної необхідності, свободи і відповідальності, моральні аспекти сенсу життя тощо.

3. Нормативна етика як перелік вимог, приписів суспільства і стереотипів поведінки особистості, її моральних якостей, які відповідають суспільним моральним нормам.

4. Теорія морального виховання, або педагогічна етика, яка забезпечує засвоєння індивідами встановлених моральних зразків поведінки.

5. Професійна етика, яка покликана розкрити й обгрунтувати особливості моралі різних професійних груп, виходячи зі специфіки їхньої діяльності.

6. Історія етичної думки, яка розкриває, як утворюється коло етичних проблем, як змінювались способи постановки проблем, підходи до їх вирішення, як поглиблювалось розуміння природи моралі, її призначення і функції у житті суспільства, а також закономірностей її розвитку і функціонування.

Зміст предмета етики, як свідчить історичний досвід, відображений в історії етичної думки, залежить від філософської світоглядної системи, на якій базується етичне знання, від соціокультурного фону конкретно–історичного етапу розвитку суспільства, рівня розробки самого етичного знання, − тобто теоретичної рефлексії моральної свідомості про саму себе і соціального замовлення суспільства, окремих спільнот, держави на відповідні ідеї, концепції, теорії.

Загалом етика є наукою, яка досліджує мораль, своєрідну теорію моралі, що з’ясовує її сутність, природу, походження, історичний розвиток, місце в системі суспільних відносин, сутність та особливості моральної свідомості, моральних відносин, досліджує суспільно–політичні, психологічні механізми, завдяки яким реалізуються моральні норми, судження, оцінки.

Етика соціальної роботи – це складова частина етики, яка віддзеркалює особливості функціонування моралі в умовах здійснення соціальної роботи; наука про різнобічні аспекти моральної діяльності соціального працівника.

Об’єктом етики соціальної роботи є професійна мораль соціальних працівників.

Предметом етики соціальної роботи є закономірності вияву моралі в свідомості, поведінці, відносинах і діяльності соціального працівника.

Метою етики соціальної роботи є формування етичної свідомості спеціалістів соціальної сфери.

Найважливішими завданнями етики соціальної роботи є:

– дослідження теоретичних проблем моралі соціальної роботи;

– розробка проблем моральних аспектів соціальної роботи;

– виявлення вимог, які пред'являються до морального обличчя соціального працівника;

– вивчення особливостей моральної свідомості соціального працівника;

– розробка питань морального виховання і самовиховання.

У такому контексті формулюють завдання етики соціальної роботи і вчені, особливо наголошуючи на теоретичному осмисленні вимог, які пред'являються суспільством до морального обличчя соціального працівника. Згідно з вимогами, соціальний працівник повинен бути носієм глибоких і всебічних знань; систематично оновлювати і поповнювати свої знання; любити свою професію; знати психологію клієнтів; бути великим гуманістом, справедливим і великодушним; бути активним громадянином, просвітником і носієм знань; бути патріотом України, активним носієм моральних переконань.

Традиційно, ще від часів Арістотеля, предметом етики вважається мораль. Такої думки дотримується більшість сучасних науковців. Стосовно ж завдань етики, то такої одностайності серед учених немає. Наприклад, Арістотель головним завданням етики вважав пізнання й визначення добра (блага) як вищої мети людини і виховання доброчесностей як засобів досягнення цієї мети.

А.Блаженний, Т.Аквінський зазначали, що основне завдання етики полягає в тому, щоб навчити людину бути смиренною, позбавленою погорди і підпорядкованою волі Бога. Така людина здатна ставитися з любов'ю, милосердям, чуйністю до інших.

Б.Спіноза (1632–1677), Г.Сковорода (1722–1794) провідним завданням етики вважали пізнання й самопізнання моральної природи людини. Філософи стверджували, що етика повинна допомогти людині звільнитися від свого безсилля у боротьбі з власними пристрастями і досягти щастя.

Французькі матеріалісти роль і завдання етики вбачали у сприянні досягненню вищої моральності особистості, оскільки її щастя можливе на основі зміни соціальних умов життя.

Згідно з поглядами І.Канта, етика покликана дослідити свободу волі, “автономію волі”; сформулювати категоричні імперативи поведінки особистості.

Г.Гегель (1770 – 1831) головне завдання етики визначає так: пізнати соціальну дійсність, розумність людини і на цій основі узгодити сутнє і належне у моральній діяльності індивіда, його відносини з іншими.

Сучасні вчені також із різних позицій визначають завдання науки етики. Наприклад, В.А.Малахов формулює два найважливіші, на його думку, теоретичні завдання науки етики, які особливо актуальні для вітчизняної етики. По-перше, “Складність нинішньої теоретичної ситуації у вітчизняній етиці полягає в тому, що вона тільки–но виходить з–під уламків “єдиної й всеперемагаючої” марксистської методологічної схеми і досі не закріпилася належним чином на ґрунті більш продуктивної філософської культури” [139, с. 32].

Друге завдання – це проблема обґрунтування моральних норм і цінностей. Виховання як духовне насичення людини розгортається в діалозі, спілкуванні рівнопорядкових суб'єктів. Воно здійснюється на основі дотримання моральних норм і цінностей. “Здавна – пише В.Малахов, – одним із центральних суто теоретичних завдань етики було обґрунтування певної усталеної системи моральних норм і цінностей, пошук раціональних підстав, які доводили б їхню перевагу, вмотивованість і надійність” [139, с. 34].

На емпіричному рівні головними завданнями етики є виокремлення фактів, що стосуються морального життя людини й суспільства, їх збирання й опис, первинна систематизація в межах тієї або іншої пояснювальної схеми, встановлення на їх основі узагальнення певних емпіричних закономірностей [139, с. 29–30].

На сучасному етапі розвитку науки відносно самостійними галузями етичного знання стають педагогічна етика та етика соціальної роботи. Це зумовлено розширенням сфери педагогічного впливу в суспільстві, яке орієнтує особистість здійснювати освіту впродовж життя, актуалізацією соціальних інститутів держави, зростанням потреб духовного розвитку індивіда, розвитком інституції соціальної роботи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття моралі і етики	\|	Функції етики соціальної роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.